Грецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Грецька мова
Поширена в:	Греція, Кіпр, Алюанія, Україна, Туреччина, Італія.
Регіон:	Європа
Кількість носіїв:	15 млн.
Місце:	61
Класифікація:	Індо-Європейська Грецька мова
Офіційний статус
Державна:	-
Офіційна:	Греція, Кіпр, Європейський союз
Коди мови
ISO 639-1	el
ISO 639-2	gre
SIL	ell

Грецька мова (гр. Ελληνικά) - одна з індоєвропейських мов; поширена у Греції (9,5 млн.), на Кіпрі (0,5 млн.), а також у Пд. Албанії, Єгипті, Пд. Італії та в Україні. Усього бл. 12,2 млн мовців. У Греції та на Кіпрі грецька є офіційною мовою.

У межах західної діалектної області індоєвропейських мов грецька мова знаходилася у найтісніших генетичних зв'язках з давньомакедонською мовою. В історії грецької мови виділяють три основні періоди: давньогрецький (від 14 ст. до н.е. до 4 ст. н.е.); середньогрецький (5-15 ст.) і новогрецький (від 15 ст.).

За більш детальною класифікацією виділяють 5 періодів

давньогрецька 14 - 12 століття до н.е.
архаїчна грецька до 800 до Р.Х., включаючи мову Гомера
класична грецька до 400 до Р.Х.
елліністична грецька - мова Греції, Малої Азії, західної Азії і Єгипту до 4 століття.
візантійська грецька, використовувалася до 15 століття, і дотепер є мовою грецької православної церкви.
Сучасна грецька (новогрецька) принципово поділяється на демотичну (розмовну) і мову літератури й освіти.

Поширення грецької мови

[ред.] Давньогрецька мова

Давньогрецька пройшла такі етапи розвитку: архаїчний (14-8 ст. до н.е.); класичний (8-4 ст. до н.е.); еліністичний (4-1 ст. до н.е.); пізньогрецький (1-4 ст.). У давньогрецькій мові існували діалекти: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський, еолійський, крито-мікенський (три останні об'єднують під назвою ахейський). Багата література класичного періоду була створена на іонійському діалекті (Гесіод, Геродот), на аттичному (Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан, Платон, Арістотель, Фукідід, Ксенофонт, Демосфен), на еолійському (Алкей, Сапфо, Піндар). Епічна мова Гомера (8 ст. до н.е.) містить у собі кілька діалектних пластів: пд.-ахейський, еолійський і власне іонійський. Наприкінці 5 ст. до н.е. літературною мовою Греції стає аттичний діалект, в еліністичний період сформувалася загальна грецька норма - койне - на аттичній та іонійській основі.

Звукова система давньогрецької мови складалася з 5 голосних, протиставлених за довготою/короткістю, і 17 приголосних . Існувало також придихання двох типів - густе і слабке. Важливим винаходом греків була створена у 9-8 ст. до н.е. на основі фінікійського письма грецька писемність - перший в історії справжній алфавіт з окремими знаками як для приголосних, так і для голосних, що стало новим етапом у розвитку письма. Для давньогрецької морфології були властиві 3 роди імен, показниками яких були артиклі. З числа (однина, двоїна, множина), 5 відмінків (наз., род., дав., знах., кличний), 3 типи відмін. Дієслово мало 4 способи (дійсний, наказовий, кон'юнктив і оптатив), 3 стани (актив, пасив і медіопасив), 2 типи дієвідміни, 2 групи часів: головні (теп., майб., мин. док.) та історичні (аорист, імперфект, плюсквамперфект). Для синтаксису був властивий вільний порядок слів з розвиненою системою пара- і гіпотаксису. Багата словникова система включала питомі грецькі слова, догрецькі слова (т.зв. пелазгійські) та запозичення з семітських, перської і латинської мов. Лексика давньогрецької мови, поряд з латинською, як відомо, стала джерелом формування сучасної наукової й технічної термінології європейських мов, запозиченої також до багатьох інших мов світу.

[ред.] Середньогрецька мова

У середньогрецький (візантійський) період в мові сталися істотні зміни, передусім у фонетиці: ітацизм (перехід е, еі в і), втрата придихання та ін., що започаткувало перехід до новогрецької мови. Ця мова сформувалася з нового міського койне 18-19ст., створеного на базі пд. діалектів. Вона включає також 4 діалекти: понтійський (тобто, чорноморський, з іонійськими рисами), кападокійський (помітно тюркізований), цаконський (єдине продовження дорійського) і нижньоіталійський. Новогрецька літературна мова існує у двох різновидах: кафаревуса - "очищена", яка продовжує традиційну аттичну норму, і димотика - "народна", створена на основі говірок Центр. Греції.

[ред.] Новогрецька мова

Новогрецька зберегла 5 голосних, які втратили протиставленість довгого/короткого. Наголос став динамічним, зникла різниця між акутом, гравісом і циркумфлексом. Розвинулися нові приголосні (ве, дельта, фі). Зникла двоїна. Скоротилася відмінкова система (наз., род., знах., кличн.- тільки в чол. роді). Розвинулися нові способи утворення складних часів. Переважний порядок слів у реченні став SPO – підмет, присудок, додаток. Розвинулися ряд рис, які об'єднали новогрецьку мову з іншими мовами Балкан (т.зв. балканська ліга мов): род. і дав. відмінки збіглися, зникли інфінітив і аналітична форма майб. часу; додаток став звичайно подвоюватися займенником, що зумовило займенникові повтори; сформувалися фразеологізми, аналогічні до інших балканських мов. Лексика новогрецької мови об'єднує у своєму складі і нові пласти, і чимало давньогрецьких архаїзмів, а також запозичення з романських, слов'янських і тюркських мов.

[ред.] Запозичення до української мови

Поза межами сучасної Греції грецькими за походженням є назви: Анкара, Анкона, Антіохія, Батумі, Босфор, гори Тавр і Антитавр, Македонія, Неаполь, Ніцца, Палермо, Синоп, Трабзон (Трапезунд), Стамбул, о. Стромболі, Александрія (в Єгипті) тощо.

Вже у староукраїнській мові відомі кількасот запозичень з візантійської грецької, принаймні третина з яких перейшла до народної мови: книш, кутя, огірок, канупер, мак, миска, левада, вохра, вапно, макітра, корабель тощо. Візантії завдячує Україна початки своєї науки, через візантійські культурні впливи поєднавшись опосередковано з античною наукою, філософською і ораторсько-літературною традицією.

Особливу роль грецької мови також і в подальшій історії формування слов'янських культур видно з таких численних грецьких запозичень як: кіно, метро, машина, гімн, хор, троянда, аптека, циган, лимон, школа, алфавіт, ліцей, стадіон, історія, ідея, бібліотека, метод, теза, фізика, географія, біологія, філологія, діалект, лексика, граматика, кафедра, догма, стихія, метр, ризик, криза, асфальт, діаспора, пошта, талант, бандура, церква, хрест, ікона, дяк, піп, ангел, апостол, канон, оксамит, смарагд та ін., а також з численних християнських імен - Микола, Микита, Петро, Андрій, Олександр, Олексій, Оксана, Ірина. Грецьке походження мають назви давніх грецьких поселень: Ялта, Алушта, Форос, Лівадія. З грецьких морфем створено назви: Херсон, Сімферополь, Севастополь, Феодосія, Євпаторія, Нікополь, Одеса та інші.

[ред.] Алфавіт

Грецькі літери та їхнє читання (вимова зазначена за міжнародним фонетичним алфавітом International Phonetic Alphabet):

Літера	Назва		Вимова
Літера	Грецька	Українська	Класична Давньо- грецька	Сучасна грецька	Давньо- грецька	Сучасна грецька
Α α	άλφα	альфа	[a] [aː]	[a]	а
Β β	βήτα	бета	[b]	[v]	б	в
Γ γ	γάμμα γάμα	гама	[g]	[ɣ~ʝ]	ґ	г, ґ, й
Δ	δέλτα	дельта	[d]	[ð]	д
Ε ε	έψιλον	епсілон	[e]		е
Ζ ζ	ζήτα	дзета	[zd], пізніше [zː]	[z]	з
Η η	ήτα	ета	[ɛː]	[i]	е	і
Θ θ	θήτα	тета	[tʰ]	[θ]	т, ф
Ι ι	ιώτα γιώτα	йота	[i] [iː]	[i], [j]	і, й
Κ κ	κάππα κάπα	капа	[k]	[k~c]	к
Λ λ	λάμδα λάμβδα	лам(б)да	[l]		л, ль
Μ μ	μι μυ	мю, мі	[m]		м
Ν ν	νι νυ	ню, ні	[n]		н
Ξ ξ	ξι	ксі	[ks]		кс
Ο ο	όμικρον	омікрон	[o]		о
Π π	πι	пі	[p]		п
Ρ ρ	ρω	ро	[r], [r̥]	[r]	р
Σ σ ς (кінцева)	σίγμα	сігма	[s]		с
Τ τ	ταυ	тау	{{IPA\|[t]}		т
Υ υ	ύψιλον	іпсілон	[y] [yː] (раніше [u] [uː])	[i]	у, ю	і, в
Φ φ	φι	фі	[pʰ]	[f]	ф
Χ χ	χι	хі	[kʰ]	[x~ç]	х
Ψ ψ	ψι	псі	[ps]		пс
Ω ω	ωμέγα	омега	[ɔː]	[o]	о

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
грецькою мовою:
(переклад Алексiса Парнiса)
-----
ΔΙΑΘΗΚΗ
---
Θάψτε με στήν Ουκρανία,
Όταν  θα πεθάνω,
Μνήμα ανοίχτε μου σε στέππα,
Σ’ένα αγάντι απάνω.
Σ’ένα χωματένιο τύμβο
Νάμαι σ’όχτη πλάϊ
Και τόν Δνείπερο ν’αχούω
Π’αγριωπός χυλάει.
Κι όταν τον εχθρό απ’τη γή μου
Το γερό του κύμα
Παρασείρει… Τότε μόνο
Θε να βγώ απ’το μνήμα,
Στου Θεού γω το κατώφλι
Τη ψυχή θα φέρω
Να ευγή θω… Μα για την ώρα
Γω Θεό δεν ξέρω.
Θάψτε με και σηκωθείτε,
Σπάστε μαύρα αλύσια
Μ’αίμα τυράννου ραντίστε
Την απόφασή σας.
Κι όταν σμίξετε σε νέα
Λεύτερη οικογένεια
Μή ξεχνάτε θυμηθείτε
Σιγαλά και μένα.
-----
(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)