Візантійська імперія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Візантійська імперія (Східна Римська імперія, Ромейська імперія, 395-1453) - держава, утворена при розпаді Римської імперії в її східній частині.
Столиця - Константинополь (антічний Візантій, слов'янський Царгород, тепер Стамбул).
Візантійські володіння Сирія, Палестина, Єгипет і Північна Африка в VII-VIII століттях були захоплені арабами, що двічі облягали Константинополь (673-677, 718).
За Македонської династії (867-1056) імперія досягла свого розквіту, розгромивши і приєднавши землі болгар (1018).
У 1071-1073 рр. більша частина Анатолії була завойована турками-сельджуками.
867 року стався розрив між Константинопольським патріархом Фотієм і Папою Римським Миколою. Розкол християнства на православ'я та католицизм остаточно оформився 1054 року, коли найвищі константинопольський і римський ієрархи взаємно прокляли один одного.
Захоплення 1204 року учасниками 4-го хрестового походу столиці Візантії призвело до її падіння й утворення нової Латинської імперії.
Візантійську імперію відновили 1261 року.
Взяття Константинополя турками-османами 1453 року поклало кінець Візантійській імперії. На її місці виникла Османська імперія.
Див.докладніше:Хронологія Візантійської імперії
[ред.] Дивись також
Візантійські імператори