Стамбул
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стамбу́л (турецькою:İstanbul) - найбільше місто Туреччини
[ред.] Історія
Близько 1000 року до н.е., на місці сучасного Стамбулу існувало поселення Семистра.
У 657 році до н.е. з Мегари прийшли інші колоністи і закріпилися на європейському березі Босфору. Їхній проводир Візас заснував тут поселення, що було названо в його честь Візантій.
У 326 році н.е. імператор Костянтин І переніс столицю Римської імперії у Візантій і перейменував його в Константинополь.
За імператора Юстиніана І (527 - 565) Візантійська імперія досягла найвищого розквіту. У цей час був побудований собор Святої Софії - найбільший у світі на ті часи християнський храм.
29 травня 1453 року після двомісячного оточення Константинополь захопили війська султана Мехмеда ІІ. Місто було перебудовано. Собор Святої Софії було перетворено на мечеть, баню собору увінчав турецький півмісяць. Під новим ім'ям Істанбул (європейськими мовами - Стамбул) місто стало столицею турецької держави. Наприкінці першої світової війни Стамбул був окупований англійськими та французькими військами і влада султана обмежувалася стінами його палацу. Війну за незалежність Туреччини очолив Мустафа Кемаль (Ататюрк). Після перемоги він переніс столицю Турецької Республіки в Анкару.
Стамбул обдарив своєю красою не тільки Туреччину, але й увесь світ, ставши історичною скарбницею, що привертає увагу всього людства. Це місто стало одним з найбільших і привабливі музеїв світу просто неба.
[ред.] Історія 2
Історія міста сягає сивої давнини, а перші поселення на його території датуються епохою бронзи. У 680 р. до н. е. мегарійці, рятуючись від дорійців, будують на Азіатському континенті Калхедон, а через 20 років, у 660 р. до н. е., колоністи на чолі з командуючим Візантом поширюються і на Європейському боці, а поселення отримує назву Візантія. Унікальне географічне місцерозташування та зручні для торгівлі умови позитивно впливають на економічний і соціальний розвиток Візантії. У 513 р. до н. е. місто опинилося під владою перської імперії Ахеменідів. У 407 році до н. е. воно підпадає під гегемонію Афін, а з 405 р. до н. е. контролюється Спартою. У 227 р. до н. е. тут з’являються кельтські племена галатів, а у 196 до н. е., у роки правління римського імператора Сентіуса Северуса, місто опиняється в кордонах Римської імперії.
У 324-330 р.р. н. е. імператор Константин Великий розгортає на місці невеликого на той час малоазійського містечка Візантії величезне будівництво нової столиці Римської імперії, що отримала назву Константинополь. 11 травня 330 року імператор Константин Великий на церемонії святкування оголошує Константинополь другою столицею світу – “Новим Римом”.
На цей час, під владою імператора Константина, християнство стає державною релігією. Рішенням ІІ Вселенського Собору (381 р. н. е.) за єпископом (патріархом) Константинополя, як єпископом “Нового Риму”, було визнане друге місце “по честі” після єпископа Римського або “Старого Риму” серед інших християнських ієрархів.
У 395 році після смерті імператора Теодосіуса І Римська імперія розпадається і Константинополь стає столицею Східного Риму або Ромейською (Візантійською) імперією, що, на відміну від Західної Римської, зниклої у 476 році, продовжує міцніти та розквітати.
З VII століття через завоювницьку політику арабів давні східні християнські церкви – Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська – занепали і Константинопольському патріарху стала належати керівна роль серед східних ортодоксальних (православних) церков. Саме з Константинополя греко-православне віросповідування поширилося у Південно-Східній і Східній Європі від Болгарії до Київської Русі.
У 1453 році Контантинополь було захоплено турками-османами під керівництвом Мехмеда ІІ. Візантійська імперія припинила своє існування, а на її місці постала деспотична Османська імперія. Самому Константинополю було дано назву Стамбул. Після захоплення оттоманськими турками Єгипту в 1517 році Стамбул стає центром Халіфату та всього ісламського світу.
Протягом існування Візантійської імперії головним кафедральним храмом не тільки цієї держави, а навіть усього православного світу була Свята Софія (Свята Мудрість). Ще у 360 році за велінням імператора Константина на місці майбутньої Святої Софії будується “Мегало Еклесія”, що означає “Велика Церква”, яка періодично руйнується під час пожеж. Імператор Юстиніан вирішує побудувати головний храм християнського світу і це відбувається в 532-537 роках. І на Різдво Христове 26 грудня 537 року віруючі вже молилися у новому величному соборі Святої Софії.
3 червня 1453 р. у п’ятницю султан Фатіх Мехмед, який здійснив перший великий намаз у Святій Софії після захоплення міста, наказав перебудувати її на мусульманську мечеть, виділивши для здійснення цієї перебудови спеціальний грошовий фонд.
