НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

**НАТО**

Типи членів	26 членів
Офіційна/і мова/и	Французька, Англійська
Поточний голова	Йар де Гоп Шеффер
Веб-сайт	http://www.nato.int/

Організація Північноатлантичного договору, (НАТО) або Північноатлантичний Альянс (англ. North Atlantic Treaty Organisation) — міжнародна політично-воєнна організація, створена 1949. Союз колективної оборони. Акронім НАТО походить від англійського North Atlantic Treaty Organisation. Також в Європі відома під французським акронімом OTAN - (франц. L'Organisation du Traité de l'Atlantique Nord).

Вважається, що НАТО народилася, як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветувало багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легетимного колективного захисту.

Створений у 1955 році так званий Варшавський договір став фактично геополітичною противагою НАТО і конфронтація між цими блоками сформувала упереджене ставлення населення як України, так і інших пострадянських країн до цілей і засобів діяльності організації Північноатлантичного договору.

Зміст

1 Структура НАТО
- 1.1 Країни члени НАТО
2 Україна - НАТО
- 2.1 Віхи у розвитку відносин Україна - НАТО
- 2.2 Основні галузі співпраці
3 НАТОфобія в Україні
4 Зовнішні посилання

[ред.] Структура НАТО

Головні органи: Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів), генеральний секретар, Комітет планування оборони (міністри оборони), Військовий комітет (начальники штабів), 3 регіональні командування.

Країни члени НАТО

[ред.] Країни члени НАТО

Засновники: Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія
від 1952: Греція, Туреччина
від 1955: Німеччина
від 1982: Іспанія
від 1999: Чехія, Польща, Угорщина
від 2 квітня 2004: Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія

[ред.] Україна - НАТО

Відносини між Україною та НАТО мають вагоме значення для гарантування миру і стабільності на євроатлантичному просторі. Географічно Україна посідає ключове місце на перетині Східної та Західної Європи. Україна має спільний кордон з чотирма країнами НАТО - Угорщиною, Польщею, Румунією та Словаччиною. У політичному плані, після набуття державного суверенітету у 1991 році, Україна завжди була відданою справі підтримання міжнародної безпеки та розвитку добросусідських відносин у регіоні.

Хоча контакти між Україною та НАТО розпочалися ще у 1991 році, на формальну основу їх було переведено у 1997 році внаслідок підписання Хартії про Особливе партнерство, яка відкрила шлях для проведення консультацій та співпраці з питань євроатлантичної безпеки. Відповідно до Хартії була створена Комісія Україна - НАТО. Цей орган ухвалює рішення та здійснює управління заходами співробітництва. У листопаді 2002 року з метою поглиблення та розширення відносин Україна - НАТО був підписаний План дій Україна - НАТО, який має на меті сприяти реформаторським зусиллям України на шляху до цілковитої інтеграції до євроатлантичних структур безпеки.

[ред.] Віхи у розвитку відносин Україна - НАТО

1991 Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва
1994 Приєднання до програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ)
1996 Розгортання українських миротворців у Боснії та Герцеговині
1997 9 липня, Мадрид, підписання Хартії про Особливе партнерство, заснування Комісії Україна - НАТО Відкриття місії України при НАТО Відкриття Центру інформації та документації НАТО в Україні
1998 Заснування Спільної робочої групи з питань оборонної реформи
1999 Відкриття Офісу зв'язку НАТО у Києві Розгортання українсько-польського батальйону у Косові
2000 Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях
2002 22 листопада, Прага, ухвалення Плану дій Україна - НАТО
2004 Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України
2005 з 18 до 20 жовтня відвідини північноатлантичною радою НАТО (ПАР) України. Постійні представники 26 країн -- членів НАТО та Генеральний секретар пан Яап де Хооп Схеффер взяли участь у засіданні Комісії Україна -- НАТО (КУН)
2005 з 23 до 24 жовтня Саміт НАТО - Україна у Вільнюсі, Литва. Генеральний секретар НАТО Яап Де Гооп Схеффер заявляє, що Альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні політичних і військових реформ, необхідних для членства Києва у НАТО. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд обіцяє Києву всебічну підтримку Вашингтона

[ред.] Основні галузі співпраці

Консультації та співпраця між Україною та НАТО охоплюють широке коло питань, які були визначені Хартією від 1997 року та Планом дій від 2002 року. Заходами керує Комісія Україна -НАТО (КУН), яку було засновано відповідно до Хартії і яка має на меті розвивати відносини Україна - НАТО та забезпечувати належне виконання положень Хартії.

Співпраця у галузі безпеки: Україна та НАТО активно співпрацюють у плані підтримання безпеки та стабільності на євроатлантичному просторі. Протягом останніх років Україна по черзі виділила піхотний батальйон, батальйон механізованої піхоти та вертолітний загін для участі у діяльності керованих НАТО миротворчих сил НАТО на Балканах, у Боснії та Герцеговині, а в операціях у Косові брав участь український вертолітний загін та значна кількість особового складу з української частини українсько-польського батальйону. Іншим кроком, що засвідчив готовність України сприяти зміцненню міжнародної стабільності та боротьбі з тероризмом, стало надання Україною права прольоту над її територією авіації НАТО, яка перевозила війська до складу Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Афганістану та особовий склад коаліційних сил під проводом США, залучених до операції "Нездоланна свобода". Україна також відрядила 1600 військовослужбовців до польського сектора міжнародних багатонаціональних стабілізаційних сил в Іраку, де представлені миротворці з кількох країн НАТО та країн-партнерів.
Оборонна реформа: Програма співробітництва у галузі оборонної реформи між Україною та НАТО більш широкомасштабна, ніж з будь-якою іншою країноюпартнером і надає змогу Україні використовувати накопичений роками досвід та фахові знання країн - членів Альянсу у галузі оборонної реформи. Україна звернулася до НАТО за допомогою у здійсненні трансформації своїх надлишкових збройних сил, що комплектуються за призовом, у меншу за чисельністю, професійну та більш мобільну армію, яка відповідала б потребам країни у галузі безпеки, а також була здатною відігравати активну роль у підтриманні європейської безпеки і стабільності. Ключовими кроками мали стати розробка нової Стратегічної концепції та Військової доктрини, а також надання Україні допомоги у проведенні та завершенні комплексного оборонного огляду. Першорядним завданням НАТО було допомогти Україні зміцнити демократичний та цивільний контроль над збройними силами та підвищити рівень оперативної сумісності з військами країн НАТО.
Озброєння: Технічне співробітництво між Україною та НАТО у галузі озброєнь передусім зосереджено на підвищенні рівня сумісності систем озброєнь з метою сприяння участі України у спільних операціях з підтримання миру. Співпрацю у цій галузі було розпочато, коли Україна вступила до програми НАТО "Партнерство заради миру" та почала брати дедалі активнішу участь у діяльності різних груп з питань озброєнь під егідою Наради національних директорів з питань озброєнь -найвищого органу НАТО, який визначає можливості співпраці між країнами - членами стосовно закупівлі військової техніки та встановлює технічні стандарти. У березні 2004 року відбулося перше засідання Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань озброєнь, яка відтоді сприяє розвиткові контактів у цій галузі.
Планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру: Країни - члени НАТО та країни-партнери надали Україні допомогу у ліквідації наслідків сильних повеней, що сталися у 1995, 1998 та 2001 роках. До того ж, починаючи з 1997-го, відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння у галузі планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру та готовності до катастроф, у цій галузі було започатковано широкомасштабну співпрацю, яка принесла Україні безпосередню практичну користь. Основну увагу було приділено намаганням допомогти Україні, насамперед її західним регіонам, уразливим перед повенями, краще підготуватися до подібних надзвичайних станів та подолання їх наслідків. В Україні проводилися навчання ПЗМ, які мали на меті випробувати в дії процедури реагування на повені та надання допомоги цивільному населенню. Такі тренування пройшли на Закарпатті у вересні 2000 року. А у 2001 році було розпочато проект за участю сусідніх країн з метою розвитку у басейні річки Тиси ефективної системи запобігання та реагування на повені.
Наука і охорона довкілля: Наукова співпраця з Україною розпочалася у 1991 році. Відтоді за рівнем участі у Науковій програмі НАТО Україна поступається лише Росії. її розвиткові також сприяло створення Спільної робочої групи з питань наукової співпраці та у галузі охорони довкілля. НАТО співфінасувало кілька проектів з метою забезпечення українських науково-дослідницьких колективів мінімально необхідною інфраструктурою комп'ютерних мереж та доступом до Інтернету. Окрім застосування наукових розробок у галузі захисту від тероризму та нових загроз -відповідно до нового спрямування Наукової програми НАТО - Україна визначила для себе такі пріоритети співпраці у науковій галузі на 2004 рік: інформаційні технології, біологія клітини та біотехнології, нові матеріали, захист довкілля і раціональне використання природних ресурсів. Співпрацю у галузі довкілля переважно зосереджено на екологічних проблемах, спричинених оборонною діяльністю.

[ред.] НАТОфобія в Україні

В Україні, та інших країнах колишнього СРСР існує успадковане від радянських часів упереджене ставлення до НАТО значної кількості громадян. Як наслідок, можна казати про натофобію — явище, коли рейтинг НАТО надзвичайно чутливий не лише до дій самого блоку, але й рівною мірою від дій урядів країн-учасниць. Рейтинг НАТО в Україні значно впав після участі НАТО у військових операціях проти Югославії. Як приклад необ'єктивного впливу, який, втім, впливає на рейтинг організації серед українців — війна розпочата США в Іраку. НАТО не має відношення до військової операції в Іраку, тобто, рейтинг НАТО коливається в залежності від успіхів міжнародної діяльності країн-членів блоку, а не діяльності самого НАТО.

НАТОфобія використовувалася у власних цілях окремими політиками та політичними партіями під час президентських виборів в Україні 2004 року і парламентських виборів 2006 року. Під час визиту до Брюселю у вересні 2006 року прем'єр міністр України Віктор Янукович заявив, що Україна не готова приєднатися до Програми дій НАТО зважаючи на низький (12–25% як заявлено) поточний рейтинг НАТО в українському суспільстві.