Румунія

Доля Румунії була пов'язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 в. з Рос. Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їх протекторатом.

У минулому Румунія поділялася на три політ. формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністром; назва сх. частини — Басарабія), Валахію або Мунтанію на півд. і Семигород на зах. Об'єднання, двох перших відбулося 1859 (п. н. P.), всіх трьох — 1918. Румуни заселюють також Молдову (де мешкає 64,6% молдаван — назва, що її з політ. причин надавали в СРСР румунам, які жили в межах кол. Рос. Імперії).

На поч. нової ери сучасну Румунію заселювали тракійські міжплемінні об'єднання — даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 і тоді відбулася часткова романізація країни. В добу мандрівок народів у 3 — 6 ст. тут поселювалися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари й ін.; у 6 — 7 ст. її заселили слов'яни, які з кін. 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився рум. народ і мова (слов'яни залишили численні сліди в лексиці рум. мови й у топоніміці країни). У 11 — 13 ст. півн.-сх. частина Р. входила до складу Київської Руси і Галицько-Волинської держави. У 11-13 ст. на більшість рум. земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два рум. князівства — Валахія («Мултянська земля», Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансільванії), який з 10 в. підпав під Угорщину, згодом у 1541 — 1688 становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.

Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 в. платили данину Туреччині, а з 16 в. були в безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також укр. козаки і Польща). Тільки на недовгий час кн. Михайлові Хороброму (1600) вдалося об'єднати всі 3 рум. князівства. З поч. 18 в. Молдавією і Валахією правили чужинецькі «господарі», т. зв. фанаріоти (перев. греки), призначувані тур. султанами. В наслідок рос.-тур. воєн, у кін. 18 і в 19 в. зміцнилися впливи Росії в обох рум. князівствах; 1812 Росія анектувала Басарабію (ще 1774 Австрія зайняла півн.-зах. Молдавію — Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією й Валахією співпротекторат. Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за впливи в півд.сх. Європі і Кримська війна довели до того, що за Паризьким мировим договором (1856), Молдавію і Балахію віддано під спільний протекторат великодержав і Туреччини. 1859 — 61 обидва князівства об'єдналися у князівство P., яке в 1877 — 78 цілковито усамостійнилося, а 1881 — перетворилося на королівство. Під час першої світової війни Р. стала по стороні Антанти, і по війні їй визнано зайняті Семигород, Банат, Буковину і Басарабію, отже й частину укр. етногр. території. 1940 Р. зреклися на користь СРСР півн. Буковини й Басарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молд. ССР), 1941 (після вступлення по боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (також територію між Дністром і Богом — Трансністрію), а 1944 їх знову втратила; 1940 — 45 частина Семигороду і Мармарощина були під володінням Угорщини. В 1944 була скинута профашистська диктатура Антонеску; у 1945 створено уряд комуністичної спрямованості; границі змінені, король Михайло відрікся від престолу, і в 1947 створена Народна республіка. Конституція радянського зразку прийнята в 1949. В 1955 Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята в 1965. Ніколає Чаушеску став президентом у 1974. У 1987 почалися виступи робітників проти програми економії. "Різдвяна революція" 1989 призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. Чаушеску був засуджений і страчений; скасована розвідка Секурітате; страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990. Нова конституція прийнята на референдумі в 1991.

[ред.] Українсько-Румунські відносини

Див. Румунія й Україна.

[ред.] Уряд і політика

Державний устрій - демократична республіка, що розвивається. Глава держави - Президент, глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - двопалатний парламент, який складається з Сенату і Палати депутатів. Внутрішня

Членство у міжнародних організаціях - ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО.

Президент держави Траян Баcеску з 2004, глава уряду - Калін Попеску-Тарічану.

[ред.] Адміністративний устрій

Румунія поділяється на 41 повіт; столиця виділена у самостійну адміністративно-територіальну одиницю.

[ред.] Географія

Румунія розміщена у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході - з Угорщиною (443 км), на південному заході з Сербією і Чорногорією (476 км), на півдні - з Болгарією (608 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем. На півдні і сході річкові долини, на південому заході Територію Румунії становлять Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на пограниччі Центральної і Східної Європи та Балканського півострову і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.

Великі міста: Бухарест, Яси (354,8 тис. мешканців), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Ніпока (332,2 тис.).

[ред.] Економіка

експорт: продукти нафтопереробки і нафтове устаткування; електричне устаткування, автомобілі, зернові;

[ред.] Демографія

1972 20,7 млн
1990 23269 тис. (румуни 89%, угорці 7,9%, німці 1,6%)

мови: румунська (державна), угорська, німецька;

Бухарест (1,977 млн. мешканців).

Релігійна ситуація 83% - православні (Румунська Православна Церква), 6% - католицька церква, 11% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти, іудеї.

[ред.] Освіта, медицина, соціальна заходи

[ред.] Культура

[ред.] Інше

Державне свято - 1 грудня - Національний День Румунії.

Державний прапор - являє собою червоний, жовтий і синій триколор - 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції в Цара Роминеаске.

Державний герб - Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а в кігтях шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансільванія, Доброджа і Банат.

Державний гімн - "Прокинься, румун".

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
- Див. Молдавія і Iorga N. Legaturile Românilor cu Ruşii apuşeni şi cu teritoriul zis „ucrainian". Analele Academiei Româna. Букарешт 1916:
- Iorga N. Românii de peste Nistru. Яси 1918;
- Nіstоr I. Problema ucraineană in lumina istoriei. Чернівці 1934;
- Ciobanu S. Legăturile culturale româno-ucrainene. Букарешт 1938;
- Nіstоr I. Ucraina in oglinda cronicelor moldovenesli. Букарешт 1941 — 42;
- Constautinescu-Iasі P. Reiatsi ile cuhurale romino-ruse din trecut. Букарешт 1954;
- Попов П. З історії укр.-рум. літературних зв'язків. Вісник АН УРСР, ч. 9. К. 1956;
- Вezviconi G. Contributii la istoria relatiilor romino-ruse. Букарешт 1962;
- Academia Republicii Populare Romine. Studii priviud relatiile romino-ruse si romino-sovietice. Букарешт 1960; **Мохов Н. О формах и этапах молдавско-украинских связей в XIV — XVIII ст. Кишинев 1961;
- Ласло М. До питання про укр.-рум. зв'язки у другій пол. XIX ст. Укр. Іст. Журнал, ч. 5. К. 1962;
- Ласло М. Дослідження укр. фолкльору в Румунії, ж. Нар. творчість та етнографія, ч. 1. К. 1965;
- Исторические связи народов СССР и Румынии в XV — начале XVIII в. Документы и материалы в 3 тт. М. 1965 — 70;
- Cioranesco G. et au. Aspects des relations russo-roumaines. Retrospective et orientations. Париж 1967;
- Марунчак М. Українці в Румунії, Чехо-Словаччині, Польщі, Югославії. Вінніпеґ 1969;
- Павлюк М., Робчук І. Реґіональний атлас укр. говірок Румунії. Праці XII Респ. діалектологічної наради К. 1971: **Joukovsky A. Relations culturelles entre l'Ukraine et la Moldavia au XVII siècle. Париж 1973.