Французька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Французька мова
Поширена в:	Франція, Швейцарія, Канада, Бельгія, Люксембург, Монако, Марокко, Алжир, Туніс, Кот-д'Івуар, Демократична республіка Конго, Нігер, Сенегал, Гаїті, інші країни.
Регіон:	Європа, Північна Америка, Південна Америка, Африка, Азія, Океанія
Кількість носіїв:	270 млн.
Місце:	9
Класифікація:	Індо-Європейська Італьська Романська Галло-романська Мова Oïl Французька мова
Офіційний статус
Державна:	-
Офіційна:	Бельгія, Канада, Франція, Демократична республіка Конго, Швейцарія, Європейський союз, Вануату, Сенегал, Кот-д'Івуар, Люксембург, а також ще 51 країна
Регулює:	Французька Академія, Бельгійська Служба французької мови, Кебекська Служба французької мови
Коди мови
ISO 639-1	fr
ISO 639-2	fra (T) / fre (B)
SIL	FRN

Французька мова (франц. français) — мова французів (офіційна мова Франції), франкомовного населення Бельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з офіційних). Також Французьким мовою користується населення багатьох держав Африки, Карибського басейну (Гаїті і т.д.), Французької Гвіани, зокрема і як офіційною мовою. Загалом французька є офіційною у 29 країнах.

Належить до індоєвропейської сім'ї мов (романська група). Писемність на основі латинського алфавіту. Третя романська мова за кількістю мовців після іспанської та португальскої. У 1999 французька була 11-ю серед найбільш уживаних мов світу, французькою розмовляють приблизно 77 мільйонів людей як рідною (їх називають франкофонами) і 128 мільйонів загалом. Вона є офіційною або адміністративною у різноманітних спільнотах і організаціях (Європейський Союз, ООН). Друга у світі за популярністю вивчення як іноземної мови. Кількість справді здатних спілкуватися французькою мовою — близько 200 мільйонів (відповідно до даних, наведених на сайті Французької академії, яка здійснює регулювання французької мови).

Утворена на теріторії сучасної Франції з романського діалекту, який, своєю чергою, вийшов з латинської мови. Латинський діалект принесли римляни своїми мандрівками у 2-1 столітті до нашої ери. До цього мешканці сучасної Франції розмовляли галльською мовою, однією з різновидів кельтських мов.

У сучасній Французькій мові існують 12% (4200) слів, запозичених з інших мов:

1054 Англійських,
707 Італійських,
505 Старогерманської мови,
485 Давньої Ґало-Римської мови,
215 Арабських слів,
164 з німецької мови,
160 Кельтських слів,
159 Голла́ндських,
112 Перських та з Санскриту,
101 з мови Американських Індіанців,
89 слів з Азіатських мов,
56 Афро-Азіатських слів,
55 Слов'янських та Балтійських,
та 144 слів з інших мов.

блакитний: мова спілкування; бузковий: мова адміністрації; червоний: мова культури; зелений: мова меншини

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
французькою мовою:
(переклад Анрі Абріля)

LE TESTAMENT
Quand je mourrai, enterrez-moi
Au milieu de nos plaines,
Su un tertre au milieu de nos steppes
De ma si douce Ukraine,
Pour que je voie les champs immenses,
Les rives escarpées,
Que je puisse entendre le Dniepr
Mugir à mon côté.
Quand le fleuve, loin de l’Ukraine,
Dans la mer bleue profonde
Versera le sang ennemi,
Je quitterai le monde,
Champs et collines… Volerai
Au royaume de Dieu
Pour prier… Mais en attendant,
Je ne connais pas Dieu.
Enterrez-moi et dressez-vous,
Brisez les fers maudits,
Arrosez votre liberté
Du sang de l’ennemi !
Et que dans la grande famille,
Délivrée de ses chaînes,
Avec des mots doux et paisibles
De moi l’on souvienne.

(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)