Бразилія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія — країна в Південній Америці, що межує на південному-заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. Площа — 8 511 965 кв. км, столиця — місто Бразіліа. Вважається, що назва країни походить з назви деревини, пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинської Америці та є одним з головних експротерів сільськогосподарчої продукції у світі.

Значний вплив на культуру країни оказала Португалія, колонією якої була Бразилія, через це практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За релігійними верованнями більшість бразильців - католики, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі. Національна збірна з футболу вважається найсильнішою у світі, завойовавши кубок світу 5 разів.

Зміст 1 Історія 2 Географія 2.1 Географічне положення 2.2 Рельєф 2.3 Клімат 2.4 Внутрішні води 2.5 Ґрунти і рослинність 3 Адміністративний поділ 4 Політична система 5 Економіка 5.1 Огляд 5.2 Сучасний стан 5.3 Проблеми 6 Демографія 6.1 Походження 6.2 Етнічний та расовий склад 6.3 Мови 7 Культура Бразилії 7.1 Релігія 7.2 Спорт 8 Див. також

[ред.] Історія

Основна стаття: Історія Бразилії

Перші люди з’явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н.е. Рівень розвитку не був високім, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий образ життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних пород деревини, потім цукрового очерету, кави і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з числа поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців. У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, спасаючись від наступаючих армій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді приймав участь і британський уряд, який добився для себе привілей у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до рівня королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) оголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.

Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він відрікся від престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об’єднана під владою його сина, імператора Педру II. Рабство було відмінено в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою під час відсутності імператора, цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. У останні роки свого існування імперія погрузилася в глибоку політичну та військову кризу, в результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро II відмовився від трону 15 листопада 1889, після чого була проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка сполучених штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.

У кінці 19-го – на початку 20-го століття до Бразилія переїхали понад 5 мільйонів європейських і азіатських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, значно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі преривалася диктатурами — у 1930–1934 і 1937–1945, під владою Гетуліо Варгаса, і 1964–1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цец статув був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців вибирали між президентською або парламентською системами, виборці також вирішили не відновити конституційну монархію країни.

Ключова особливість демократії в сучасній Бразилії - існування яскравого і активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівності полів і економічну справедливість.

[ред.] Географія

Основна стаття: Географія Бразилії

[ред.] Географічне положення

Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні - з Уругваєм, на заході - з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході - з Колумбією. На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану. Територія - 8511,996 тис. кв. км., що становить 5,7% від усієї суші світу. Бразилія - п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади і Сполучених Штатів Америки).

[ред.] Рельєф

На півночі країни розташована Амазонська низовина (Амазонія) - глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського плоскогір'я (висота 150-700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені уздовж державного кордону крутими урвищами Серрі-Імері, Серрі-Парімі і Серрі-Пакарайми (гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське плоскогір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви (Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші) сягають висоти 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжу ("бразилід") - Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западин розкинувся пояс пластових і моноклінарно-пластових рівнин (лавове плато Парани й інші); у центрі і на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, що чергуються з плато - шападами. На заході на територію Бразилії заходить аккумулятивна низовина верховин ріки Парагвай - Пантанал.

[ред.] Клімат

Для Бразилії характерний жаркий клімат. Середні місячні температури коливаються від 16 до 29 °С; лише на високих східних масивах середня температура липня від 12 до 14 °С; можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазонії екваторіальний вологий клімат (опадів 2000-3000 мм на рік, амплітуди середніх місячних температур 2-3 °С), на сході Амазонії і прилягаючих пологих схилах Ґвіанського і Бразильського плоскогір'їв - субекваторіальний з посушливим періодом до 3-4 місяців (опадів 1500-2000 мм, на узбережжі близько 3000 мм на рік). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі - субекваторіальний вологий клімат (опадів 1400-2000 мм на рік) з великими амплітудами температур (особливо крайніх - до 45-50 °С); на північному сході плоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східній околиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливим сезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на плато Парана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південної широти.

[ред.] Внутрішні води

Річкова мережа дуже густа. Уся Амазонія, південь Ґвіанського і північна частина Бразильського плоскогір'їв зрошуються системою р. Амазонка; південь Бразильського плоскогір'я - системами pічок Уругвай і Парана, захід - притокою Парани - р. Парагвай, схід належить до басейну р. Сан-Франсиску, північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими ріками, що впадають безпосередньо в Атлантичний океан (найбільш велика р. Парнаїба). Лише Амазонка зі своїми західними і східними притоками повноводна протягом усього року і судноплавна. Усі ріки Бразильського плоскогір'я (крім рік крайнього півдня) мають різкі коливання витрат води з бурхливими паводками (звичайно влітку), буяють порогами і водоспадами (у т.ч. Іґуасу на однойменній притоці Парани, Урубупунга і Сеті-Кедас - на Парані, Паулу-Афонсу - на Сан-Франсиску), мають великі запаси гідроенергії, але судноплавні лише на коротких ділянках, за винятком Парнаїби і Сан-Франсиску.

[ред.] Ґрунти і рослинність

У Бразилії переважають ліси на червоноколірних латеритних (ферралітних) ґрунтах. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місце у світі. Густі вологоекваторіальні вічнозелені ліси - гілеї, або сельва, з коштовними видами дерев (понад 4000 видів) займають західну частину Амазонії; під ними розвинуті підзолисті латеритні ґрунти. На сході розташовані низовини. На невисоких схилах, що обрамляють Гвіанське і Бразильське плоскогір'я, у зв'язку з наявністю посушливого сезону, поширені листопадно-вічнозелені ліси, а в ґрунтах процес підзолення виражений слабше та мінливо. Подібні типи ґрунтів і рослинності, але з проявом висотної поясности, властиві східним, навітряним і високим схилам та масивам Бразильського плоскогір'я; їхні західні схили одягнені переважно сезонно вологими лісами. Центральна частина плоскогір'я зайнята саваною (кампос) на червоних латеритних ґрунтах, місцями зі щільною корою - кангою: найбільш поширені чагарникові мілкодеревні савани - кампос серрадос; уздовж рік простягаються галерейні ліси, у яких особливо коштовна воскова пальма карнауба. На сухому північному сході плоскогір'я - напівпустельне рідколісся (каатинга) із ксерофітних і сукулентних дерев та чагарників, на червоно-коричневих і червоно-бурих ґрунтах. На рівномірно вологому півдні знову з'являються вічнозелені листяні і змішані ліси з хвойної бразильської араукарії з вічнозеленим листяним підліском (у т.ч. з "парагвайського чаю" - йерба-мате) на червоноземних ґрунтах, що займають піднесені плато до півдня від 24° південної широти; у зниженнях на пористих осадових породах з червонясто-чорними ґрунтами поширені бездеревні трав'янисті савани - кампос лимпос. В западині Пантанал значна площа під болотами.

[ред.] Адміністративний поділ

Основна стаття: Географія Бразилії

Бразилія — федерація, що складається з of 26 штатів (estados) та 1 федерального округу (distrito federal), всього 27 «федеративних одиниць», розбитих на 5 регіонів для статистичних цілій.

Північний регіон Акрі (Acre) Амазонас (Amazonas) Амапа (Amapá) Пара (Pará) Рондонія (Rondônia) Рорайма (Roraima) Токантінс (Tocantins)

Північно-східний регіон Алагоас (Alagoas) Баійя (Bahia) Мараньян (Maranhão) Параїба (Paraíba) Пернамбуку (Pernambuco) Піауі (Piauí) Ріу-Ґранді-ду-Норті (Rio Grande do Norte) Сеара (Ceará) Сержіпі (Sergipe)

Центрально-західний регіон Ґояйс (Goiás) Мату-Ґроссу (Mato Grosso) Федеральний округ або Бразиліа Мату-Ґроссу-ду-Сул (Mato Grosso do Sul)

Південно-східний регіон Еспіріту-Санту (Espírito Santo) Мінас-Жерайс (Minas Gerais) Ріо-де-Жанейро (Rio de Janeiro) Сан-Паулу (São Paulo)

Південний регіон Парана (Paraná) Ріу-Ґранді-ду-Сул (Rio Grande do Sul) Санта-Катаріна (Santa Catarina)

Бразилія організована по федеральній моделі, штати Бразилії мають значну автономією уряду, законотворчої діяльності, суспільної безпеки і оподаткування. Уряд штату очолює губернатор (governador), вибраний прямим голосуванням, кожний штат має свій законодавчий орган (assembléia legislativa).

Кожний штат поділяється на муніципалітети (municípios), кожний із своєю власною законодавчою радою (câmara de vereadores) і мером (prefeito), яка автономні і ієрархічно незалежні ні від федерального уряду, ні від уряду штату. Багато муніципалітетів в свою чергу діляться на округи (distritos) які не мають політичної або адміністративної автономії. Група кількох муніципалітетів має назву муніципального району comarca.

[ред.] Політична система

Столицею Бразилії є Бразиліа. Згідно конституції прийнятої в 1988 році, Бразилія є федеральною президентською представницькою республікою, де президент є як главою держави, так і главою уряду. Один з важливих принципів політики - система багатопартійності, як гарантія політичної свободи.

Адміністративна структура країни – федерація, проте, Бразилія включає муніципалітети як автономні політичні об'єкти, що роблять федерацію потрійною: тобто Союз, штати і муніципалітети. Юридична система заснована на Римському праві.

Виконавча влада Союзу здійснюється урядом, очоленим президентом, який обирається на чотирьохрічний термін, і може бути переобраним ще на один термін. Законодавча влада здійснюється двопалатним Національним конгресом. Палата депутатів обирається кожні чоти роки за системою пропорційного представлення штатів. Члени Федерального Сенату, обираються на восьмилітній термін. Звичайний законотворчий процес вимагає участь президента, який має право накласти вето на новий законопроект та має виняткову прерогативу ініціативи законодавства з певних питань. Додатково, якщо доречні і термінові обставини виправдовують цей крок, президент може випустити наказ, який має обов'язкову силу закону і вступає в силу негайно. Наказ президента зберігає свою силу до 120 днів, якщо не відмінюється Конгресом.

[ред.] Економіка

Основна стаття: Економіка Бразилії

Економіка Бразилії
Валюта	1 Реал (R$, BRL) = 100 сентаво
Фінансовий рік	Календарний рік
Торговельні організації	СОТ і SACN
Статистика
Місце за ВВП	9-те
ВВП	900 473 933 600 доларів США (2005 оцінка)
Приріст ВВП	2,3% (2005)
ВВП на душу населення	5 002,32 доларів США (2005 оцінка)
ВВП за галузью	сіль.госп. (10,1%), промисловість (38,6%), обслуговання (51,3%) (2004 оцінка)
Інфляція	3,74% (2006 оцінка)
Населення за межою бідності	20% ~40 млн.
Працездатне населення	92 860 128 (2004) (50% населання)
Працівників за галузью	сіль.госп. (20%), промисловість (14%), обслуговання (66%) (2003 оцінка)
Безробіття	10,7% (серпень 2006 оцінка)
Галузі промисловості	текстильна, взуттєва, хімічна, цементна, деревообробка, залізна руда, олово, сталь, авіаційна, автомобільна, інше машинобудівництво та обладнання
Торговельні партнери
Експорт	128 млрд. дол. США (2006)
Основні партнери	США 19,2%, Аргентина 8,4%, Китай 5,8%, Нідерланди 4,5%, Німеччина 4,2% (2005)
Імпорт	73,5 млрд. дол. США (2006)
Основні партнери	США 17,5%, Аргентина 8,5%, Німеччина 8,4%, Китай 7,3%, Японія 4,6% (2005)
Державні фінанси
Внутрішній борг	1020 млрд. реалів (2006)
Зовнішній борг	36 млрд. дол. США (серпень 2006)
Доходи бюджету	140,6 млрд. дол. США (2004)
Витрати бюджету	172,4 млрд. дол. США (2004)
Економічна допомога	30 млрд. дол. США (2002)

[ред.] Огляд

Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ППС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою Меркосур. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, помаранчовий сік, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор.

Згідно Міжнародному валютному фонду і Світовому банку, Бразилія має дев'яту за розмром економіку в світі (по паритету покупної спроможності). Економіка Бразилії дуже різноманітна із значними варіаціями між регіонами. Найбільш розвинена промисловість сконцентрована на Півдні і на Південному сході. Північний схід - найбідніший регіон область Бразилії, але зараз він починає привертати нові інвестиції.

Бразилія має самий розвинений промисловий сектор в Латинській Америці, який складає третину її ВВП. Бразилія виробляє дуже різноманітну продукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків і споживчих товарів. Після підвишення економічної стабільністі, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика пропорція з яких закупається в північно-американських підприємств. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16% ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значної консолідації.

Бразильські міста значно відзізняються одне від одного за легкостью ведення бізнесу (згідно повідомленню Світового Банку Ведення бізнесу в Бразилії). В Бразилії досить легко реєструвати майно та підприємства, але загалом, незважаючи на ідентичні правила по всій Бразилії, передача майна хаймає багато часу. Хоча бразильська економіка досить розвинута, широко поширені проблеми корупції, бідністі і неграмотності все ще є значними бар'єрами розвитку.

[ред.] Сучасний стан

Після десятиліть значної інфляції і кількох спроб взяти її під контроль, в липні 1994, під час президенства Ітамара Франку, уряд Бразилії розпочав програму економічної стабілізації, План-реал, названий на честь введеної нової валюти, реалу. Темпи інфляції, які досягли рівня приблизно 5000% на рік в 1993 році, швидко впали, досягши рівня в 2,5% в 1998 році. Ухвалення Закону про фінансову відповідальність у 2000 році поліпшило фінансову дисципліну місцевих і федеральних адміністрацій, хоча частково за рахунок інвестицій в інфраструктуру і удосконалення соціальних послуг.

Протягом президенства Фернанду Енріке Кардозу (1995-2002) уряд приклав значні зусілля для перероблення переважно державної економіки на переважно ринкову. Конгрес схвалив кілька законів, що в більшій мірі відкрили економіку для участі приватного сектора і збільшили її привабливість для іноземних інвесторів. В кінці 2003 програма приватизації, яка включала продаж сталелитейних та енергетичних підприємств і компаній телезв'язку, дала доходів на більш ніж 90 млрд. дол. США.

У січні 1999 бразильський Центральний банк оголосив, що реал більше не буде прив'язаний до долара США, що привело до деякої девальвації бразильської валюти. Ріст економіки склав 4,4% в 2000 році та 1,3% в 2001. У 2002 році слухи, що кандидат у президенти Луїз Інасіу Лула да Сілва, у випадку перемоги, проголосить дефолт по державному боргу, привели до зменьшення економіки. Проте будучи обраним, Лула продовжив економічну політику свого попередника. Він здійснював строгий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячи гроши не тільки щоб відповісти бразильським борговим зобов'язанням, а навіть щоб достроково виплатити борг МВФ. В результаті у рік обрання Лули (2003) ВВП зріс на 0,5%, але вже в 2004 - на 5,2%, та в 2005 - на 2,3%, хоча цьому допоміг ріст світової економіки у цей період.

[ред.] Проблеми

Економіка все ще має серйозні проблеми і важливі реформи все ще необхідні. Серед проблем можна назвати недостатню інфраструктуру, концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію. Ці проблеми досить важки у Бразилії порівнянно з іншими країнами.

Внутрішній державний борг досяг рекордного значення на фоні зростаючих державних витрат. Податки вже представляють значну частину національного дохіду і є серйозним тягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крім того, ведення бізнесу важке черех високі ціни на ліцензування та бюрократичний процес регістрації підприємств.

Поточий ріст економіки нижче, ніж у більшості латиноамериканських країн, Китаї та Індії. Бразилія опустилася на 11 позицій у Індексі конкурентоспроможності Світового економічного форуму з 2003 до 2005 роки. [1].

[ред.] Демографія

Демографія Бразилії
Населення	188 078 227 (червень 2006, оцінка)
Вікова структура 0-14 років 15-64 років від 64 років	(2006, оцінка) 25,8% (24,6 млн. ч./23,7 млн. ж.) 68,1% (63,5 млн. ч./64,6 млн. ж.) 6,1% (4,7 млн. ч./6,7 млн. ж.)
Медіанний вік Повний Жінки Чоловіки	28,2 років 27,5 років 29,0 років
Приріст населення	1,04% у рік (2006, оцінка)
Народжуваність	16,56 /1000 чол. (2006, оцінка)
Смертність	6,17 /1000 чол. (2006, оцінка)
Міграція	-0,03 /1000 чол. (2006, оцінка)
Співвідн. статей При народженні До 15 років 15-64 років після 64 років Все населення	1,05 чол./жін. 1,04 чол./жін. 0,98 чол./жін. 0,70 чол./жін. 0,98 чол./жін.
Дит. смертність Повна Чоловіків Жінок	28,6 /1000 народжених 32,3 /1000 народ. 24,7 /1000 народ.
Очік. прот. життя Повна Чоловіків Жінок	71,97 років 68,02 років 76,12 років
Коеффіціент фертільності	1,91 дітей/жінку (2006, оцінка)
ВІЛ-інфіковані	0,7% (660 тис., 2003, оцінка)
Етнічні групи Білі Мулати Негри Інші (японці, араби, ам. індіанці) Невизначені	(перепис 2000 року) 53,7% 38,5% 6,2% 0,9% 0,7%
Релігії Католіки Протестанти Спірітуалісти Банту/Вуду Інші Невизначені Нерелігійні	(перепис 2000 року) 73,6% 15,4% 1,3% 0,3% 1,8% 0,2% 7,4%
Мови	Португальська (офіц.), іспанська, англійська, французька
Грамотність Визначення Все населення Чоловіки Жінки	(2003, оцінка) Людина віком 15 років може писати та читати 86,4% 86,1% 86,6%

[ред.] Походження

Серед населення Бразилії домінуюче положення займають нащадки португальських іммігрантів, як перший колоністів (починаючи з 16-го століття) до іммігрантів останнього часу (19-і і 20-і століття). Перші португальські поселення в Бразилії з’явилися після 1532 року, коли було засноване місто Сан-Вінсенте та почався активний процес колонізації. До проголошення незалежності в 1822 році португальці були єдиним європейським народом, представники якого активно селилися в Бразилії, тому бразильська культура у значній мірі заснована на культурі Португалії. Інші країни Європи мали незначну присутність протягом колоніального періоду. Голландці та французи пробували колонізувати Бразилію протягом 17-го століття, але їх контроль над частиною Бразилії тривав тільки кілька десятиліть.

Індіанське населення Бразилії (3-5 мільйони на час відкриття її європейцями) було у великій мірі винищене або асимільоване в португальське населення. З початку колонізації шлюби між португальцями та індіанцями були звичайними. Зараз у Бразилії проживає біля 700 000 індіанців, що складає менш ніж 1% з населення країни, але це число значно більше у Північному регіоні.

Бразилія має значну долю чорного населення, що походить з африканських рабів, яких ввозили до країни з 16-го до 19-го століть. Більш ніж 3 мільйони африканців були завезені до Бразилії протягом існування рабства, яке було скасоване в 1850 році. Раби переважно завозилися з Анголи, Нігерії, Беніну, Того, Гани, Берега слонової кості і Сан-Томе-і-Прінсіпе. Африканське населення Бразилії у значній мірі змішалося з португальським, приводячи до змішаного сучасного населення.

Починаючи з 19-го століття бразильський уряд стимулював європейську імміграцію щоб замістити людський ресурс колишніх рабів. Перші непортугальські іммігранти, які оселилися в Бразилії в 1824 році, були німцями. З 1869 року прибувають перші польські іммігранти. Проте, значна європейська імміграція до Бразилії почалася тільки після 1875 року, коли значно зросла імміграція з Італії, Португалії і Іспанії.

Згідно сайту Memorial do Imigrante, між 1870 і 1953 роками, Бразилія привернула приблизно 5,5 мільйонів іммігрантів - приблизно 1,55 млн. італійців, 1,47 млн. португальців, 650 тис. іспанців, 210 тис. німців, 190 тис. японців, 120 тис. поляків і 650 тис. імігрантів інших національностей. Ці цифри можуть бути значно недооціненими, тому що жінки та діти часто не рахувалися, багато іммігрантів селилися нелегально, замінюючи прізвища щоб сховати своє походження, а бразильська система обліку була досить недосконалою. Бразилія стала домом найбільшої італійської діаспори за межами Італії, маючи 25 млн. бразильців італійського походження. Бразилія також є домом найбільшого ліванського співтовариства в світі, близько 8 мільйонів.

Починаючи з початку 20-го століття, Бразилія отримала значну кількість азіатських іммігрантів: корейців, китайців, тайванців і японців. Японці - найбільша азіатська меншина в Бразилії, а бразильці японського походження складають найбільше японське населення за межами Японії (1,5 млн.).

[ред.] Етнічний та расовий склад

Населення Бразилії сконцентроване уздовж узбережжя. Населення південних штатів має переважно європейське походження, але більшість мешканців Півночі представляють собою індіанське населення, а мешканців Північного сходу - суміш африканців та європейців.

Згідно конституції Бразилії 1988, расизм є тяжким злочином, цей закон сприймається у Бразилії дуже серйозно.

Понад 90 млн. людей в Бразилії мають коріння в масових хвилях європейської імміграції. Найбільші етнічні групи - іберійці, італійці і німці. Менші групи включають слов'ян (здебільш чехів, поляків, українців і росіяни). Серед найменших етнічних груп - литовці, вірмени, фіни, французи, греки, угорці, румуни, британці, ірландці та євреї. Крім європейців, бразильське населення включає 79 млн. африканців та мулатів, 13 млн. арабів, 1,6 млн. азіатів та 700 тис. американських індіанців.

[ред.] Мови

Португальська мова – єдина державна мова Бразилії. Нею розмовляє практично все населення і фактично тільки ця мова використовується в школах, газетах, радіо, телебаченні та для всіх ділових і адміністративних цілей. Окрім того, Бразилія є єдиною, португальсько-мовною країною в Америці, роблячи мови частиною бразильської національної самосвідомості. Португальська мова Бразилії розвинулася незалежно від європейської португальської мови, та пройшла менші фонетичні зміни, ніж мова, розмовна в Португалії, тому часто кажуть, що мова Камоенса, португальського поета 16-го століття, фонетично нагадує сучасну бразильську португальську мову, але не мова, якою розмовляють в Португалії зараз, і це його роботи слід читати за бразильськими правилами. На бразильську португальську мову також мають деякий вплив індіанські та африканські мови. У самій Бразилії мова досить однорідна, носії різних регіональних діалектів легко розуміють один одного, але між ними існує кілько помітних фонологічних, лексичних та орфографічних відмінностей.

Багато тубільних мов ще позмовляються в тубільних суспільствах, перш за все в Північній Бразилії. Хоча багато хто з цих суспільств має істотний контакт з португальською мовою, сьогодні є стимул для вивчання рідних мов. Деякі іноземні мови позмовляються нащадками іммігрантів, які зазвичай двомовні, в маленьких сільських суспільствах в Південній Бразилії. Найголовніші з них - бразильські німецькі діалекти, як наприклад Riograndenser Hunsrückisch, померанська мова і талійська мова, заснувала на італійському венеціанському діалекті. У місті Сан-Пауло, японська мова також існує в районах переселенців, таких як Лібердад.

Англійська мова - частина офіційного шкільного учбового плану, але дуже небагато бразильців вільно володіють нею. Іспанська мова також часто викладається в школах та розуміється до різних ступенів самими носіями португальської мови завдяки великій схожості між двома мовами.

[ред.] Культура Бразилії

Культура Бразилії перш за все походить від культури Португалії. Португальські колоністи і іммігранти принесли католицьку віру, португальську мову і багато традицій, які все ще оказують значний вплив на сучасну бразильську культуру. Як багатонаціональна країна, на її культуру також оказали свій вплив інші народи. Американські індіанці значно вплинули на кухню Бразилії та на її мову, а африканці, привезені як раби, в значній мірі вплинули на бразильську музику, танці, кухню. Італійські і німецькі іммігранти, яки у великій кількості переселелися до Бразилії, також оказали значний вплив на різні аспекти життя, але їх вплив найсільніший на півдні країни.

Дивись нидче на посилання щодо різних там з кільтури Бразилії:

• Бразильський карнавал
• Бразильська кухня
• Бразильська література
• Бразильська музика
• Бразильське кіно
• Бразильські свята

[ред.] Релігія

Згідно перепису Бразильського інституту географії та статистики (IBGE):

• 73,6% населення - католики, що робить Бразилію країною з найбільшим числом прихільників цієї концессії у світі.
• 15,4% - протестанти, їх число зараз зростає. Разом з католиками, Бразилія займає друге місце за числом християн у світі після США.
• 7.4% населлення вважають себе атеїстами або агностиками.
• 1,3% - прихільники спірітізму.
• 1,8% - прихільники інших релігій. У тому числі мормони (900 тис.), свідки Єгови (600 тис.), буддисти (215 тис.), сейсо-но-іє (151 тис.), юдаїсти (230 тис.) та мусульмани (27 тис) [2].
• 0.3% - прихільники традиційних африканських релігій, таких як кандомбле, макуба та умбанда.
• Деакі споведують суміш разних релігій, наприклад католицизму, кандомбле та індіанських релігій.

[ред.] Спорт

Найпопулярніший вид спорту в Бразилії - футбол, країна знаменита на весь світ свохми гравціми, такими як Рональдо, Пеле, Жаржіньо, Рівеліно, Ромарільо, Зіко, Карлос-Альберто, Рівалдо, Роберто-Карлос, Гаррінча, Кака і Рональдіньо. Бразильська національна збірна ставала чампіоном світу рекордні п'ять разів.

Бразилія також добилася успіхів в інших видах спорту, переважно волейболі, баскетболі, тенісі, гімнастиці і авто-гонках. Багато видів спорти зародилися в Бразилії, наприклад:

• Пляжний футбол, створений на пляжах Ріо-де-Жанейро.
• Футволей, суміш футболу і волейболу, також на піску.
• Бразильське Джіу-джитсу, варіація японського дзюдо.
• Вале-тудо, вид боротьби.
• Капоейра, військове мистецтво африканської спадщини.
• Бірібол, водна варіація волейболу

[ред.] Див. також

• Список міст Бразилії

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!