Хімічна промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хімічна промисловість, галузь важкої пром-сти, до якої належить продукція мінеральних добрив, пластмас і хім. композитів, штучного і синтетичного волокна й текстилю, органічних і неорганічних хімікатів, гербицидів, хімікатів для презервування продуктів харчової пром-сти, фото- і кіноплівки та реактивів для упакування, штучної гуми, засобів до миття та дезинфектантів, отрутохімікатів воєнного призначення, а також деяких експозитів. Основними галузями X. п. є петрохім. (або нафтохім.) пром-сть, карбохімічна (або коксохім.) пром-сть, заводи, що переробляють іншу хім. сировину (сірка, йод, бром) тощо. Деякі ділянки хім. виробництва, за сов. класифікацією, не належать до хім., а становлять окремі галузі пром-сти; до них належить власне нафтохім. і целюльозна та паперова (т. зв. лісохім.), коксохім., фармацевтична і найновіша — мікробіологічна пром-сть. Вироби X. п. знаходять застосування у всіх без винятку ділянках нар. госп-ва і в побуті. Особливо швидке зростання вживання продуктів X. п. припадає на другу пол. 20 в., коли у зв'язку з недостачею традиційних видів сировини (вовна, шкіра, деревина, хутра, навіть метали) та великим приростом населення постала потреба в замінниках цих матеріялів. Дякуючи високому ступеневі розвитку хім. науки . та можливостям застосовувати в хім виробництві автоматизацію процесів, хім. пром-сть відзначається малою трудомісткістю, але високими коштами устаткування.

До 1917. Початки X. п. були покладені на Україні у 18 в., коли розвинулося виробництво стрільного пороху. Правда, 1764 Московський сенат, боячися повстання козаків, наказав розмонтували всі порохові зав. на Україні, але 1777 їх відновили, і вже в 1790 — 95 pp. один лише зав. у Шостці покривав пол. попиту на порох всієї Рос. Імперії. Продукція пороху у невеликих кількостях була наладнана в ін. місцевостях України, у тому ч. й у Львові. Відома була на Україні також продукція салітри (амонієвої), але в 19 в. вона зовсім занепала. До ранніх підприємств X. п. на Україні належить фабрика мідяного купоросу в Путивлі (1743).

Однією з старовинних галузей X. п. на Україні є виробництво лаків і барвників. Фарби й емалі виготовляли на Україні ще за Київ. Русі (11 — 12 вв.); спочатку виробництво базувалося на переробці сирих матеріялів та рослин, пізніше (з 14 в.) почали вживати природні смоли і бітуми. Першими продуцентами фарб були на Україні ганчарі, а також монастирі (Михайлівський у Києві), у 14 — 18 вв. кустарі. Першими великими фірмами лакофарбової промсти був зав. в Одесі (з 1856), далі зав. у Харкові (1857), Києві (1860), Полтаві (зав. олов'яних білил, 1870); при кінці 19 в. збудовано лакофарбові зав. у Львові п Харкові. 1910 — 14 лакофарбова пром-сть була винятково добре розвиненою галуззю X. п. на Україні.

Як і в ін. галузях нар. госп-ва царської Росії, на поч. розвитку X. п. на Україні велику ролю відогравав закордонний капітал. Так, одним з перших пром. закладів хім. пром-сти був зав. Шульце в с. Іванівка на Харківщині (з 1843), що почав виробляти сірчану кислоту. Менші зав. були в Києві й на Чернігівщині.

До дуже давніх галузів X. п. України належить соляна пром-сть. Лише в 1913 — 16 pp. почалася переробка солі калію в Калуші (Галичина). Цю переробку поширено після першої світової війни на Стебник, який у 1922 — 32-их pp. постачав для сіль. госп-ва зах. земель каїніт. Продукція соди почалася на Україні під кін. 19 в. (див. Содова пром-сть). У 1870-их pp. розвинулася коксохімічна пром-сть.

Центром виробництва сірників з 1850-их pp. був Львів, згодом і Чернігівщина.

На початку 20 в. почалася на Україні продукція кавчукових виробів; перший зав. з уваги на потреби війни збудовано в Києві. 1915 наладнано випуск деяких хім. речовин на зав. «Коксобензоль» у Донбасі, а 1916 — 17 побудовано зав. синтетичної азотової кислоти в Юзівці (тепер Донецьке) та на содовому зав. в Слов'янському. Хім. фабрики побудовано також в Одесі (суперфосфатна, лакофарбова), Костянтинівці, Маріюполі (ультрамариновий зав.). Тоді ж вступив у дію зав. анілінових барвників у Рубіжній. Всі ці зав., значно поширені й розбудовані, працюють донині, а деякі з них (Рубіжанський, Донецький) належать до найбільших хім. заводів на Україні.

Вартість всієї X. п. України на 1913 перевищувала 20 млн. крб. золотом, що становило 10% вартости X. п. Рос. Імперії. За видами хімікатів продукція України 1913 становила (в млн т):

А. Первинні хімікати:

а) кам'яновугільна смола = 38,6

б) 25%-ова амоніячна вода = 16,1

Б. Вторинні продукти:

а) сірчанокислий амоній = 13,5

б) важкі мастила = 10,9

в) пек = 12,6

1917 — 41. Воєнні дії першої світової війни та революція 1917 поважно пошкодили підприємства X. п. на Україні. 1921 — 27-і pp. були добою реорг-ції. У листопаді 1921 створено на Україні трест «Хімвугілля», який перейменовано 1922 на «Південхімтрест» (кілька хім. фабрик України увійшли до всесоюзного тресту «Фосфатотук»). 1927 — 28 Україна давала 15,4% всієї продукції X. п. СССР, вартістю на 56,5 млн золотих крб. 1928 створено Комітет хімізації при Раді нар. комісарів УССР; того ж р. продукція X. п. досягла рівня 1914. За першої п'ятирічки плановано вкласти в хім. пром-сть УССР 320 — 340 млн крб. Наголос кладено на збільшення випуску мінеральних добрив для сіль. госп-ва і наладнання продукції хімікатів воєнного значення. Для цього побудовано ряд нових заводів: суперфосфатний у Костянтинівці, кіно-фотоплівки в Шостці, зав. «Харпластмас» у Харкові та зав. пластиків у Прилуці. З давніших значно поширено зав. в Донецькому, Одесі, Вінниці.

З посиленням централізації і ліквідацією системи Вищої Ради Нар. Госп-ва (1932) укр. X. п. підпала під управу новоствореного всесоюзного Наркомату важкої пром-сти в Москві. До нових підприємств того часу належить Горлівський комбінат (синтетичний аміяк з коксового газу), Дніпропетровський галалітовий зав., лако-барвникові фабрики в Дніпропетровському і Гуляй-Полі, фабрика етеру в Києві, суриковий зав. у Кривому Розі (залізні піґменти) і перший на Україні зав. штучного віскозного шовку — «Київського».

З проектів 3 п'ятирічки (1938 — 42) здійснено лише деякі новобудови: азотнотуковий зав. у Дніпродзержинському, Слов'янський новосодовий зав. та перші цехи Лисичанського хімкомбінату. 1940 X. п. давала (в тис. т): мінеральних добрив — 1 012, сірчаної кислоти — 407, кальцинованої соди — 434, кавстичної соди — 64, калійних добрив — 82, лаків — 45, фарб і барвників — 8, синтетичного волокна — 1,6; у продукції суперфосфатів УССР здобула 1941 майже монопольне становище в СССР. 1939 з Всесоюзного Наркомату важкої пром-сти виділено окремий наркомат X. п., і йому передано найважливіші укр. підприємства т. зв. первинної хімії. Швидке зростання X. п. видно зі збільшення її основних фондів (у млн крб.): 1928 — 154, 1932 — 464, 1937 — 1270.

З 1944. Війна 1941 — 45 знову зруйнувала X. п. її відбудова тривала довше, ніж ін. галузів пром-сти, бо рівночасно з відбудовою доцільно було модернізувати технологію виробництва, зокрема у видобутку сірчаної кислоти, кавстичної соди та калійних добрив. Довоєнний рівень у цих галузях досягнено щойно в 1952 — 56-их pp. Великий крок вперед зробила X. п. України щойно в 1955 — 70-их pp., коли планувальні органи республіки мали змогу дещо більше керувати її розбудовою. За ці pp. побудовано нові хім. підприємства: хім. реактивів у Шостці та Черкасах, бромовий зав. в Красноперекопському на Криму, хім. комбінат у Сумах, зав. у Львові, сірчаний хім.-гірничий комбінат у Роздолі, зав. фарб у Донецькому, зав. штучного волокна в Черкасах, Чернігові й Сокалі, шинний зав. у Дніпропетровському, хім.-металюргійний комбінат у Калуші, калійний комбінат у Стебнику, сірковий комбінат у Яворові. Рівночасно на існуючих хім. комбінатах Донбасу побудовано нові цехи, які опановували нові види продукції, передусім пластмас та композитів. Разом з тим частка України в X. п. всього СССР зросла з 10% у 1913 до 21% в 1940 і 23% у 1970; у тому ч. продукція мінеральних добрив до 29% СССР, сірки — 64%, сірчаної кислоти — до 18%, синтетичних барвників — до 32%, соди кальциновинної — до 25%, соди кавстичної — до 12%, пластмас — до 25%, отрутохімікатів — до 12%, побутової хімії — до 33%.

Значення X. п. зросло ще більше в 1970 — 80-их pp., коли побудовано нові зав. синтетичного волокна в Житомирі, тонкої органічної синтези в Івано-Франківському, новий шинний комбінат у Білій Церкві, зав. азотних добрив у Рівному, зав. двоокису титану в Криму, фабрику капролактаму на Сіверодонецькому комбінаті й ін.

Випуск синтетичних волокон на Україні (в тис. т):

1950 | 1965 | 1970 | 1981

хімічні волокна | 2,9 | 43,9 | 65,3 | 164,3

у тому ч.:

штучні волокна і нитки | 2,9 | 20,3 | 23,3 | 61,1

синтетичні волокна і нитки | — | 23,6 | 41,9 | 103,2

штапельне волокно | — | 2,2 | 7,0 | 15,9

Випуск штучного волокна в УССР становив 1975 19% продукції СССР, віскозних ниток — 37%. Виріб штапельного волокна і цельофану розпочато в 1974 — 80-их pp. Продукція пластмас, синтетичних смол та склопластиків наладнана на Україні відносно задовільно; тут працює бл. 30 великих фабрик, побудованих перев. після 1950. Випуск карбомідних смол становив 1970 — 47 000 т, алькідних смол — 14 400 т, кремнієвих органічних сполук — 3 660 т.

У зв'язку зі збільшенням видобутку сірки в зах. обл. України змінилася структура вихідної сировини для виробу сірчаної кислоти (на 1975 у % до всієї сировини; в дужках — 1960): колчедан — 48,9 (66,9), елементарна сірка — 37,1 (16,8), похідні гази — 14,0 (16,3). Також у структурі вихідної сировини для виробу азотових хімікатів відбулися великі зміни: збільшення природного газу коштом коксового: 1965 коксовий газ становив 50,7% вихідної сировини, природний газ — 49,3%; відповідні числа на 1975: 23,9% і 76,1%.

Однією з найголовніших ділянок X. п. на Україні є мінеральні добрива. Продукцію (в тис. т) видно з таблиці:

| 1965 | 1970 | 1975 | 1981

Всі добрива | 7312 | 11541 | 18265 | 21146

у тому ч.:

фосфатні | 2 777 | 3 761 | 6 302 | 7 844

азотні | 3905 | 6810 | 10840 | 12513

калійні | 630 | 959 | 1096 | 759

Наладнано також випуск метилового спирту, ацетальдегіду, винної (оцтової) кислоти, вініль-ацетатів, нітрону та різних емульсій, потрібних для виробу субститутів для одягу (штучна шкіра, штучні хутра, покриття для сидінь в автомобілях тощо). У секторі лаків і фарб введено в дію цехи, які почали продукувати прозорі лаки для покриття дерев'яних меблів, цехи, що продукують похідні алкідних смол; збільшено виробництво мумій та залізного сурика, ультрамаринових сполук. Бл. пол. продукції укр. лакофарбникової продукції вивозиться за межі УССР, у тому ч. до багатьох ін. країн. У ділянці гербицидів укр. X. п. перейшла в 1970-их pp. на випуск безпечніших з екологічного та гігієнічного погляду й ефективніших продуктів (етеросульфонат, дихоральмочовина, трихлорацетат натрію, кельтан та ін.). Але продукція препаратів ДДТ та ДНОК все ще становить поважну частину гербицидів.

Частка укр. X. п. в продукції всього СССР на 1965 — 70 становила (у %): всі мінеральні добрива — 21, сірчана кислота — 18, сода кальцинована — 64, отрутохімікати — 12, вироби побутової хімії (пластмаси, волокна й ін.) — 33. Зміна відбулася ще в тому, що в 1960-их pp. переважала в укр. X. п. первинна (велика) хімія, а в 70-их pp. різко підвищилася частка виробів вторинної хімії. Особливо гальмує зростання X. п. на Україні потреба скорочувати випуск тих хімікатів і синтетичних матеріялів, що виробляються на базі переробки нафти, а також вугілля.

X. п. належить до малотрудомістких ділянок важкої промисловости. Вона потребує коштовного устаткування, значної кількости джерел енергії, великої кількости хім. первинної і допоміжної сировини, але порівняно невеликого ч. робітників, зате з великим відсотком фахівців високої кваліфікації. На кінець 1973 укр. X. п. затруднювала 19 170 спеціялістів з вищою та 36 000 з середньою спеціяльною освітою, тобто 6,4% і 4,5% всіх затруднених у пром-сті України. Питома вага X. п. в продукції всієї пром-сти УССР становить на 1975 — 80-і pp. незмінно 6,3% (за вартістю продукції в оптових цінах 1975); частка виробів X. п. в структурі предметів споживання — 2,4% всіх пром. товарів широкого вжитку.

Продукція хім. промисловости України

Види продукції (в тис. т) | 1913 | 1928 | 1940 | 1945 | 1950 | 1960 | 1970 | 1980

Мінеральні добрива | 36 | 57 | 1012 | 136 | 1536 | 3853 | 11541 | 19739

Сірчана кислота | 45 | 72 | 407 | 72 | 395 | 1311 | 2223 | 4507

Сода кальційована | 113 | 167 | 413 | 122 | 531 | 773 | 871 | 1077

Сода кавстична | 36 | 39 | 78 | 8 | 41 | 104 | 218 | 396,4

Лаки та фарби | 10 | — | 55 | — | 93 | 205 | 400 | 1 100

Хімічне волокно | — | — | 1,6 | — | 2,9 | 14,2 | 65,3 | 161,2

Отрутохімікати для сіль. г-ва | — | — | — | — | — | 7,0 | 34,6 | 84,4

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Ададуров І. Виробництво нітратової кислоти. X. 1930;
• Турченко Я. Основные пути развития общей, неорганической и физической химии на Украине (XIX в. и первая половина XX в.). К. 1957;
• Хім. пром-сть України, гол. ред. А. Рукавишніков. К. 1960;
• Химическая промышленность Украины за 50 лет советской власти, ред. Г. Вилесов, А. Рукавишников. К. 1967;
• Хім. пром-сть УССР перед 1968 р. (ст. Т. Дубовенка, Н. Анишиної, І. Козіева) в зб. Вопросы развития народного хозяйства УССР. К. 1967;
• Развитие химической технологии на Украине, т. І. ред. І. Щека , т. II. ред. А. Клименко. К. 1976.

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!