Португальська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Португальська мова Português
Поширена в:	Португалія, Бразилія, Ангола, Мозамбік і інші країни Суспільства португаломовних країн
Кількість носіїв:	220 млн.
Місце:	6
Класифікація:	Індоєвропейська сім'я Романська група Іберо-романська підгрупа     Португальська мова
Офіційний статус
Офіційна:	Ангола, Бразилія, Кабо-Верде, Східний Тимор, Гвінея-Бісау, Макао, Мозамбік, Португалія, Сан-Томе і Принсипі, ЄС
Регулює:	Міжнародний інститут португальської мови, Співдружність португаломовних країн
Коди мови
ISO 639-1	pt
ISO 639-2	por
Країни, де португальська мова є офіційною

Португа́льська мо́ва (порт. língua portuguesa) — мова романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Зараз це офіційна мова Португалії, Бразилії, Анголи, Мозамбіка, Кабо-Верде, Гвінеї-Бісау, Сан-Томе і Принсипі, Східного Тимору і Макао.

Португальська мова займає шосту позицію серед мов світу за числом носіїв (понад 200 мільйонів), і перше у Південній Америці (186 мільйонів, понад 51 % населення). Також це важлива лінгва-франка в Африці. Португальська мова поширилася по всьому світу в 15-м і 16-м століттях, коли Португалія встановила обширну колоніальну і комерційну імперію (1415—1999), що простягалася від Бразилії в Америці Макао в Китії. Протягом цього періоду з'явилося багато креольських мов, заснованих на португальській мові, особливо в Африці, Азії і басейні Карибського моря.

Писемність португальської мови базується на латинському алфавіті. Історично, мова розвинулась з середньовічної галісійсько-португальської мови, що існувала на території сучасної іспанської провінції Галісія. Існують два основних варіанти — європейский (pt-pt) і бразильський (pt-br), що відрізняються один від одного на рівні фонетики, лексики, орфографії і, меньшою мірою, граматики. В Анголі і Мозамбіку використовують європейський варіант португальської мови з великою кількістю лексичних запозичень з африканських мов. В інших країнах Африки португальська мова значною мірою креолізована.

Португальській мові часто даються прізвиська: «мова Камоенса», за ім'ям автора епопеї «Лусіадас» (Os Lusíadas), «Остання квітка Лаціо» (вислів Олавіо Білака) і «солодка мова» (вислів Сервантеса). Самі носії португальської мови називають себе «лусо́фонами» (lusófonos), від слова Лусітанія — назви римської провінції на території сучасної Португалії.

[ред.] Географічне розповсюдження

Основна стаття: Географічне розповсюдження португальської мови

Логотип Міжнародного інституту португальської мови зображає португальську мовою як мову, якою розмовляють у восьми кутах світу (восьми незалежних країнах, де вона має офіційний статус).

Португальська — єдина офіційна мова таких країн як Ангола, Бразилія, Португалія і Сан-Томе і Принсипі і найбільш поширена мова Мозамбіку. Це одна з офіційних мов Східного Тимору (разом з тетум і китайською) та Макао (разом з китайською). Нею широко розмовляють (але вона не має офіційного статусу) в Андоррі, Люксембургу, Намібії і Парагваї (у останній країні було 112 тис. носіїв згідно перепису 2002 року). Португальські креольські мови — основні мови Кабо-Верде і важливі у Гвінеї-Бісау. У Кабо-Верде також значна частина населення розмовляє стандартною португальською мовою. Португальською мовою розмовляє близько 188 мільйонів чоловік в Південній Америці, 17 мільйонів в Африці, 12 мільйонів в Європі, 2 мільйони в Північній Америці і 610 тис. в Азії.

Суспільство португаломовних країн (порт. Comunidade dos Países de Língua Portuguesa, CPLP) — міжнародна організація, що складається з восьми незалежних країн, де португальська мова офіційна. Португальська також одна з офіційних мов Євросоюзу, Меркосур і Африканського союзу (одна з робочих мов) і одна з фдержавних мов інших офіційних мов ще деяких організацій. Португальська мова набуває популярності в Африці, Азії, і Південній Америці як друга мова для вивчення.

Estação da Luz, будівля Музею португальської мови в Сан-Паулу.

Португальська (разом із іспанською) — найшвидше зростаюча західна мова і, згідно оцінкам ЮНЕСКО, це — мова з найбільшим потенціалом зростання як міжнародна мова спілкування на півдні Африки і в Південній Америці. Очікується, що португаломовні африканські країни матимуть повне населення 83 млн. к 2050 року. Після підписання Бразилією договору про створення економічного ринку Меркосур з іншими південно-американськими країнами, такими як Аргентина, Уругвай і Парагвай, в цих країнах значно зросла зацікавленість у вивченні португальської мови. Демографічна вага Бразилії на континенті продовжуватиме підсилювати присутність португальської мови в регіоні.

Мова також починає набувати популярності в Азії, здебільшого завдяки значному зростанню числа носіїв у Східному Тиморі протягом останніх п'яти років. Макао стає китайським центром для вивчення португальської мови; хоча у перші роки 21-му століття використання мови там і було знижене, зараз воно зростає, оскільки португальська мова стала надавати можливості збільшення дипломатичних і фінансових зв'язків Китаю з португаломовними країнами.

У березні 2006 року в Сан-Паулу (Бразилія) був заснований Музей португальської мови.

[ред.] Класифікація і пов'язані мови

Португальська мова належить до Західно-іберійської гілки Романських мов та має тісні зв'язки з наступними членами цієї групи:

• Галісійською мовою і мовою фала, її найближчими родичами. Див. нижче.
• Іспанською мовою, найближчої до португальської серед великих мов. Див. також Відмінності між іспанською і португальською мовами.
• Мірандезькою, іншою західно-іберійською мовою, що існує в Португалії.
• Іудео-португальською мовою і ладіно, мовами сефардських євреїв, близькими до іспанської та португальської мов.

[ред.] Латинська та інші романські мови

Див. також: Португальський словник: З латинської мови до португальської для детального опису зміни звуків.

Відмітною особливістю португальської мови є те, що вона зберегла наголошені голосні звуки вульгарної латинської мови, які були діфтонгалізовані в інших романських мовах. Порівняйте: франц. pierre, ісп. piedra, порт. pedra, від лат. petra, або ісп. fuego, італ. fuoco, порт. fogo, від лат. focum. Іншою характеристикою ранньої португальської мови була втрата інтервокальних звуків l і n, що іноді завершується поглинанням двох навколишніх голосних звуків, або вставкою голосного звуку в проміжку. Порівняйте: лат. salire, tenere, catena, ісп. salir, tener, cadena, порт. sair, ter, cadeia.

Коли елізованим приголосним був n, він часто назалізував попередній голосний звук, порівняйте: лат. manum, rana, bonum, порт. mão, rãa (зараз rã), bõo (зараз bom). Цей процес був джерелом більшості носових дифтонгів, які типові від португальської мови. Зокрема, латинські закінчення -ane-, -anu- і -one- стало -ão в більшості випадків, порівняйте: лат. canem, germanum, rationem з суч. порт. cão, irmão, razão та їх множиною cães, irmãos, razões.

Не дивлячись на очевидну лексичну і граматичну схожість між португальською мовою та іншими романськими мовами за межами західно-іберійської гілки, вони не є взаємно зрозумілими до практичного ступеню. Носіям португальської мови зазвичай буде потрібне деяке формальне вивчення основної граматики і словника перед тим, як вони зможуть розуміти навіть найпростіші речення тими мовами (і навпаки):

Ela fecha sempre a janela antes de jantar. (португальська)

Ela fecha sempre a fiestra antes de cear. (галісійська)

Ella cierra siempre la ventana antes de cenar. (іспанська)

Ella tanca sempre la finestra abans de sopar. (каталонська)

Lei chiude sempre la finestra prima di cenare. (італійська)

Ea închide întotdeauna fereastra înainte de a cina. (румунська)

Elle ferme toujours la fenêtre avant de dîner/souper. (французька)

Вона завжди зачиняє вікна після обіду.

Відзначте, що частина лексичної розбіжності, вказаної вище, фактично прибуває від того, що різні романські мови використовують те ж кореневе слово з різними семантичними значеннями. Португальська, наприклад, має слово fresta, яке є родичем французького fenêtre або італійського finestra і так далі, але зараз це слово означає «розріз» в протилежність «вікну». Також, португальська має слово cear, родич італійського cenare і іспанського cenar, але використовує його в значенні «мати пізню вечерю», коли найчастіше слово, що означає «обідати» — jantar (пов'язано з архаїчним ісп. yantar) завдяки семантичним змінам в 19-му столітті. Галісійська має як слово fiestra (від середньовічного fẽestra, яке є джеролом португальського fresta), так і менш часте xanela. Подібно до північних діалектів португальської мови, вона все ще використовує cear в його оригінальному значенні «обідати».

[ред.] Галісійська і фала

Найближча мова до португальської мови — галісійська, якою розмовляють в автономному суспільстві Галісія (північно-західна Іспанія). Обидва були колись єдиною мовою, відомою сьогодні, як галісійсько-португальська, але починаючи з політичного відділення Португалії від Галіції, вони частково розійшлися, особливо у вимові і словнику. Проте, основний словник і граматика галісійської мови все ще помітно ближче до португальської мови, ніж до іспанської. Зокрема, вона використовує майбутній умовний нахил, особистий інфінітив і синтетичний давноминулий час (див. секцію про граматику португальської мови нижче). Взаємна зрозумілість досить хороша між галісійською і північною португальською мовою, але слабкіша між галісійською і мовою центральної Португалії.

Лінгвістичний статус галісійської щодо португальської мови спірний. Деякі автори, як наприклад Ліндлі Сінтра ^[1], вважають, що вони — все ще діалекти спільної мови, не дивлячись на поверхневі відмінності у фонології і словнику. Інші, як наприклад Пілар Васкес Квестра ^[2], переконують, що вони стали окремими мовами завдяки головним відмінностям у фонетиці і використанню словника і, до меншого ступеню, морфології і синтаксису. Офіційна позиція Інституту галісійської мови вважає галіційськц і португальську незалежними мовами. Стандартна орфографія підкреслює особливості фонології галіційської мови щоб показати її відмінності від португальської, наполягаючи на фонетичному написанні і відкидаючи, наприклад, португальські графічні угоди подібні до графонем nh, lh, j на користь ñ, ll, x.

Мова фала — інший нащадок португальсько-галісійської мови, якою розмовляє невелика кількість людей в іспанських містах Валверді-ду-Фресну Valverdi du Fresnu, Ас-Еллас і Са-Мартін-де-Требеллу (автономне суспільство Естремадура, біля кордону з Португалією).

[ред.] Похідні мови

Основна стаття: Португальські креоли.

Починаючи з 16 століття, значні контакти між португальськими мандрівниками і поселенцями та африканськими рабами і місцевими населеннями приводили до появи багатьох піджинів (гібридних мов) із ріізим ступенем португальського впливу. Оскільки ці піджини стали рідною мовою подальших поколінь, вони еволюціонували в повністю життєздатні креольські мови, які були дуже поширеними в багатьох частинах Азії, Африки та Вест-Ірдії до 18-го століття.

Деякі засновані на португальській мові або створені під впливом португальської мови креоли все ще існують сьогодні, ними розмовляє понад 3 мільйони чоловік у всьому світі, особливо люди часткового португальського походження. Основні райони їх поширення: Кабо-Верде, західна Африка, район Біскайської затоки, Індія та Шрі-Ланка, Суринам та Нідерладські Антіли.

[ред.] Вплив на інші мови

Багато мов запозичили слова з португальської мови, як наприклад індонезійська, малайська, конкані, тетум, цонга, папіаменту, японська і сранан-тонго (в Суринамі). Португальська мова залишила сильний вплив на língua brasílica, мову групи тупі-гіарані, поширену в Бразилії до 18-го століття, і на мови, якими розмовляють в окрузі Сікка на острові Флорес (Індонезія). На іншіх островах Індонезії португальські запозичення зустрічаються у рітуальних мовах.

Японсько-португальський словник Nippo Jisho (1603) був першим словником між японською та однією з європейських мов, продукт єзуїтської місіонерської діяльності в Японії. Продовжуючи роботу перших португальських місіонерів Dictionarium Anamiticum, Lusitanum et Latinum (анамітсько-португальсько-латинський словник), Александер ді Родес (1651) ввів «quốc ngữ» — сучасну орфографію в'єтнамської мови, засновану на орфографії португальської мови 17-го сторіччя. На романізацію китайської мови також, серед інших, вплинула португальська мова, особливо щодо китайських прізвищ, таких як «Mei».

[ред.] Історія

Основна стаття: Історія португальської мови

Коли римляне прибули на Іберійський півострів в 218 році до н.е. вони принесли з собою латинську мову, з якої й пішли всі романські мови. Більша частина сучасної Португалії увійшла до складу провінції Лусітанія. Наприкінці 2-го століття до н.е. південна Лусітанія вже була повністю романізованою. Страбон, грецький географ 1-го століття відмічає в соєї енциклопедії «Географія»: «вони прийняли латинські звичаї та вони більше не пам'ятають свою власну мову». Мова розповсюджувалася завдяки прибуваючим римським солдатам, поселенцям і торговцям, які будували латинські міста здебільшого біля поселень попередніх народів.

Між 409 н.е. і 711, оскільки Римська імперія розвалювалася, Іберійський півострів був завойований германськими народами (Період міграції). До півострова прибули переважно Свеви і Вестготи, які швидко перейняли пізню латинську культуру і вульгарну латину в якіті своєї мови. Після вторгнення маврів в 711 році, арабська стала офіційною мовою в завойованих регіонах, але більшість населення продовжувало розмовляти романською мовою, відомою як мозарабська. Вплив арабської мовою на романські діалекти, якими розмовляли в християнських королівствах півночі півострову, був незначним, впливаючи переважно на їх словник.

Довго латинська мова залишалася основною письменною мовою, хоча населення розмовляло відмінними від неї діалектами. Найраніші записи окремою португальською мовою — адміністративні документи 9-го століття, все ще з використянням багатьох латинських фраз. Сьогодні ця фаза розвитку відома як прото-португальська (між 9-м і 12-м століттями). Португалія була формально визнана як незалежна країна королівством Леон у 1143 році, під час правляння короля Алфонсо Енрікеса.

Протягом першого періоду старої португальської мови — або періоду галісійсько-португальської мови (від 12-го до 14-го століття) — мова поступово вступила в загальне використання. До того це була мова лірики в християнський Іберії, подібно тому, як оксітанська мова була мовою трубадурів Провансу. У 1290 році король Деніс створив перший португальський університет в Лісабоні (Estudo Geral) і видав декрет, що португальська мова, відома у ті часи як «вульгарна мова», становиться офіційною та повинна називатися «португальською мовою».

Протягом другого періоду старої португальської мови — від 14-го до 16-го столяття, часу португальських відкриттів — мова була перенесена до багатьох регіонів Азії, Африки і Америки (в даний час найбільша кількіть носіїв португальської мови живуть в Бразилії, в Південній Америці). У 16-му столяття вона стала лінгва-франка у Азії та Африці, що використовувалася не тільки для колоніальної адміністрації і торговлі, але і для комунікації між місцевими посадовими особами і європейцями всіх національностей. Їх розповсюдженню допомогли змішані шлюби між португальцями і місцевим населенням, і його асоціацією з зусиллями католицьких місіонерів, яка приводила до освіти креола відомого як cristão («християнська») в багатьох частинах Азії. Мова продовжувала бути популярним в Азії до 19-е сторіччя. Деякі християнські суспільства в Індії, Шрі-Ланкі, Малайзії та Індонезії зберігли португальську мову та розмовляють нею по сьогодняшній день, навіть після того, як вони були ізольовані з Португалії.

Кінець періоду старої португальської мови був відмічений публікацією Cancioneiro Geral de Garcia de Resende в 1516 році. Ранні часи сучасної португальської мови, яка існує з 16-го століття по сьогодняшній день, характеризувалися збільшенням в числі високо-культурних слів, запозичених з класичних латинської та грецької мов протягом Ренесансу, що дуже збагатило словник.

[ред.] Діалекти

Основна стаття: Діалекти португальської мови

Португальська — плюріцентрічна смова, тобто мова, що має кілько центрів. Вона має дві головні групи діалектів, пов'язані з Бразилією та пов'язані зі Старим Світом. З історичних причин діалекти Африки і Азії загалом ближчі до діалектів Португалії, ніж до бразильських діалектів, хоча в деяких аспектах їх фонології, особливо вимова ненаголошених голосних звуків, вони нагадують бразильську португальську мову більш ніж європейську. Вони не так вичерпно вивчені, як європейська і бразильська португальська мова. У різних частинах Африки, Азії і Америки існують також португальські креоли, але вони — незалежні мови, які не потрібно змішувати з португальською мовою.

Звичайно вважається, що бразильська португальська мова значно ближче до старої португальської мови 16 століття, «мови Камоенса», та читату стару поезію слід виключно згідно бразильським правилам. На відміну від бразильської, європейська португальська мова була у значно тісніших контактах з сусідями та відрізнялася значною неоднорідностю, що привело до більшого її розвитку. В межах двох головних гілок португальської мови, більшість відмінностей між діалектами стосуються вимови і словника. Нижче — деякі приклади:

слово «автобус»

Ангола & Мозамбік: machimbombo

Бразилія: ônibus

Португалія: autocarro

жаргонний вислів «іди геть»

Ангола: bazar — від кімбунду kubaza — «ламати», «поспішно уходити» та порт. «текти», «утікати»

Бразилія: vazar — від порт. «текти», «утікати»

Португалія: bazar — від кімбунду kubaza — «ламати», «поспішно уходити» та порт. «текти», «утікати»

слово «трущоба»

Ангола: musseque

Бразилія: favela

Португалія: bairro de lata або ilha

Між бразильською і європейською португальською мовами, особливо їх неформальними варіантами, також можуть бути значні відмінності в граматиці. Найвидатніші стосуються розміщення клітичних займенників і використання особових займенників третьої особи в називному відмінку замість знахідного. Наприклад, ЄП: Eu vi-a., БП: Eu vi ela («я її бачу»). Невідповідні стандартам випадки зустрічаються в обох віріантах португальської мови.

Основні фонетичні відмінності включають збереження у БП кінцевих звуків [s] і [z], які замінилися на [ʃ] і [ʒ] в ЄП; палатізацію звуків /d/ і /t/ у БП, де вони звучать як [dʒ] і [tʃ] відповідно та значно більша назалізація звуків в БП.

[ред.] Словник

Основна стаття: Словник португальської мови

Майже 90 % словника португальської мови виходить від латинської мови. Проте, в результаті зайняття маврами Іберійського півострова протягом Середніх віків та активній участі Португалії в Віці Відкриттів, португальська мова запозичила слова зі всього світу.

Дуже мало португальських слів можливо прослідкувати до перед-латинських мешканців Португалії, які включали фінікфйців, карфагенян, іберів, лусітанців і кельтів. Деякі відомі приклади — abóbora — «гарбуз» і bezerro — «однолінтє теля» з іберійської мови; cerveja — «пиво» — з кельтської; saco — «сумка» — з фінікійської і cachorro — «собака, щеня» — з баскійської.

У 5-м столітті свеви, вестготи і алани захопили Іберійський півострів (колишній латинський регіон Hispania), германські племена з Центральної Європи, яких витіснили звідти гуни. Проте, оскільки вони переийняли латинську культуру і мову, вони тільки незначно збагатили словник, здебільшого словами, що мали відношення до війни — наприклад, espora — «шпора», estaca — «стовп» і guerra — «війна» (від готських *spaúra, *stakka і *wirro відповідно).

Між 9-м і 15-м століттями португальська мова придбала близько 1000 слів з арабської пад впливом Імперії маврів. Вони часто розпізнаються по арабському артіклю a(l)- на початку слова, і включають багато дуже загальних слів, наприклад aldeia — «село» — від التجارية (aldaya), alface — «салат» — від الخس (alkhass), armazém — «склад» — від المخزن (almahazan), azeite — «оливкове масло» — від زيت (azzait). З арабської мови прибув також граматично цікаве слово oxalá (від Insha'Allah — Слава Богу). Назва португальського міста Фатіма (Fátima), де, за переказами, з'являлася Діва Марія — є ім'ям однієї з дочок Мухаммеда.

Починаючись з 15-го століття, португальські морські дослідження приели до введення багатьох запозичених слів з азіатських мов. Наприклад, catana — «абордажна шабля» — від японського katana, corja — «натовп» — від малайського kórchchu і chá — «чай» — від китайського chá. З Південної Америки прийшли слова batata — «картопля» — з мови Таїно, ananás, abacaxi (два різновиди ананасів) і tucano («тукан») — з мов Тупі-гуарані, від слів naná і ibá cati мови Тупі і tucan мови Гуарані відповідно.

З 16-го до 19-го століття через роль Португалії як посередниці в роботоргівлі, з заснуванням великих португальських колоній в Анголі, Мозамбіку і Бразилії, португальська мова отримала кілька слів африканського та індіанського походження, особливо назви більшості тварин і рослин, що живуть на тих територіях. Хоча ці терміни здебільшого використовуються в колишніх колоніях, багато з них стали типовими також і в сучасній європейській португальській мові. Від кімбунду, наприклад, походять слова cafuné — «ласка» — від kifumate, caçula — «наймолодша дитина» — від kusula, marimbondo — «тропічна оса» від marimbondo і bungular — «танцювати подібно до чарівника» — від kubungula.

Нарешті, португальська мова, особливо європейська, отримувала стійкий приток запозичених слів з інших європейських мов. Наприклад, melena «заколка», fiambre «варена шинка» (на відміну від presunto — «суха шинка» — від латинського «prae-exsuctus» — «зневодений»), і castelhano — «кастильський» — з іспанської мови; colchete — «скобка» і crochê — «в'язальний гачок», paletó — «пальто», batom — «помада», filé — «філе» і filete — «шматок» — від французьких слів crochet, paletot, bâton, filet відповідно; macarrão — «макарони», piloto — «пілот», carroça — «карета», «вагон» і barraca — «барак» — від італійських слів maccarone, pilotto, carrozza, barracca; та bife — «біфштекс», futebol — «футбол», revólver — «револьвер», estoque — «акція», folclore — «фольклор» — від англійських слів beef, football, revolver, stock, folklore.

[ред.] Письменність

Основна стаття: Орфографія португальської мови

Письменність португальської мови заснована на латинському алфавиті, на додаток до якого вона використовує діактеричні знаки гострий наголос (á), циркумфлексний наголос (ê), вагомий наголос (à), тильду (ã) і седілью (ç), щоб позначати наголос, висоту голосу, назалізацію та інші звукові зміни. Бразильська португальська мова також використовує значок трема (ü). Букви з будь-яким наголосом не вважаються окремими буквами при порівняння текстів (як, наприклад, іспанська буква ñ).

[ред.] Бразильське та європейське написання

Є деякі відмінності між орфографією Бразилії та іншиї португаломовний країн. Одина з найпомітніших — використання гострих наголосів в європейській/африканській орфографії в багатьох словах, наприклад, sinónimo, де бразильська орфографія вимагає циркумфлексний наголос, sinônimo. Інша важлива різниця є те, що БП часто опускає c або t перед c, ç, або t, де ЄП має їх, наприклад, порівняйте: БП fato з ЄП facto («факт»), або БП objeto з ЄП objecto («об'єкт»). Деякі з цих відмінностей відображають розбужності у вимові слів, але інші просто графічні.

[ред.] Фонологія

Основна стаття: Фонологія португальської мови

Звичайно у португальській мови виділяють 9 ротових голосних звуків і 19 приголосних, хоча деякі різноманітності мови мають менше число фонем (наприклад, бразильська португальська мова має тільки 7 ротових голосних). Також існує п'ять носових голосних звуків, які деякі лінгвісти розцінюють як аллофони ротових голосних, десять ротових дифтонгів і п'ять носових дифтонгів.

[ред.] Голосні

Схема монофтонгів лісабонського варіанту португальської мови

До семи голосних звуків вульгарної латинської мови європейська португальська мова додала два центральних голосних звуки, один з якого прагне бути елізованим при швидкій мові (подібно до e caduc во французькій). Високі голосні звуки /e o/ і низькі голосні звуки /ɛ ɔ/ — чотири чіткі фонеми, що чергують в різних формах апофонії. Подібно до каталонської, португальська використовує якість голосного звуку щоб протиставити наголошені склади ненаголошеним: ізольовані голосні звуки прагнуть бути вищими, і в деяких випадках централізуваними, коли вони ненаголошені. Носові дифтонги зустрічаються здебільшого в кінці слів.

[ред.] Приголосні

Набір приголосних португальської мови порівняно однорідний серед діалектів. Єдиними змінами з середньовічної португальської мови було злиття африкатів (африкативниї звуків) /ts/, /dz/, /tʃ/, /dʒ/ з фрикативними звуками /s/, /z/, /ʃ/, /ʒ/, відповідно, але не один з одним. Проте, з'явилися деякі цікаві діалектні варіанти і алофони, серед яких:

• У багатьох регіонах Бразилії /t/ і /d/ використовуються африкативні алофони [tʃ] і [dʒ], відповідно, перед /i/. (Квебекська французька мова має подібне явище, з альвеолярними африкатами замість постальвеолярних.)

• На кінці складу, фонема /l/ має велярізований алофон [ɫ] у європейській португальській мові, подібно до «королівської» вимови британської англійської мови. Бразильська португальська мова має натомість алофон [w].

• У багатьох частинах Бразилії і Анголи /ɲ/ вимовляється як носовий ковзаючий звук [j̃], що також назалізує попередній голосний звук, таким чином, наприклад, /'niɲu/ (ninho) вимовляється як ['nĩj̃u].

• Існує значна діалектна варіація в значенні ротичних фонем /ɾ/ та /ʁ/.

• У більшій частині Бразилії, альвеолярні шиплячі звуки /s/ і /z/ зустрічаються в в кінці складів, залежно від того, чи наступний приголосний, глухий або дзвонкий. Але в більшій частині Португалії і частини Бразилії шиплячі звуки в кінці складів — ростальвеолярні /ʃ/ перед глухими приголосними, і /ʒ/ перед дзвонкими приголосними звуками. (У мові ладіно /s/ часто так само замінюється на /ʃ/ в кінці складів.)

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
португальською мовою:
(переклад Сильвестра Калинця)

O TESTAMENTO

Depois de eu morrer, enterrai-me
Na terra por sobre a collina,
No meio do largo deserto
Da minha querida Ucraina.
Afim de eu poder contemplar
A vasta campina ao redor,
E ouvir as correntes do Dnipr
Descer com saudos o rumor.
Depois de elle ter, da Ucraina,
O sangue do inimigo, levado,
P’ra o fundo do mar, deixarei
Os campos com o solo lavrado.
Despido de tudo ás alturas
Do ceu voarei, subirei
A Deus, dirigir-lhe preces…
A Deus por enquanto eu não amei…
Irmãos, sepultai-me, surgi
As ferreas correntes quebrai!
Com o sangue do vosso inimigo
O livre terreno regai.
Irmãos, não deixai de enviar
De mim em palavras bondosas
P’ra grande familia, p’ra o lar
Paterno, lembranças saudosas.

(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)

[ред.] Посилання

• Dicionários-Online.com Словники португальської мови.
• Бразильський клуб Києва контактна інформація на сайті посольства Бразилії в Україні.