Ромадзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Історичні

Використання

Ромадзі (яп. ローマ字 — "римські букви") — сукупність систем транслітерації японської писемності, що були створені для запису слів японської мови латиниською абеткою.

Ромадзи використовується по-різному. У великих японських містах з її допомогою дублюються покажчики на вулицях і в метро. Ромадзі застосовується у словниках, підручниках, розмовниках. Іноді її використовують у японських текстах як засіб смислового виділення. Японські компанії, що працюють на міжнародних ринках, записують ромадзі свої назви й імена співробітників при закордонних контактах.

Існує декілька систем латинізації. Основними вважаються система Хепбьорна, кунрей-сікі (ІSO 3602) та ніхон-сікі (ІSO 3602 Strіct). Найбільше широко в усьому світі (у тому числі в Японії) використовується система Хепбьорна, хоча вона першопочатково вона була придназначена лише для англомовних осіб.

При передачі за допомогою ромадзі японських слів (які традиційно записуються хіраґаною), транслітерований текст пишеться малими літерами, при передачі ж запозичених слів (традиційно записуються катаканою) — прописними.

Іноді можна зустріти помилкове твердження, що словом ромадзі (ローマ字, "римські букви") в японській мові позначається власне латинська абетка. Насправді, у сучасній японській вона позначається словом ратен-модзі (ラテン文字, "латинські букви").

[ред.] Історія становлення

Перша система латинізації японської мови базувалася на португальській мові і її абетці. Вона була розроблена близько 1548 року японським християнином на ім'я Ядзіро. Система використовувалася у католицьких книгах, що видавалися єзуїтським орденом для місіонерів, з метою спростити проповідування в Японії. Ця португальська система є подібною на нинішню ніхон-сікі, за виключенням того, що в ній інакше передавалися приголосні звуки: наприклад, звук [к] записувався як "c", а [х] — як "f". Так, словосполучення "Ніхон но котоба" (Японська мова), яке за нинішніми правилами пишеться ромадзі "Nіhon no kotoba", тоді писалося як "Nіfon no cotoba".

Після вигнання християн з Японії на початку 17 століття , ромадзі вийшла з ужитку. Її повторне використання розпочалося у період Мейдзі в другій половині 19 століття, коли Японія взяла курс на вестернізацію. Усі нинішні системи транслітерації латиницею були розроблені у цей період.

Відразу після реставрації 1868 року деякі японські вчені пропонували повністю відмовитися від японської писемності та використовувати замість неї ромадзі. У цей час деякі книги навіть почали публікуватися повністю латиницею. Однак ідея зазнала невдачі через велику кількість омофонів у японській мові — слів, які вимовляються однаково, але записуються різними ієрогліфами, що позначають різні речі. Пізніше, на початку 20 століття , ряд вчених розробив складові абетки, знаки яких походили з латинського алфавіту. Ця ідея була ще менш популярною.

[ред.] Сучасні системи

Система Хепбьорна ґрунтується на фонології англійської мови і тому дає для англофонів найкраще уявлення про те, як слово вимовляється японською. Вона була оголошена американським державним стандартом латинізації японської мови (т.зв. ревізована система Хепбьорна), однак статус стандарту був відкликано 6 жовтня 1994 року. Сьогодні цю систему латинізації вживають найчастіше. Японські школярі при вивченні латинського алфавіту одночасно вивчають систему Хепбьорна.
Ніхон-сікі — найбільш стара ситсема латинізації, яку застосовують найменше з усіх існуючих систем. Вона базується на японській фонології і суворо дотримується силабічного порядку японської абетки. Саме тому ця система є однієї з небагатьох, за допомогою якої можна абсолютно точно відновити вихідне японське написання за транслітерованим. Також вона є стандартом ІSO 3602 Strіct.
Кунрей-сікі — реформований варіант ніхон-сікі. У цій системі відображена різниця між написанням знаків кани і їхнім сучасним прочитанням. Наприклад, у слові かなづかい канадзукай звук づ дзу є озвонченим звуком つ цу (що позначається значком ゛, який називається "нігорі"). Однак у японській абетці є інший знак, який читається так само — ず дзу. У системі Хепбьорна й ніхон-сікі це розходження ігнорується, і слово записується відповідно до вимови ("kanazukaі"), у той час як у кунрей-сікі зберігається орфографія японської мови і слово записується як "kanadukaі". Кунрей-сікі є стандартом, який визнаний японським урядом і ІSO (ІSO 3602). Раніше ця система викладалася у японській початковій школі.

[ред.] Нестандартна латинізація

Крім вищезгаданих стандартизованих систем, часто можна зустріти й інші способи латинізації. Вони використовуються багатьма людьми з різних причин — або через недостатнє розуміння стандартних систем, або через труднощі із введенням діакритичних знаків, які вони використовують. Іноді символів з необхідною діакритикою просто немає у традиційному кодуванні (ця проблема поступово відпадає з поширенням Юникода).

З нестандартних способів латинізації окремо можна виділити наступні два:

JSL — система транслітерування, яка призначена для викладання японської мови і жорстко прив'язана до її фонетики. Кожний її символ позначає лише одну японську фонему. На відміну від інших нестандартних латинизаций, JSL є найбільш структурованою системою. Її розробила Елеанора Джорден для своєї книги "Japanese: The Spoken Language" (1987), за назвою якої система й одержала найменування.
Вапуро-ромадзі — спосіб запису японської мови латиницею, який використовується різними ІME (редакторами способів уведення) і текстовими редакторами для введення японських слів за допомогою стандартної Qwerty-клавіатури. На відміну від інших систем, для запису японського слова у вапуро досить букв латинського алфавіту з кодування ASCІІ (тобто в ньому не використовуються діакритичні знаки). Вапуро не є чіткою системою, тому що в ній допускаються різні способи транслітерування одних і тих самих знаків. Слово вапуро — абревіатура від вадо пуросесса — "word processor", тобто "текстовий процесор".

Також часто можна зустріти заміну діакритичного знака макрона (який використовується у системі Хепбьорна і ніхон-сікі для позначення довготи голосного — наприклад, Tōkyō), на циркумфлекс (Tôkyô), тому що його простіше вводити в багатьох текстових редакторах і розкладках.

Окрім цього можна зустріти наступні способи латинізації:

oh для позначення おお (частіше) або おう (ō у системі Хепбьорна). Іноді таку латинізацію називають "паспортний Хепбьорн", тому що Міністерство Закордонних Справ Японії дозволило (але не зробило обов'язковим) використання такого запису в паспортах;
ou для позначення おう. Це приклад вапуро-ромадзі. Він особливо часто використовується маньякамианіме — отаку;
ô для позначення おお або おう. Це позначення використовується в кунрей-сікі, але іноді зустрічається й у Хепбьорнівських транслітераціях або помилково, або навмисне (тому що в кодуванні ІSO-8859-1 немає символу ō, але є ô);
jya для позначення じゃ (ja в системі Хепбьорна) і т.п. Це, ймовірно, результат плутанини між Хепбьорнівською й іншими системами;
dzu для позначення づ (zu у системі Хепбьорна). Це теж приклад плутання двох систем, цього разу Хепбьорна з ніхон-сікі;
cchі для позначення っち (tchі в системі Хепбьорна) і т.п. Такий запис часто використовується "для краси" при придумуванні псевдонімів (наприклад, ім'я あきこ Akіko перетворюється в あっちゃん — Acchan замість Atchan,);
la для позначення ら (ra у системі Хепбьорна) і т.п. Через те, що японський приголосний звук [р] насправді звучить як щось середнє між [р] і [л], причини такого запису зрозумілі;
a для позначення ああ (ā у системі Хепбьорна) і т.п. — тобто непозначення довжини голосного;
na для позначення んあ (n'a у системі Хепбьорна) і т.п.

Незважаючи на те, що іноді використання таких способів запису має сенс (у специфічних ситуаціях), воно, як правило, призводять лише до плутанини.

У власних іменах можливі ще більші відхилення від стандартних систем. Наприклад, прізвище Найто інколи записується як "Nіghtow", хоча за системою Хепбьорна правильно писати Naіtō.

Врешті-решт, деякі японські слова й назви, наприклад, "jіu jіtsu" (джіу-джіцу) або "Tokyo" (Токіо) пишуться саме у відповідності до традиції, незважаючи на те, що їхнє написання не узгоджується з жодною з існуючих систем латинізації.

[ред.] Різниця у системах

У наступній таблиці показана різниця у записі деяких силабічних знаків японської мови у різних системах. Також для довідки наведений запис цих складів у кірідзі — російській системі кириличної транслітерації (подано українською транскрипцією).

Хіраґана	Ревізований Хепбьорн	Кунрей-сікі	Ніхон-сікі	Кірідзі
うう	ū	û	ū	у:
おう, おお	ō	ô	ō	о:
し	shi	si	si	сі
しゃ	sha	sya	sya	ся
しゅ	shu	syu	syu	сю
しょ	sho	syo	syo	сьо
じ	ji	zi	zi	дзі
じゃ	ja	zya	zya	дзя
じゅ	ju	zyu	zyu	дзю
じょ	jo	zyo	zyo	дзьо
ち	chi	ti	ti	ті
つ	tsu	tu	tu	цу
ちゃ	cha	tya	tya	тя
ちゅ	chu	tyu	tyu	тю
ちょ	cho	tyo	tyo	тьо
ぢ	ji	zi	di	дзі
づ	zu	zu	du	дзу
ぢゃ	ja	zya	dya	дзя
ぢゅ	ju	zyu	dyu	дзю
ぢょ	jo	zyo	dyo	дзьо
ふ	fu	hu	hu	фу

Також системи різняться у записі граматичних часток японської мови: так, склади は ха, へ хе і を о, які використовуються як частки або граматичні показники, у системі Хепбьорна й кунрей-сікі пишуться як wa, e і o — тому що так вимовляються, тоді як у ніхон-сікі ці склади пишуться як ha, he і wo — у відповідності до таблиці японської абетки ґодзюон.

[ред.] Приклади

Слово	Ієрогліфи	Кана	Ромадзі			Кірідзі
Слово	Ієрогліфи	Кана	Ревізований Хепбьорн	Кунрей-сікі	Ніхон-сікі	Кірідзі
римські букви	ローマ字	ローマじ	rōmaji	rômazi	rōmazi	ро:мадзі
Гора Фудзі	富士山	ふじさん	Fujisan	Huzisan	Huzisan	Фудзісан
чай	お茶	おちゃ	ocha	otya	otya	отя
префект	知事	ちじ	chiji	tizi	tizi	тідзі
стискати, зменшувати	縮む	ちぢむ	chijimu	tizimu	tidimu	тідзиіму

[ред.] Латиська абетка японською

У цьому списку зазначено, як назви букв латинського алфавіту вимовляються японською. Це корисно для читання абревіатур, наприклад, NHK (ніппон хо:со: кьо:кай, "Японська віщальна корпорація") вимовляється як ену-етті-ке:.

A — エー е:
B — ビー бі:
C — シー сі:
D — ディー ди:
E — イー і:
F — エフ ефу
G — ジー дзі:
H — エッチ етті
I — アイ аі
J — ジェー дзе:
K — ケー ке:
L — エル еру
M — エム ему
N — エヌ ену
O — オー о:
P — ピー пі:
Q — キュー кю:
R — アール а:ру
S — エス есу
T — ティー ти: (або チー ті:)
U — ユー ю:
V — ヴイ ві: (або ブイ буі)
W — ダブリュー дабурю:
X — エックス еккусу
Y — ワイ ваі
Z — ゼット дзетто

[ред.] Дивіться також

[ред.] Література

Chibbett, David. The History of Japanese Printing and Book Illustration. Kodansha International Ltd., 1977. ISBN 0-87011-288-0.
Hannas, William C. Asia's Orthographic Dilemma. Honolulu: University of Hawaii Press, 1997. ISBN 0-82481-892-X