Хіраґана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хіраґана (яп. 平仮名) – японська складова (силабічна) абетка.Одна зі складових японської писемності поряд з катаканою, китайськими ієрогліфами, арабськими цифрами і ромадзі (латинською абекою). Хіраґана і катакана разом становлять систему кана (абетка), у якій один символ виражає одну мору (склад). Знак кана може передавати голосний звук (наприклад, "а" あ); сполучення з наступним голосним (наприклад, "та" た), або назальний сонант "н" ん, який, залежно від контексту, може звучати як українські "н", "м", англійський "ng" (ІPA [ŋ]) або як французькі назальні голосні.

Сьогодні хіраґана використовується у словах, у записі яких відсутні ієрогліфи, включаючи частки такі як "маде" まで ("до, до тих пір"), і суфікси, наприклад, ~сан さん ("пан", "пані"). Хіраґана вживається у словах замість ієрогліфів у тих випадках, коли передбачається, що читач не знає деяких ієрогліфів, або ці ієрогліфи незнайомі самому автору тексту. Також абетка хіраґана застосовується у приватній переписці. Форми дієслів і прикметників , наприклад, у дієслові табемісіта (食べました — "їв") склади "бе", "ма", "сі", "та", також записуються хіраґаною. У цьому випадку абеткою була записана також частина кореня слова. Хіраґана використовується для запису фонетичних підказок (фуріґана) до ієрогоіфів. У статті система письма в Японії поданий огляд використання кани, ієрогліфів і ромадзі.

[ред.] Абетка хіраґана

У основі хіраґани лежить базовий набір символів, годзюон (五十音 - "50 звуків"), з якого можна утворювати додаткові звуки. При додаванні знаку нігорі (゛), глуха приголосна "т" перетворюється на дзвінку приголосну "д", відповідно "к" переходить у "г", "с" — у "дз", "х" — у "б". До знаків хіраґани, що починається на "х" також можна додавати значок ханнігорі (゜), який змінює звук "х" на "п".

Існують зменшені знаки для звуків "я", "ю" і "йо" (символи ゃ, ゅ і ょ). При їх додаванні до складів, що закінчуються на "і", їх закінчення замінюється гладкою палаталізацією. Такі звуки називаються йоон (拗音 - "палаталізовані звук"). Зменшений знак "цу", званий сокуон (促音 -"звук подвоєння"), позначає гемінацію (подвоєння) наступної приголосної. Він зустрічається перед фрикативами і паузами, а також наприкінці речень. У кірідзі цей знак відображається подвоєнням подальшого приголосного.

У неформальному письмі зменшені знаки для голосних іноді використовуються для виразу затухаючих звуків (はぁ, ねぇ).

Деякі знаки хіраґани використовуються рідко. Знаки "ві" ゐ та "ве" ゑ майже не використовуються у сучасному письмі. Знак ゔ є нововведенням і означає твердий звук "в". Він застосовується для написання запозичених слів з іноземних мов зі звуком "v". Але оскільки такого звуку в японському немає, його часто вимовляють як "б". Цей знак хіраґани рідко використовується, оскільки запозичені слова ґайрайґо (外来語) і транслітерації зазвичай записуються катаканою.

[ред.] Хірагана кірідзі

Таблиця показує знаки хіраґани разом із їх складовим відображення у кирилиці за системою Є. Д. Поліванова в український транскрипції. Знаки абетки виділені червоним сьогодні майже не використовуються. Загалом існує 47 базових знаків хіраґани і 104 основних поєднаннь.

Сполучення にゃ, にゅ і にょ не слід плутати з сполученнями んや, んゆ і んよ. У першому випадку утворюється ціла мора, а в другому — два роздільні звуки. Наприклад, かにゅう ка-ню-у — «приєднання» і かんゆう "ка-н-ю-у" — «переконання». Ці слова легко розрізнити на слух. При передачі слів таких як "ка-н-ю-у" виокристовується апостроф — кан'юу.

[ред.] Правила письма і вимови

За невеликим винятком для часток は, を і へ, які в деяких випадках вимовляються як "ва", "о" і "е, знаки хіраґани читаються у відповідності до вищенаведеної таблиці. До реформ епохи Мейдзі правила вимови були більш складними. Сучасні виключення з правил є спадщиною старої системи. Точні правила вимови називаються канадзукай (仮名遣い — "використання кани").

Існуює два знаки хіраґани, які виовляються як "дзі" (じ і ぢ), та два знаки, які вимовляються як "дзу" (ず і づ). Ці пари не є взаємозамінними. Зазвичай, сьогодні "дзі" пишеться як じ, і "дзу" як ず, однак існують виключення. Якщо у слові перший склад записується знаком без ніґорі (Х), а другий склад може записуватися тим же знаком, але з ніґорі (Х゛), то для їхнього запису використовується той самий знак хіраґани. Наприклад, тідзімеру ("проливати", "скорочувати") передається на письмі як ちぢめる. У складених словх, у яких нігорі робить наступний приголосний дзвінким, також використовується вихідний знак хіраґани. Наприклад слово "ті" (血 — "кров" ) записується й звучить як ち. Коли ж ієрогліфи 血 і 鼻 (хана, "ніс") поєднуються у словосполучення "ханадзі" (鼻血 — "кровотеча з носа"), звук 血 змінюється з "ті" на "дзі". У такий спосіб слово "ханадзі"" пишеться хіраґаною як はなぢ . Тобто для одного й того ж ієрогліфа 血 можуть застосовуватись різні символи хіраґани. Аналогічно, слово цукау (使う — "використовувати ") пишеться хіраґаною як つかう, але словосполучення канадзукай (かな使い — "використання кани") пишеться як かなづかい.

Втім, це правило не застосовується, коли ієрогліфи використовуються у словосполученнях, зміст яких незрозумілий з "дослівного" прочитання ієрогліфів. Наприклад, слово "інадзума" (稲妻 — блискавка) складається з ієрогліфів "іна" (稲 — "рис", пишеться як いな) і "цума" (妻 — "дружина", пишеться як つま, але у складі слова з декількох ієрогліфів як ずま дзума). Оскільки прямий переклад двох ієрогліфів не передає точне значення словосполучення, воно записується хіраґаною як いなずま, а не いなづま.

У хіраґані довгий голосний передається за допомогою додавання голосного до попереднього складу. Як правило, це робиться за допомогою знака "у" う, але є виключення. Ннаприклад, слово "о:кій" 大きい ("великий ") записується хираганой як おおきい "оокій". Знак подовження голосної тьоон (ー, "довгий звук"), який використовується також у катакані, застосовується у хіраґані рідко, наприклад, у слові らーめん (рамен, "китайська лапша"), однак таке вживання є виключенням.

Слово не може починатися зі знаку "н" ん. Однак , після "н" може стояти голосний. . Наприклад, "рен'ай" (恋愛 — "любов") записується хіраґаною як れんあい (слова "ренай" れない не існує). Перед приголосними "п", "б" і "м" звук "н" вимовляється як "м", що, як правило, відображається під час транскрипції японського тексту кирилицею. Наприклад, слово しんぶん (新聞 — "газета") буде записане як "сімбун".

[ред.] Походження

Походження хіраґани
Згори — ієрогліф чорного кольору, посередині — скорописний знак манйоґани червоного кольору, внизу — знак хіраґани.

Хіраґана похоходить від манйоґани — системи писемності, що виникла у 5 столітті, в якій японські слова записувалися схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. Знаки хіраґани — це скорописний варіант знаків манйоґани. Справа на малюнку показаний процес трансформації знаків хірагани.

Коли хіраґана була створена, не всі її сприйняли позитивно. Традиційно вважалося, що китайською ієрогліфічною системою письма мусить володіти кожна освічена особа. У стародавній Японії ієрогліфи були чоловічим письмом оноде (男手), а скорописні знаки манйоґани — жіночим письмом оннадэ (яп. 女手). Тому спочатку хіраґана була популярною у середовищі фрейлін імператорського палацу, дружин і доньок чиновників. Зокрема, відомий твір Ґендзі моноґатарі (源氏物語), складений Мурасакі Сікібу, а також вся жіноча література були написані переважно хіраґаною. Чоловіки почали використовувати хіраґану у середньовіччі під час неофіційної переписки.

Сьогодні сфери вживання хіраґаниі катакани розмежовані. Більшість японських слів записують хіраґаною. Однак тексти винятково складені зі знаків хірагани зустрічаються тільки у книгах для дітей дошкільного віку. Освіччена людина мусить знати ієрогліфи.

Напочатку кожна мора могла записуватися різними знаками хіраґани, що походила від різних ієрогліфів. У 1900 система була спрощена, і за кожним звуком був закріплений єдиний знак. Альтернативні знаки хираґани відомі як хентайґана (変体仮名) ("незвичайна кана") і мають сьогодні обмежену сферу застосування.

Пісня Іроха-ута, яка була складена у 10 столітті буддистськими монахами, використовує усі фонеми абетки хіраґана окрім "н" ん без повторення. Нижче ця пісня подана в оригіналі, транскрипції і перекладі. Сучасне прочитання, яке відрізняється від стародавнього, наведене у дужках. Останній рядок починається зі скасованого знаку "вэ" ゑ.

[ред.] Хірагана в Юнікоді

В Юнікоді хіраґана займає кодові позиції з U+3040 по U+309F:

Блок хіраґани в Юнікоді містить складені символи для всіх знаків хіраґани, які перебувають сьогодні в обігу, включаючи зменшені голосні й палаталізовані звуки для складних складів, а також застарілі знаки "ві" й "ве" й рідко використовуваний "ву" (ゔ). У кодову таблицю включені складені комбінації основних знаків хіраґани з ніґорі та ханніґорі, але їх також можна одержати, якщо слідом за основним знаком поставити окремий знак ніґорі чи ханніґорі (U+3099 і U+309A). Даний метод потрібний для того, щоб додати відповідний діакритичний знак до кани, яка звичайно з ними не вживається. Наприклад, для того, щоб додати ніґорі до голосної або ханніґорі до складу, що починається не на "х".

Знаки U+3095 и U+3096 — це зменшені "ка" (か) і "ке" (け). U+309F — здвоєний знак "йорі" (より), який інколи використовується у текстах, написаних вертикально. U+309B і U+309C — це розділові еквіваленти до комбінованих знакам ніґорі та ханніґорі.

Позіції кодової таблиці U+3040, U+3097 і U+3098 зарезервовані.

[ред.] Посилання

ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:

Хіраґана

• Вчимось читати і писати хіріґаною
• Абетка хіраґана.
• Кодова таблиця хіраґани на Unicode.org.
• Тест на знанння хіраґани.

[ред.] Дивись також

• Японська мова
• Катакана
• Ієрогліфи (Японія)