Ньюфаундленд і Лабрадор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
| Девіз: (Лат.: Quaerite Prime Regnum Dei) Прагни першим до царства Господнього |
|||||
 |
|||||
| Офіційна мова(и) | англійська | ||||
| Столиця | Сейнт Джонс | ||||
| Найбільше місто | Сейнт Джонс | ||||
| Лейтенант-губернатор | Едуард Робертс (Edward Roberts) |
||||
| Прем'єр-міністр | Дені Уїльямс (Danny Williams) (Прогресивні Консерватори) |
||||
| Представників в парламенті - Палата Громад - Сенат |
7 6 |
||||
| Площа - Загалом - Суші - Води (% від заг.) |
10 місце 405,212 км² 373,872 км² 31,340 км² (7,7%) |
||||
| Населення - Загалом (2001) - Щільність |
9 місце 509,677 1,43/км² |
||||
| ВВП (2005) - Загалом - На душу нас. |
21,534 млрд. (9-те) $41,733 (6-те) |
||||
| В конфедерації з | 31 березня, 1949 | ||||
| Часовий пояс | UTC-3,5; -4 | ||||
| Інтернет-сторінка | www.gov.nl.ca | ||||
|
Зв'язок |
|
||||
Ньюфаундленд і Лабрадор (франц. Terre-Neuve-et-Labrador) - провінція Канади, десята і остання з провінцій, що приєдналася до Конфедерації. Географічно провінція складається з острова Ньюфаундленду і континентального Лабрадору на Атлантичному узбережжі Канади. На час вступу провінції до Канади в 1949 р., ціла провінція була відома як Ньюфаундленд, але починаючи з 1964 р. уряд провінції почав називати себе "Уряд Ньюфаундленду і Лабрадору". 6 грудня, 2001, була зроблена поправка до Конституції Канади, за якою офіційне ім'я провінції було змінене на "Ньюфаундленд і Лабрадор".
Зміст |
[ред.] Історія
Перші відомі європейські поселенці в Ньюфаундленді прибули 1001 року. Це були вікінги з Ісландії, котрі прибули спочатку до Гренландії, а потім до острова Баффіна, до Лабрадору і Ньюфаундленду. Вікінги назвали цю землю "Маркленд" або "Земля Лісів" і збудували тут своє перше поселення. Ймовірно це поселення проіснувало всього лише декілька років. У 1497, Джон Кабот також прибув до Ньюфаундленду і висадився в районі Бонавісти. Тут він встановив прапор Англії і проголосив цю землю британською колонією в ім'я його короля Генріха VIII.
Наступними сюди прибули мандрівники з Португалії, котрі відвідали Ньюфаундленд на східному узбережжі від Мису Рейс до Нотр Дам і залишили в спадок цілу низку географічних назв, таких як власне "Лабрадор". В 1534 р. Жак Картьє проплив навколо острову і в 1583 р. Гамфрі Гілберт знову підтвердив острів у власності Великобританії, коли він проголосив Ньюфаундленд власністю Королеви Елізабети Першої. Перша колонія в Ньюфаундленді була заснована в 1610 р. компанією Лондонських і Бристольских торговців, які отримали королівський дозвіл на промисел. Джон Ґі був її першим губернатором. Істотним чинником в історії Ньюфаундленду і Лабрадору була велика кількість риби в навколишніх водах. Рибні і торгівельні судна зазвичай прибували з Португалії, Іспанії, Франції і Англії щовосені і поверталися в свої порти в кінці року з великими вантажами риби.
Європейські іммігранти, які поселилися в Ньюфаундленді принесли з собою свою віру, звичаї і культуру, але суспільство, яке вони побудували в Новому Світі значно відрізнялося від того, яке вони залишили в Європі і від інших колоній на Американському континенті. Як суспільство, базоване на рибальстві Ньюфаундленд був в контакті з багатьма місцями навколо Атлантичного узбережжя Північної Америки, але його географічне розташування і політична особливість також ізолювали його від найближчих сусідів в Канаді і Сполучених Штатах. Більшість населення розселилася навколо нерівної берегової лінії в маленьких, віддалених поселеннях і ізольованих протягом довгих зим кригою або поганою погодою. Ці умови життя мали певний ефект на культурні особливості краю - імігранти приносили з собою і виробляли нові способи мислення, ідеї, що призвело до різноманітності і відмінності в вірі, історії, усній творчості, піснях і діалектах Ньюфаундленду і Лабрадору.
На узбережжі Ньюфаундленду існували також французькі поселення, які займалися головним чином рибальством. Коли під час Семирічної війни Франція зазнала поразки і відмовилася від усіх володінь в Північній Америці вона всеж наполягала на праві утримати два маленькі острови Сан П'єр і Мікелон біля узбережжя Ньюфаундленду. Ці острови мали велике значення для рибальства - вони й по цей час залишаються в володінні Франції.
Перша світова війна мала великий і тривалий ефект на суспільстві і на історії Ньюфаундленду і Лабрадору. Майже чверть мільйона його населення, або 5482 чоловіків пішло на фронт, з яких приблизно 1500 було вбито і 2300 поранено. Ньюфаундленд і Лабрадор - наймолодша провінція в Канаді. До 1949 р. ця територія мала статус незалежної колонії. В 1949 році населення невеликою більшістю проголосувало за приєднання до Канади, чия історія, економіка, культура і політичні установи були значно відмінні.
[ред.] Економіка
Цей регіон характеризується найвищим рівнем безробіття у всій Канаді і завжди спирався на рибальство як основне джерело економічних благ. Останніми роками рибні ресурси вичерпалися, і провінція все більше залежить від субсидій федерального уряду.
Історично рибальство було однією з головних, якщо не самою головною галуззю економіки провінції. Протягом декількох сторіч рибальство велося з європейських портів і було сезонним. Постійні поселення з'явилися тут значно пізніше ніж денебудь на Північноамериканському континенті, проте рибальство продовжувало залишатися провідною галуззю економіки на протязі довгого часу. Зараз рибні запаси значно скоротилися, деякі породи риб почали зникати в 1992 р. і більшість виловленої тут риби відправлялося до США на переробку. Збідніння рибних запасів призвело до серйозних змін не тільки в економиці провінції, але і в соціальній сфері оскільки це призвело до занепаду численних громад і міст, які залежали від рибальства.
Федеральний і провінційні уряди прикладають зусиль для диверсифікації економіки провінції. Великі надії і багато коштів було спрямовано на пошук та розвиток нафтових покладів біля узбережжя Ньюфаундленду. Гайбернія - один з найкоштовніших і багатообіцяючих проектів в історії Ньюфаундленду. Шлях освоєння родовища був не з легких. Перш за все потрібно було вирішити суперечки між федеральним урядом і урядом провінції щодо того, хто з них мав юрисдикцію і контроль над господарською діяльністю в прибережних водах. Суд визначив, що юрисдикція відносно ресурсів шельфових родовищ належить федеральному урядові. В 1985 році федеральний і провінційний уряди уклали генеральну угоду, що передбачає сумісне управління морськими покладами нафти і газу. Потім в 1988 році обидва уряди і нафтові компанії підписали заяву про принципи освоєння Гайбернії. В 1992 році, після того, як на обох рівнях влади були прийняті необхідні уповноважуючі закони, в силу вступили підписані раніше угоди. Будівельні роботи почалися ще в кінці 1990 року і продовживатимуться протягом 18-ти років при темпах здобичі до 180 тис. баррелів в день. В 2000 році родовище забезпечувало близько 12% легкої нафти, що видобувалася в Канаді.
Створення морського нафтового промислу укріпить економічну незалежність Ньюфаундленду і Лабрадору і скоротить потребу в подальших федеральних субсидіях. Багато канадських експертів вважають, що з погляду державної політики Гайбернія служить цілям регіонального розвитку в першу чергу, а цілям здобичі нафти - в другу.
[ред.] Демографічний склад
Історично населення провінції складалося переважно завдяки європейській еміграції. Більшість населення Ньюфаундленду і Лабрадору походить переважно з Англії і Ірландії. В 2001 р. 2.9 %мешканців було корінними народами. Етнічний склад провінції виглядає таким чином:
| Країна походження | Кількість | % |
|---|---|---|
| Англія | 200,120 | 39.39% |
| Ірландія | 100,260 | 19.73% |
| Шотландія | 30,295 | 5.96% |
| Франція | 27,785 | 5.47% |
| Американські індіанці | 16,030 | 3.16% |
| Народи півночі | 7,445 | 1.47% |
| Німеччина | 6,275 | 1.24% |
| Метиси | 6,120 | 1.20% |
| Уельс | 2,790 | 0.55% |
[ред.] Посилання
Провінції: Альберта • Британська Колумбія • Саскачеван • Манітоба • Онтаріо • Квебек • Нью-Брансуїк • Нова Шотландія • Острів Принца Едварда • Ньюфаундленд і Лабрадор
Території: Юкон • Північно-західні території • Нунавут
