Квебек (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Квебек
Québec
Quebec


Прапор	Герб

Девіз: Je me souviens (Я пам'ятаю)

Офіційна мова(и)

французька

Столиця

Квебек

Найбільше місто

Монреаль

Лейтенант-губернатор

Ліз Тібо
(Lise Thibault)

Прем'єр-міністр

Жан Шaре
(Jean Charest) (PLQ)

Представників
в парламенті
- Палата Громад
- Сенат

75
24

Площа
- Загалом
- Суші
- Води (% від заг.)

2 місце
1 542 056 км²
1 183 128 км²
176 928 км² (11,5%)

Населення
- Загалом (2006)
- Щільність

2 місце
7,651,531
4,90/км²

ВВП (2005)
- Загалом
- На душу нас.

$274.863 млрд. (2-га)
$36,175 (9-та)

В конфедерації з

1 червня, 1867 (1)

Часовий пояс

UTC-5, -4

Інтернет-сторінка

www.gouv.qc.ca

Зв'язок
- Інтернет-домен
- Телефонний код

qc.ca
1-418, 1-450, 1-514

Квебе́к (Québec) - провінція на сході Канади; столиця місто Квебек;

Міста: Монреаль (Montréal), Лаваль (Laval), Шербрук (Sherbrooke), Ґатіно (Gatineau), Труа-Рівь'єр (Trois-Rivières), Сагне (Sagnay), Рімускі (Rimouski);

Населення провінції - 7,598,100 чол. (2005). Квебек найбільша територіально провінція Канади (хоча Територія Нунавут є більшою). Друга за чисельністю населення у Канаді після Онтаріо. Найбільша щільність населення традиційно мешкає у гирлі річки Сен-Лоран (Saint-Laurent), на півночі провінції населення майже немає.;

Мова французька (єдина державна мова з 1974). За інформацією Квебекського інституту статистики станом на 2001 рік, 80,9% населення визнають рідною мовою французьку, 7,8% - англійську, 10% - інші мови; 1,4% вважають рідними кілька мов одночасно [1]

Хартія французької мови (відома "у народі" як "Закон 101") захищає французьку мову. Державна організація - Офіс французької мови (Office québécois de la langue française) - слідкує за дотриманням цього закону.

[ред.] Історія

Історія: У 1534 році Жак Карть'є обслідує береги річки Сен-Лоран й оголошує їх "власністю" короля Франції. Проте, колонізація країни починається лише у 1608 році, з заснуванням міста Квебек. Канада (сучасні Квебек та Онтаріо) стає частиною колонії Нова Франція (Nouvelle France), до складу якої входять також долина ріки Міссіссіппі (включаючи сучасні Луїзіану, Міссурі й Огайо), Акаді (Acadie, тепер - Новий Брансвік та Нова Шотландія), Нова Земля (тепер - Ньюфаундленд), береги Великих Озер (у тому числі форт Детруа - теперішній Детройт) й острів Св. Жана (тепер - Острів Принца Едварда). Нажаль, Франції не вдалося гідно колонізувати більшість цих володінь. Французькі поселенці мешкали лише біля Сен-Лорану (предки сучасних квебекуа) та у Акаді (де потім сформувався ще один франкомовний народ - акадійці). Захоплена Англією у 1759, стала провінцією Квебек в 1763-90; Нижньою Канадою в 1791-1846, Східною Канадою в 1846-1867, одна з перших провінцій з 1867.

Протягом англійського панування, франкоканадці зазнавали певної дискримінації: - при рівній кваліфікації, франкомовний робочий отримував меньшу заробітну платню, ніж англомовний; - у армії та у більшості федеральних установ користувалися виключно англійською; - очевидці повідомляють, що у 1950-ті роки у престижних магазинах продавщицям заборонялося спілкуватися з клієнтами французькою. Загалом же, переважна частина франко-квебекців жила значно бідніше від своїх англомовних співвіччизників.

З кінця ХVIII століття й до 60х років ХХ століття квебекське суспільство фактично було теократичним. Католицька церква контролювала майже всі сфери громадського життя. Школи, лікарні, соціальні служби й навіть університети знаходилися під контролем духовенства.

У 1960-ті роки, після смерті консервативного прем'єр-міністра Дюплєссі, відбувається так звана "Тиха революція" (Révolution tranquille). За короткий період суспільство різко змінюється. Населення залишає церкви. Молодь не хоче повторювати долю батьків - жити бідно й бути громадянами другого сорту у власній країні. Уряд Жана Лясажа (Ліберальна партія Квебеку)разпочинає числені реформи. Створено мережу недорогих коледжів та університетів. Зроблені перші кроки для захисту французької мови й національних прав квебекців. У той самий час, поширюються національні виступи квебекців.

На початку 1960х з'являється навіть терористична організація - Фронт Визволення Квебеку (Front de Libération du Québec) - мета якої - незалежність Квебеку й перетворення його на соціалістичну державу. У 1970 році, організація викрадає британського дипломата й квебекського міністра труда Ляпорта (останнього потім вбивають). У відповідь, федеральний уряд вводить у Квебек війська (ці події увійшли до історії, як "Жовтнева криза"). З "Фронтом" покінчено й останні підпільники знаходять притулок на кастрістській Кубі. "Фронт" так ніколи й не набув серйозної популярності.

У 1968 році, підчас візиту до Канади, французький президент ДеГолль звертається до монреальців із закликом: "Хай живе вільний Квебек!". Англоканадська громадськість часто перебільшує значення цього вигуку, вважаючи що саме він спровокував появу незалежницьких рухів. Насправді ж, ідея незалежності Квебека з'явилася значно раніше й на момент візита генерала вже мала численних прихильників.

У 1976 році на виборах перемогає сувереністська Квебекської партії ([Парті квебекуа] - Parti québécois) під керівництвом Рене Левек (René Lévesque). У 1980 році вона проводить референдум щодо "суверенітету-ассоціації", тобто встановлення системи при якої Квебек стане рівноправним союзником англомовної Канади й сможе грати певну роль на міжнародній арені. Левек програє референдум: 40% "за", 60% "проти". У 1985 прийшли до влади ліберали і пом'якшили обмеження, накладені на англомовне населення. Право вето було поширене на всі провінції Канади. Квебекська партія зазнала поразки від Ліберальної партії Квебеку на виборах 1985-го року. Але у 1994 сувереністи знов повертаються до влади. У 1995 році відбувається новий референдум: цього разу - за незалежність. Підчас референдуму за незалежність висловлюється 49,4% жителів провінції.

Більшість нових громадян Канади (вчорашніх іммігрантів) проголосували проти незалежності. Численні квебекські інтелектуали вважають причиною такої тенденції незнання іммігрантами історії та культури Квебеку, а також - недостатнє володіння французькою ними мовою. Тому після 1995 роки уряд збільшив зусилля, спрямовані на інтеграцію іммігрантів.

У 2003 році внаслідок кількох економічних та стратегічних помилок уряду, Квебекська партія знов програє вибори. До влади приходить уряд Жана Шаре (Ліберальна партія Квебеку). Підчас виборчої компанії Шаре обіцяє знизити податки. Для цього він намагається зменшити витрати уряду. На цьому шляху на нього чекають невдачі. Чи не кожний крок нового уряду викликає багатолюдні демонстрації протесту. Закрема, спроба зменшити розміри студентської стипендії призводять у 2005 році до страйку у більшості університетів та коледжів Квебеку (після запеклих переговорів, Шаре вимушених відновити стипендії). Все це, а також певна кількість помилок та прорахунків, викликає масове незадоволення лібералами. У цьому зв'язку, багато хто вважає неминучою перемогу Квебекської партії на наступних виборах (не пізніше осені 2007 року).

Андре Буаклер, лідер Парті Квебекуа з 2004 року, обіцяв проведення нового референдума, як тільки "буде реальний шанс його виграти". Чимала мешканців провінції вважають, що у разі повернення Квебекської партії до влади, новий референдум скоріш за все матиме місце .

[ред.] Економіка

Особливості: величезні водні ресурси (наприклад, затока Джеймса (Baie James)); Виробництво: залізо, сталь, золото, цинк, зернові, картопля, папір, текстиль, риба, кленовий сироп (70% світового виробництва), тощо.