Юстиніан І
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юстиніа́н І Вели́кий (Флавій Петро Савватій) (лат. Iustinianus I, грец. Ιουστινιανός A'), (482-565) - візантійський імператор.
Народився в селищі Таурезіум, що знаходився на території Верхноьї Македонії.
Його рідною мовою була латина. Ще хлопчиком його дядько-полководець привіз його до Константинополя, усиновив його і дав йому освіту. Цей дядько став імператором Юстином I, а Юстиніан – його наступником (з 527 року).
Він одразу ж започаткував загальну програму відродження величі Риму в усіх аспектах. Як і Наполеон, він мало спав, був надзвичайно енергійним та уважним до дрібниць. На нього справляла сильний вплив його дружина Теодора, колишня акторка. Після її смерті він став менш рішучим як правитель.
Юстиніан спромігся утримати східний кордон з Персією, завдяки своїм генералам Велізарію та Нарсесу відвоював у вандалів Північну Африку і відновив імператорську владу над Остготським королівством в Італії. Водночас він зміцнив державне управління й удосконалив процес збирання податків. Ці реформи були настільки непопулярними, що скінчилися Нікейським повстанням 532 року, і це ледь не коштувало йому трону.
Використовуючи талант свого блискучого міністра Трибоніана, у 528 році Юстиніан наказав повністю переглянути римське право, маючи на меті зробити його таким само неперевершеним у формально-юридичному плані, яким воно було трьома століттями раніше. Три основні складові римського права – Дигести, Кодекс та Інституції – були завершені у 534 році. Юстиніан пов’язував добробут держави з добробутом церкви і вважав себе носієм вищої церковної влади, так само як і світської. Його політику інколи називають «цезаропапізмом» (узалежнення церкви від держави), хоча сам він жодної різниці між церквою і державою не вбачав. Він узаконив церковні порядки й ортодоксальну доктрину, зокрема й позицію Халкедонського собору, згідно з якою людське й божественне співіснує в Христі на противагу точці зору монофізитів, які вважали, що Христос є виключно божественною істотою, та несторіанців, які стверджували, що втілений Христос має дві різні іпостасі – людську і божественну. Збудувавши в 537 році величний храм Святої Софії в Константинополі, Юстиніан гадав, що перевершив Соломона.
Прагматичним рішенням 554 року Юстиніан запровадив застосування своїх законів в Італії. Cаме тоді копії його кодифікації римського права потрапили до Італії. Хоча вони і не мали негайного впливу, принаймні один рукописний примірник Дигестів (його знайшли пізніше в Пізі, а згодом зберігали у Флоренції) був використаний наприкінці XI століття для відродження досліджень римського права в Болоньї.
Юстініан Великий помер бездітним. Престол зайняв без заперечень і боротьби небіж Юстініана - Юстин II (565-578 рр.).
