Ізяслав Ярославович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізяслав Ярославич Дмитро (* 1024 — †3 жовтня 1078) - Великий князь київський (з 1054 р.). Син Ярослава Мудрого. Князь турівський (1042-1052 рр.), новгородський (1052-1054 рр.) і київський (21 березня 1054 - 14 вересня 1068; квітень 1069 — 22 березня 1073; 15 липня 1077 — 3 жовтня 1078).
Не зумів утримати в своїх руках спадщину батька. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами. Мусив розділити владу з братами.
У 1042 р. одружився з Гертрудою, дочкою польського короля Мєшка II й сестрою польського короля Казимира. Вигнаний братами з Києва, Ізяслав звернувся до Польщі, куди прибув з "достатком великим". Польський король Болеслав, однак, не тільки не надав родичеві допомоги, але й відібрав більшість багатств, маючи намір скористатися ними у війні з чехами, і вигнав з країни Ізяслава, а з його суперниками - Святославом та Всеволодом - уклав античеський союз.
Ізяслав тоді звернувся по допомогу до германського імператора Генріха IV і прибув до нього у Майнц. Суперники Ізяслава встигли надіслати у Німеччину золота, срібла і скарбів стільки, що, як зазначив німецький хроніст, ніхто не пам'ятає, щоб колись таке багатство ввозилося у німецьку державу. Цінності ці для Німеччини були дочасу, бо її казна спорожніла... Ізяслав мусив тікати.
Втративши Київ удруге, в пошуках допомоги через маркграфа Східної марки Дедо II, він зав'язав стосунки з ворогом Генріха IV римським папою Григорієм VII (1073-1085 рр.). Папа коронував у Римі королівською короною його сина Ярополка і надав останньому лен святого престолу Руське королівство (булла папи від 17 квітня 1075 р.), за якою влада в Києві повинна була належати Ізяславові та його синові Ярополкові. Через три дні після написання цієї булли папа звернувся з посланням до польського короля Болеслава, в якому картав того за пограбування Ізяслава. Реалізувати цю спробу закріплення Київської Русі за однією гілкою династії шляхом зміни порядку успадкування не вдалося. Сам Ізяслав не ризикнув обнародувати на Русі цей акт.
Влітку 1077 р. за допомогою польських військ Ізяслав - Дмитро повернув собі Київ, але загинув 3 жовтня 1078 р. у битві на Нежатиній Ниві під Черніговом (тепер Ніжин), де спільні війська Ярославовичів (Ізяслава та Всеволода Ярославовича) розбили бунтівних племінників: тмутаракаського князя Олега Святославича та Бориса Вячеславича. Битва на Нежатиній Ниві та загибель Ізяслава і Бориса згадані у «Слові о Полку Ігоревім». Був похований у мармуровій раці в Десятинній церкві. Влада перейшла до його брата Ізяслава Всеволода, а його син, перший Руський король Петро - Ярополк став володарювати у Володимир-Волинському та Турові.
Ізяслав був високого зросту і могутньої будови, мав красиве обличчя і м'який незлобний характер. При ньому була прийнята «Правда Ярославичів» (1072 р.) — перша кодифікація руського права, яка дійшла до нас. Гертруда-Олісава по смерті чоловіка жила у сина Ярополка на Волині, потім у другого сина Святополка в Турові. Разом з Святополком повернулася до Києва, де і померла у віці близько 80 років 4 січня 1107 р. На стіні святої Софії у Києві знайдено її графіті: «Господи помози рабі своєй Олісаві Святополчі матері, руський княгині.»
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Леонтій ВОЙТОВИЧ, КНЯЗІВСЬКІ ДИНАСТІЇ СХІДНОЇ ЄВРОПИ Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. ISBN 966-02-1683-1.
| Попередник: | Великий князь Київський 1054 — 1068 |
Наступник: |
| Ярослав Мудрий | Всеслав Полоцький |
| Попередник: | Великий князь Київський 1069 — 1073 |
Наступник: |
| Всеслав Полоцький | Святослав Ярославич |
| Попередник: | Великий князь Київський 1077 — 1078 |
Наступник: |
| Всеволод Ярославич | Всеволод Ярославич |
