Імператор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Імператор - титул деяких монархів, що означає більш високий ранг в порівнянні з королем, царем; правитель імперії.
(Лат. imperator - володар, походить від дієслова imperare - керувати, володарювати.)

[ред.] Римська традиція

В республіканському Римі імператор - почесний титул, що давали переможному полководцю, вперше такий титул отримав Луций Емілій Павел у 189 р. до н.е. Гней Помпей та Гай Юлій Цезар отримували його по декілька разів, а починаючи з Августа він використовується фактично як титул правителя Римської імперії і набуває монархічних рис. З падінням Західної Римскої імперії у 476 р. н.е. титул зберігся у Східній Римскій імперії (Візантії) до її падіння.

[ред.] Європейська традиція

На заході цей титул відновив Карл Великий, що був проголошений римським імператором (imperator augustus) у 800 р. Германські королі, що завоювали Північну Італію, носили титули імператорів Священної Римской імперії спочатку лише тоді, коли коронувались в Римі (починаючи з Отона I в 962 р.). З 1034 р. півтора сторіччя титулуються імператорами правителі Іспанії. Російські монархи носили титули імператорів починаючи з Петра I (1721). У 1804-1918 рр. імперією була Австрія (Австро-Угорщина), у 1809-89 рр. - Бразилія, у 1804-14 рр. та у 1852-70 рр. - Франція; з 1871 р. король пруський носить титул імператора германського, з 1876 р. королева Великобританії є одночасно імператрицею індійською; з 1877 р. турецький султан носить титул імператора османів. У короткі проміжки часу імператори також володарювали в Болгарії, Мексиці та Гаїті.

[ред.] Інші імперії

Іноді титули деяких азійських та американських держав (Персії та Ірану, Китаю, Манчжурії, В'єтнаму, Кореї, Японії, Ефіопії, імперій монголів, ацтеків та інків, індійських імперій династій Маур'їв та Великих Моголів) перекладаються як "імператор", хоча вони історично не пов`язані із римською традицією.

На теперішній час (2005 р.) Японія є єдиною міжнародно визнаною державою, голова якої офіційно носить титул імператора.