Бессарабія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бессарабія (Бассарабія) - історична область між ручками Прут, Дністер і гирлом Дунаю. Значна частина Бессарабії (Південна Бессарабія) розміщена на території сучасної Молдови. Землі на крайньому півдні і півночі Бессарабії (Акерманщина, Ізмаїльщина і Хотинщина) належать до України.

Назва "Бессарабія", або "Цара бессарабська", тобто "земля Бессараба" відома з кінця XV — початку XVI ст. У волосько-болгарських грамотах XV ст. так називали Валахію разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, котрі в ранньому середньовіччі населяли уличі.

[ред.] Історія

[ред.] від давніх часів до XVI ст.

Бессарабія здавна заселялася племенами скіфів, готів та даків. На початку нашої ери більшість території була зайнята саме даками, на узбережжі розмістилися грецькі колонії, просочувалися римські колоністи та торговці.

Спроби підкорити даків протягом свого правління робив римський імператор Август, однак вдалося це лише Траяну. В 107 р. Бессарабія, разом з іншими часинами Дакії, отримала централізовану владу. Наступні 160 років правління римлян вважаються золотою ерою Дакії. Розбудовувалися дороги, поширилась латинська мова.

У III ст. римські легіони залишили Бессарабію під натиском вандалів, гуннів, і готів. Останні відкинули за Дунай і грецькі колонії, однак і самі не затрималися.

Починаючи з V ст. почалися вторгнення у Бессарабію слов'ян, зокрема племен уличів і тиверців, які заселили її поряд з кимврами, скіфами, тиритами, готами, обрами і болгарами.

В IX-X ст. Бессарабія перебувала у складі Київської держави, пізніше – Галицько-Волинського князівства.

З середини XIV ст. увійшла до складу Молдовського князівства. З початку XVI ст. південна частина Бессарабії Буджак та північна Хотинська земля були підкорені Туреччиною.

[ред.] від XVI ст. до XIX ст..

В середині XVI ст. у Бессарабію здійснювали походи козацькі загони на чолі з Д. Вишневецьким (1553,1564), І.Свірговським (1574), Іваном Підковою, (1577), С. Наливайком (1594). В період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57 відбулися Молдовські походи 1650 і 1652. Після зруйнування в 1775 Запорізької Січі козаки заснували на півдні Бессарабії Задунайську Січ.

За Бухарестським мирним договором 1812 Бесарабія увійшла до складу Російської імперії, спочатку в статусі намісництва, а пізніше — губернії.

[ред.] початок XX ст..

Лютнева революція 1917 в Росії спричинила посилення українського національного руху. В Бессарабії створювались українські школи, організовувались осередки "Просвіти". Українське населення тієї частини Бессарабії, де українці становили більшість, домагались від Генерального Секретаріату УЦР-УНР приєднання цих земель до Української Народної Республіки. В середині січня 1918, скориставшись складним міжнародним становищем України, румунські війська окупували територію Бессарабії. В умовах румунської окупації бессарабський парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25.11.1918 приєднання Бессарабії. до Румунії. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький та інші, за що були заарештовані і розстріляні. Українське населення Бессарабії на багатотисячних мітингах і зборах протестувало проти анексії Румунією українських етнічних земель у Бессарабії: Акерманщини, Ізмаільщини, Західної Одещини (Південна Бессарабія) і Хотинщини (Північна Бессарабія). На початку січня 1919 на Хотинщині вибухнуло народне повстання проти румунських окупантів, яке було жорстоко придушене регулярними військами (Хотинське повстання 1919). У вересні 1924 у Бессарабії відбулося Татарбунарське повстання 1924, яке завершилось кривавою розправою над учасниками виступу і політичним процесом (1925) у Кишиневі над керівництвом повстання.

З 1924 р. Південна Бессарабія увійшла до складу Молдавської автономної республіки. Після утворення Республіки Молдавії частина Бессарабії увійшла до складу України (Акерманський, Ізмаїльський і Хотинський повіти).