Підляшшя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Старі дерев'яні будинки

Стара капличка

Річка Кжна

Замок Потоцькіх у Мендзижецю Підляським

Підляшшя - історико-етнографічна область, що займає територію між Холмщиною на півдні й р. Нарвою на півночі, Мазовією (Польща) на заході та Волинню і Поліссям на сході.

[ред.] Історія

Назва Підляшшя походить від слова "лях" (земля, що розміщена біля ляхів). Підляшшя разом з іншими українськими етнічними землями - Холмщиною, Посянням та Лемківщиною входить сьогодні до складу Польщі. В 9-10 ст. територія П. була заселена, в основному, східнослов'янськими племенами - древлянами, бужанами і дреговичами. З 10 ст. входило до складу Київської держави і становило західну частину Берестейської землі (з 12 ст.- Дорогичинської землі). Після приєднання в 1238 князем Данилом Романовичем Галицьким Дорогичинської землі, Підляшшя перебувало у складі Галицько-Волинського королівства. Найбільшими містами Підляшшя в той період були Дорогичин, Більськ, Мельник та ін. У 1253 в Дорогичині коронувався Данило Галицький.

У період занепаду Галицько-Волинської держави литовські князі Гедимін і Кейстут, зайнявши Берестейську і Дорогичинську землі, приєднали Підляшшя до Великого князівства Литовського. В 1520 на території Підляшшя було створено окреме воєводство (центр - Дорогичин), що складалося з Дорогичинської, Більської та Берестейської земель. У 1566 Берестейщина увійшла до складу новоствореного Берестейсько-Литовського воєводства, а Підляське воєводство було поділене на Дорогичинську, Мельницьку і Більську землі. За Люблінською унією 1596 Підляшшя відійшло Польщі. Внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Пд. Підляшшя було включене до Австрії (по Буг), а Пн. Підляшшя (Більщина) - до Прусії. Під час наполеонівських війн північна частина Підляшшя відійшла до Росії (з 1842 - у складі Гродненської губ.), а південна - з 1809 до Варшавського герцогства, а 31815-до Королівства Польського. Протягом всього 19 - поч. 20 ст. українське населення Підляшшя зазнавали посиленного адміністративного тиску на церкву і шкільництво з метою прискорення процесів полонізації та русифікації. У 1874 у Підляшші російський уряд заборонив УГКЦ і запровадив православ'я, що зумовило прийняття частиною українського населення римо-католицького віросповідання і виникнення групи латинників. На поч. 20 ст. землі Підляшшя належали до Гродненської, Сідлецької і Холмсьхої губерній Російської імперії.

Підляшшя (1635)

Під час Першої світової війни 1914-18 царський уряд евакуював на схід з Підляшшя і Холмщини бл. 120 тис.чол. За умовами Берестейсього миру 1918 Підляшшя мало відійти до Української Народної Республіки, але на поч. листопада 1918 польські збройні сили захопили територію Підляшшя і Холмщини, зайняту німецькими військами. В міжвоєнний період польський уряд проводив на території Підляшшя шовіністичну антиукраїнську політику. У 1939-44 Підляшшя входило до складу Генеральної Губернії. У післявоєнний період автохтонне населення Підляшшя спіткала та сама доля, що і українців на інших українських етнічних землях, що залишились у складі Польщі. За угодами комуністичних урядів СРСР і Польщі, значну частину українців з Підляшшя було виселено до УРСР, решту депортовано в 1947 у ході злочинної операції "Вісла" на північно-західні польські землі (див. також Холмщина).

Етнокультурні регіони України: