Бері-бері
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бері-бері — хвороба, яка вражає нервову систему людини, що приводить до слабкості, втрати апетиту, підвищеної збудливості і паралічу з вельми високою вірогідністю смертельного результату.
Ця хвороба була так широко поширена в східних країнах до початку 20 ст., що вважалася однією з головних в світі.
Бері-бері часто страждали японські моряки. Тільки в 1884 японський дієтолог Т.Такакі відмітив, що захворювання можна уникнути, якщо харчовий раціон моряків зробити різноманітнішим і включити в нього овочі.
У 1890-х роках голландський лікар Х.Ейкман виявив, що хвороба виникає при вживанні полірованого рису як снови раціону і що подібне захворювання, поліневрит, можна викликати у курей, якщо годувати їх тільки полірованим рисом (Полірований рис одержують шляхом видалення зовнішніх оболонок рисових зерен). Виявилось, що оболонки, що йдуть в відходи, володіють лікувальною дією.
Після тривалих зусиль ученим вдалося виділити в невеликих кількостях з дріжджів і рисових оболонок кристалічну речовину, яка містила сірку.
Ця речовина, вітамін В1, або тіамін, попереджала і виліковувала бері-бері, а відсутність його в полірованому рисі і була причиною захворювання.
Тіамін був досліджений хімічними методами, і в 1937 його синтезували. В даний час синтетичний тіамін додають до полірованого рису і білого борошна.