Тіамін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тіамі́н (від грец. θ ε ι o ν — сірка), вітамін В₁, аневрин — водорозчинний вітамін. У природі Т. синтезується рослинами і деякими мікроорганізмами (найбільше його міститься в дріжджах, хлібних злаках, картоплі). В орг-м людини і більшості тварин Т. надходить з їжею. Недостача Т. в раціоні викликає гіповітаміноз, а відсутність його призводить до розвитку хвороби бері-бері, що характеризується ураженням периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем. Фізіол. значення Т. зумовлюється його участю у процесах обміну речовин. У формі етеру — тіамінпірофосфату (ТПФ, кокарбоксилази) виконує функцію коферменту в процесах декарбоксилювання α-кетокислот, пентозофосфатного циклу; при нестачі Т. гальмуються деякі реакції трикарбонових кислот циклу. Потреба в Т. для дорослої людини становить 2—3 мг на добу і збільшується взимку, при вживанні великої кількості вуглеводів. У медицині одержані синтетично препарати Т. застосовують для запобігання гіповітамінозу та лікування невритів, радикулітів, невралгій, периферичних паралічів, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, атонії кишківника.

• Біологічний словник

[ред.] Статті

• Корисні для організму вітаміни та мінерали