Австралійський Союз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
| Національний девіз: Немає (раніше Advance Australia) | |||||
 |
|||||
| Столиця | Канберра | ||||
| Офіційні мови | англійська | ||||
| Національний гімн | Вперед Прекрасна Австралія | ||||
| Незалежність - Конституційний Акт - Вестмінстерський Статут - Австралійський Акт |
від Великобританії: 1 січня 1901 11 грудня 1931 3 березня 1986 |
||||
| Найбільше місто | Сідней | ||||
| Форма правління | Конституційна монархія | ||||
| Політичне керівництво
Королева
Генерал-губернатор Прем'єр-міністр |
Єлизавета II Maйкл Джeффpі Джон Ховард |
||||
| Територія - всього - вода (%) |
7,686,850 км² (6-та) 1% |
||||
| Населення - 2001 перепис - Густота |
18,972,350 2/км² (—) |
||||
| ВВП (ПКС) - 2003 - На душу населення |
$579,662,000 (16-та) $29,143 (11-та) |
||||
| Валюта | Австралійський долар (AUD) |
||||
| Часовий пояс - Літо (Літній час) |
декілька1 (UTC+8–+10) декілька1 (UTC+9–+11) |
||||
| Телефонний код | +61 |
||||
| Інтернет домен | .au | ||||
| 1Існують де-які відхилення від зазначених часових поясів, див. Австралійські штати і території | |||||
Австралійський Союз - держава у Південній півкулі Землі на австралійському материку і острові Тасманія. До складу Австралійського Союзу входять також невеликі прилеглі острови, острови Норфолк і Лорд-Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Площа Австралійського Союзу — 7682300 км², населення — 19 млн. чол.у 2001 р. (10 млн. чол. у 1959 році). Столиця — місто Канберра. Австралійський Союз за територією посідає 6-е місце серед країн світу, має багаті природні ресурси, ще не цілком досліджені.
Зміст |
[ред.] Державний устрій
Австралійський Союз входить до складу Британської Співдружності Націй на правах домініону. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1 січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять англійський король (королева), що його представляє призначений ним генерал-губернатор, і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років. Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Австралійський Союз формально вважається федерацією. Місцевими справами відають органи самоврядування — виборні ради. Ці ради перебувають під наглядом урядових органів. Усе корінне населення позбавлене виборчих прав.
[ред.] Адміністративний устрій
Федерація у складі 6 штатів і 2 територій.
- Новий Південний Уельс
- Південна Австралія
- Північна Територія
- Вікторія
- Тасманія
- Австралійська столична територія
- Західна Австралія
- Квінсленд
[ред.] Уряд
Глава держави королева Єлизавета II з 1952, представлена генерал-губернатором; глава уряду Джон Говард з 1996, політична система: конституційна монархія.
[ред.] Географія
Пустелі: Велика Піщана, Гібсона пустеля, Вікторія пустеля, Сімпсона пустеля;
Великий бар’єрний риф (найбільший кораловий риф у світі, простягнувся на 2000 км від східного узбережжя).
Східна частина Австралії займає Великий Вододільний хребет і Австралійські Альпи;
річки: Дарлінг, Лічлан, Муррумбріджи і Мурей;
острови: Нова Гвінея і Тасманія; Австралійська Антарктична територія.
[ред.] Природа
Австралія - найменший, плоский та сухий материк (40% в тропіках, одна третина - пустеля, дві третини - прикордонна зона).
Дивиться Австралія (континент), Тасманія.
[ред.] Населення
[ред.] Статистика
- 1959 - 10000000 (наближено)
- 1990 - 16650000 (наближено)
- 2001 - 18972350 (перепис)
- 2003 - 20180878 (наближено)
мови: англійська і мови аборигенів.
[ред.] Опис
Населення Австралійського Союзу складається з нащадків переселенців в основному з Англії та інших країн Європи, які створили основу англо-австралійської нації, і аборигенів, яких до оселення європейців в Австралії було близько 300 тис. чол. В результаті жорстокої експлуатації і переслідувань чисельність їх зменшилась до 40—50 тис. чол. (1959). Корінне населення о-ва Тасманія — тасманійці — ще в 19 сторіччі було повністю винищене колонізаторами. Імміграція почалася в 1-й і набрала розмаху в 2-й пол. 19 сторіччя. За період між першою і другою світовими війнами приплив іммігрантів становив 17 тис. чол. на рік. В Австралійського Союзу близько 30 тис. українців (1959), які в основному живуть в містах Сіднеї, Мельбурні і Аделаїді. Працюють переважно як некваліфіковані робітники в промисловості. Населення розміщене нерівномірно. Пересічна густота—1,3 чол. на км2, в штаті Вікторія— 11,3 чол., а в Північній Території—0,01 чол. Основна маса населення зосереджена на пд.-сх. узбережжі. Величезна територія центральних і північних районів Австралійського Союзу майже не заселена. Більша частина населення Австралійського Союзу—наймані промислові робітники, середні і дрібні фермери. Частина сільського населення — це наймити-сезонники, так звані «ширери» (стригачі овець). Із загальної кількості самодіяльного населення (3702 тис. чол., 1954) в промисловості і будівництві зайнято 40,5%, у сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві—13,5%, транспорті та зв'язку—9,2%, у невиробничих галузях господарства — 36,8%.
[ред.] Великі міста
У містах — 79% населення. Найбільші міста (населення в тис. чол., 1957): Сідней—1975, Мельбурн—1677, Брісбен— 543, Аделаїда—529, Перт—376.
[ред.] Міграція
У 1956 до Австралійського Союзу в'їхало 247,4 тис. чол., виїхало 153,5 тис.
[ред.] Віросповідання
За релігією більшість населення в Австралійського Союзу,— християни: в 1954 до англіканської церкви належало 3409 тис. чол., до католицької — 2062 тис., до пресвітеріанської—869 тис, методистів — 978 тис. та інших.
[ред.] Історія
Першими з європейців побували в Австралії голландські мореплавці (1606). Для вивчення нового континенту Англія організувала ряд експедицій (У. Демитера, 1688, та Дж. Кука, 1770). Потреба англ. буржуазії в нових ринках, а також втрата північно-американських колоній змусили англійський уряд звернути увагу на Австралію. У 1788 її було оголошено англійською територією і розпочато посилене заселення Австралії засланцями. Адміністрація колонії та військ, чини захоплювали кращі землі Пд.-Сх. Австралії, а тубільці, що за рівнем свого розвитку не могли бути використані як об'єкт експлуатації, витіснялись у пустелі і фізично винищувались. На поч. 19 сторіччя процес вивчення і освоєння Австралії пожвавився. Відкриття величезних пасовиськ і розвиток вівчарства викликали приплив англійського капіталу. Землі роздавались переважно тим, хто мав значний капітал, тобто насаджувалось велике землеволодіння. Розвиток вівчарства та відкриття золотих родовищ 1851 викликали велику потребу в робочій силі і пожвавили імміграцію до Австралії. Якщо 1851 в Австралії було 438 тис. чол., то 1861 вже 1168 тис. В 1-й пол. 19 ст. Австралія поставляла на світовий ривок лише вовну і шкіру. З появою рефрижераторного транспорту в 2-й пол. 19 ст. Австралія почала вивозити багато м'яса і масла, що стимулювало розвиток тваринництва.
У кінці 19 сторіччі поселенці австралійських колоній висунули вимогу про утворення з окремих частин, які користувались автономією, єдиної федерації. Англія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх імперіалістичних інтересах в районі Тихого океану. 1 січня 1901 набрав чинності акт англійського парламенту про створення Австралійського Союзу. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус домініону. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. Австралійськоий Союз стає партнером Англії по експлуатації коловій. 1906 колонією Австралійського Союзу стала пд.-сх. частина Нової Гвінеї, а після першої світової війни Австралійський Союз одержує від Ліги націй мандат на управління колишньою німецькою колонією в пн.-сх. частині Нової Гвінеї. Робітничий рух зародився в Австралійського Союзу у 2-й рол. 19 ст В 90-х рр. виникла лейбористська партія, яка користувалась значним впливом і 1904 сформувала уряд. 1911—12, на противагу угодовцям-лейбористам, створюються революційні робітничі орг-ції. Одним з їх організаторів був Артем (Сергєєв Ф. А.). 1920 була заснована Компартія Австралії. Великі робітничі страйки відбулись 1919—21, 1927, а також в роки світової економічної кризи 1929—33, тягар якої австралійські можновладці з допомогою лейбористських лідерів намагалась перекласти на плечі робітників. Під час другої світової війни Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав. Австралійський союз отримав автономія від Великобританії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах в 1942. У 1942 були встановлені дипломатичні відносини а СРСР В післявоєнні рони правлячі кола Австралійського Союзу налякані зростанням симпатій до СРСР і комунізму, провели ряд заходів проти компартії. В зовнішній політиці Австралійський Союз підтримав «холодну війну» і організував антикомуністичну кампанію в країні, що привело 1954 до відкликання посольства СРСР з Австралійського Союзу. Уряд Австралійського Союзу виступив у ролі активного союзника Англії і США в їх діях в Азії. Війська Австралійського Союзу взяли участь у колоніальній війні в Малайї, в американській корейській війні (1950—53). 1951 Австралійський Союз разом з Новою Зеландією уклав договір з США про взаємну допомогу (АНЗЮС), а 1954 став учасником СЕАТО.
Уряд Австралійського Союзу згодився на випробування англійської атомної і водневої зброї на території країни. Зовнішня і внутрішня політика уряду Австралійського Союзу натрапляв на спротив сил, очолюваних компартією та профспілками. В березні 1959 уряди Австралії та СРСР відновили дипломатичні зв'язки.
Австралійський Союз володів колонією Папуа (пд.-сх. частина острова Нова Гвінея), управляв підопічною територією Нова Гвінея (пн.-сх. частина о-ва тієї ж назви, архіпелаг Бісмарка, північна частина групи Соломонових о-вів) та, за угодою з Великобританією і Новою Зеландією, островом Науру.
У 1967 аборигенам були дані всі громадянські права. Після перемоги на виборах в 1993 прем'єр-міністр Пауль Кітінг підтвердив своє бажання бачити Австралію республікою до 2000 року. В 1999 на референдумі не була підтримана ідея переходу від конституційної монархії до республіки.
[ред.] Партії
- Ліберальна партія (до 1944 — Об'єднана партія Австралії, утворена 1931); представляв інтереси великої та середньої пром. буржуазії. 1931—41 і з 1949— правляча партія. Лідер партії—Р. Мензіс.
- Аграрна партія (засв. 1916); захищав інтереси великих землевласників та скотарів. Виступає в блоку з ліберальною партією. Лідер — Дж. Макюен.
- Лейбористська партія утворилася 1891 як партія робітничої аристократії. До 1921 в її програмі не було навіть згадки про соціалізм. Кілька разів була правлячою партією (востаннє 1941—49), завжди проводила бурж. політику. Лідер— Г. Еватт.
- Комуністична партія Австралії (утворена 1920). Антикомуністичні кола не раз добивались заборони її. Генеральний секретар —Л. Шаркі. Голова — Р. Діксон.
[ред.] Профспілковий рух
Профспілки в Австралійському Союзу виникли в 50-х рр. 19сторіччя. 1956 налічували близько 1700 тис. членів. Більшість профспілок (з загальної кількості 370) входить до об'єднань: Австралійської ради профспілок (заснована 1927, входить до Міжнар. конфедерації вільних профспілок) та Австрал. робітничого союзу, очолюваного реформістами.
[ред.] Преса
В Австралійському Союзі виходить понад 60 великих газет та інші періодичних видань. Важливіші газети: «Геральд» {«The Herald»); «Сідні морнінг геральд» («The Sydney Morning Herald»), «Деилі телеграф» («Daily Telegrahр»), «Сан» («The Sun»), «Дейлі міррор» «Daily Mirror»). Компартія видає газети «Трібюн» («Tribune») і «Гардіан» («Guardian») та журнал «Комюніст рев'ю» («Communist review»). Найбільше газетне агентство «Острейліан Ассошіейтед Пресс» («Australian Associated Press») тісно зв'язане з англійським агентством Рейтер.
[ред.] Господарство
Австралійський Союз—індустріально-аграрна країна з високим рівнем розвитку капіталізму. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Англії, майже повністю контролюють економіку.
[ред.] Промисловість
Промисловість розміщена дуже нерівномірно: більша її частина зосереджена на Пд. Сх. країни.
- Основу енергетичного балансу Австралійського Союзу становить кам'яне і буре вугілля. У 1958 видобуто кам'яного вугілля 20,7 млн. т (штати Новий Пд. Уельс, Квінсленд), бурого—близько 11 млн. т (районн м. Мельбурна).
- Вироблено 20 млрд. квт-г електроенергії, з них 4/5 на теплоелектростанціях.
- Потужність нафтопереробних з-дів 8,6 млн. т нафти (1957).
- Розвинута гірнича пром-сть У 1957 видобуток (за вмістом металу)- заліз. руди—2,5 млн. т (Пд. Австралія, р-н Айрон-Ноб та ін.), свинцевої руди—318 тис. т, цинкової—249 тис. т (Новий Південний Уельс, р-н Брокен-Хілл); розробляються родовища золота (Західна Австралія), урану (Квінсленд). У невеликих розмірах видобуваються молібден, вольфрам, марганець, кобальт. Австралійський Союз займає 1-е місце в світі по виробництву цирконію і рутилу.
- Чорна металургія працює на місцевій сировині. У 1958 виплавлено чавуну 2280 тис. т. сталі—3208. Найважливіші центри чорної металургії—Порт-Кембл, Ньюкасл і Літгоу в Новому Південному Уельсі. В кольоровій металургії виділяється виробництво цинку—116,6 тис. т (основний центр Рісдон), свинцю—254,4 тис. т (Порт-Пірі, 2-е місце серед капіталістичних країн). Працюють мідеплавильний завод, алюмінійовий комбінат. Значного розвитку набули деякі галузі машинобудування—автобудування (головним чином з частин, що імпортуються з США і Англії), суднобудування (Сідней, Мельбурн, Уаялла, Брісбен), с.-г. машинобудування (міста Пд. і Пд. Сходу), виробництво електротехничного устаткування (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен), різних верстатів і озброєння.
- Хімічна пром-сть виробляє синтетичне пальне, сірчану к-ту, добрива, вибухові речовини.
- В харчовій промисловості виділяються м'ясокомбінати, зосереджені в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Пд. Уельс. Підприємства борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної пром-сті, розміщені більш рівномірно в портах і внутр.р-нах. У текст. пром-сті провідне місце займав виробн. вовни (шт. Вікторія і Новий Пд. Уельс).
[ред.] Сільське господарство
- Австралійський Союз—країна великого землеволодіння. Кращі землі захопили англійськи аристократи, лендлорди і капіталісти-скватери. У 1950 на г-ва, що мали понад 1000 га (11% заг. кількості ферм), припадало 89,6% землі, а на г-ва дрібних фермерів (28% заг. кількості ферм) — лише 0,3% землі. Під орними землями зайнято трохи більше 1% всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім узбережних р-нів) мають екстенсивний напрям.
- Тваринництво — провідна галузь с. г.—дає бл. 2/3 вартості с.-г. продукції. За поголів'ям овець (149,3 млн. у 1958) А. С. посідає 1-е місце в світі. В окремі роки Австралійський Союз дає більше 1/4 світового виробництва вовни. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока. У 1950 1,6% всіх г-в концентрували у себе бл. 1/3 всього поголів'я (по 100 000 і більше овець кожне). Настриг вовни у 1958/59 — 662 тис. т. Вівчарство зосереджене в шт. Новий Пд. Уельс (46% поголів'я), Вікторія (18%). Розводиться велика рогата худоба (16,9 млн. голів у 1958). Австралійський Союз— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока. Найважливіші р-ни молочного тваринництва — пд.-сх. узбережжя, м'ясного — Квінсленд.
- В землеробстві провідне місце належить виробництву пшениці. Збір—2,6 млн. т (1958). Посіви її зосереджено в шт. Новий Пд. Уельс, Вікторія, Пд. Австралія і Зх. Австралія (94% посівної пл.). Менше значення мають посіви кукурудзи (Квіисленд). Невеликі площі зайняті посівами рису, тютюну, бавовнику.
<img src="part1-31.jpg" alt="part1-31.jpg" width="653" height="600">
Вирощують цукрову тростину, банани, ананаси, земляний горіх (переважно в шт. Квінсленд), цитрусові (Пд. Австралія, Вікторія, Новий Пд. Уельс).
[ред.] Транспорт
В здійсненні міжрайонних зв'язків провідна роль належить залізничному транспорту. Загальна довжина залізниць —42,4 тис. км. Майже всі залізниці державні. Найбільш забезпечені залізницями пд.-сх. і частково пд.-зх. р-ни Австралійського Союзу. Автошляхів — понад 200 тис. км, переважна більшість їх зосереджена у пд.-сх. ч, країни. Тоннаж торг. флоту — 541 тис. т. Найгол, порти: Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Порт-Огаста, Фрімантл. Повітряний зв'язок здійснюється літаками великих національних та іноземних коипаній.
[ред.] Торгівля
Експорт представлений шерстю, алмазами, глиноземом, вугіллям, свинцем і збагаченими цинковими рудами; а також зерновими, м'ясом, цукром, нікелем, залізною рудою. Постійними торговими партнерами є Японія, США, Європейські країни.
Продукти сільського господарства становлять бл. 85% вартості експорту. Значна стаття експорту— поліметали. В невеликій кількості вивозяться чорні метали, устаткування. Основні статті імпорту: нафтопродукти, транспортні засоби, верстати, текстиль, каучук та ін. Частка Англії в імпорті Австралійського Союзу у 1957—58 становила 41,8%, в експорті — 28,0%. В експорті Австралійського Союзу значна питома вага Японії, Франції, ФРН, в імпорті — США.
[ред.] Фінанси
Грошова одиниця — австралійський долар. До 1966 року був у вжитку австралійський фунт стерлінгів (1,25 австралійський фунт стерлінгів дорівнював і англійському фунту стерлінгів).
[ред.] Освіта
[ред.] Школи
Система державної освіти в усіх штатах Австралійського Союзу була створена лише в кін. 19 ст. У 1956 було 7 тис. початкових шкіл і 471 середня школа. В держ. школах навчалося 1354 тис. учнів, в приватних (платних), більшість яких належить релігійним, гол. чин. католицьким, орг-ціям, — 431 тис. учнів.
[ред.] Університети
В 10 ун-тах 1956 навчалось 34,5 тис. студентів.
[ред.] Бібліотеки
Бібліотеки: публічні в Мельбурні, Сіднеї та інших.
[ред.] Музеї
Музеї: Австралійський в Сіднеї; Національні галереї в Сіднеї, Мельбурні, Аделаїді та інші.
[ред.] Культура
[ред.] Українська діаспора
[ред.] Медико-санітарний стан
В 1956 було 1659 лікарень на 100 515 ліжок (10,6 ліжка на і тис. ж.); псих, лікарень 38 на 29 840 ліжок. Лікарів було 10 100 (1 лікар на 933 ж.), зубних лікарів — 3649. Акушерок в 1952 було 12 760, фармацевтів — 3340. Народжуваність в 1958—22,6 на 1 тис. чол., смертність—8,5 на 1 тис, дитяча смертність(1957)—21,4 на 1 тис. народжених. Найбільшу смертність дають захворювання органів кровообігу (24,7%) та злоякісні пухлини. Мед. службу очолює федеральне м-во охорони здоров'я (м. Канберра). Підготовка лікарів провадиться на мед. факультетах при 4 ун-тах. Більшість лікарів займається приватною практикою.
[ред.] Література
Література Австралійського Союзу — це л-ра англ. мовою (аборигени писемності не мають). В 1-й пол. 19 ст. л-ра Австралійського Союзу розвивалась під впливом л-ри метрополії. Національна реалістична л-ра, пройнята гуманізмом, народилась в атмосфері суспільно-політичному піднесення 90-х рр. 19 сторіччя. Її засновниками були Т. Коллінз, Г. Лоусон та інші. Події першої світової війни, комуністичний переворот у Російській імперії змінили австралійську літературу. Набрав сили соціальний роман, в якому викривається капіталістичний визиск, звучить протест проти фашизму, змальовується трагедія аборигенів: «Робочі воли» (1926), «Кунарду» (1929) К.-С. Прічард; «Доля Річарда Мегоні» (1917— 29) Г.-Х. Річардсон; «Переправа» (1930), «Легенда про Сандерсова» (1937) В. Палмера; «Тібурон» (1935) К. Теннант; «Загарбники» (1934), «Спадкоємці» (1936) Б. Пентона; «Цукровий рай» (1936) Д. Девенні; «Каприкорнія» (1938) К. Герберта та інші. В 40—50 рр. виникав л-ра, яка відображає життя з позицій революц. пролетаріату: трилогія найстарішої письменниці К.-С. Прічард — «Дев'яності роки» (1946), «Золоті милі» (1948), «Крилате насіння» (1950), в якій узагальнюється істор. шлях австрал. народу; роман Ф. Гарді «Влада без слави» (1950) та ін. Тема критики суспільства і боротьби за соціальні права, національну незалежність і мир розкрита в прозі А. Маршалла (зб. оповід. «Як тобі там, Енді?», повість «Я навчився стрибати через калюжі», 1956) і Дж. Моррісона (роман «Порт призначення», 1950; зб. «Чорний вантаж» та інші оповідання, 1955), в поезії Б. Адамсона і М. Гілмор, в п'єсах М. Бренд 50-х рр. («Чужі», «Під нашим небом») і Д. К'юсек («Тихоокеанський рай», 1958) та інших.
[ред.] Образотворче мистецтво
Корінне населення Австралії здавна знало мистецтво гравірування, різьблення і розпису (на Пд. і в центр. частині А. С. — геометричний криволінійний, на Зх.—прямолінійний орнамент). Прикрашали побутові й культові предмети, зброю, розписували фарбами тіло в обличчя. На Пн. зустрічаються сюжетні наскельні розписи: монохромні лінійні зображення людей (здебільшого міфологічних істот), що відзначаються динамікою та енергією малюнка, і поліхромні живописні зображення тварин, птахів, риб, плазунів. Знайдено також дерев'яні пластичні фігури і вирізьблені на камені рельєфні зображення. Нове мистецтво Австралії розвивається з кінця 18 ст. під впливом англ. мистецтва. В 19 ст. стали відомими аквареліст К. Мартене, графік-реаліст С. Г. Гілл, живописець-пейзажист Б. Л. Бювелот і його послідовники: Т. Робертс, А. Стрітон, Ф. МакКаббін та ін., що визначили національне обличчя мистецтва країни. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. поширюються напрями, вв'язані з академізмом (Дж. Ламберт) і модернізмом (брати Н. та Л. Ліндсі). В 30—40-х рр. 20 ст. стали відомими талановиті місцеві художники, що засвоїли техніку зх.-європ. живопису. Серед них Альберт Наматьїра (академік живопису), який створив низку яскравих, пройнятих любов'ю до рідної країни пейзажів. Він організував групу художників-аборигенів. Останнім часом в А. С. проникають модні зх.-європ. формалістичні течії (кубізм, сюрреалізм, абстракціонізм). Для передового, зв'язаного з життям австралійського мистецтва 1940—50-х рр. характерна сповнена експресії творчість У. Добелла, Н. Куніхана та ін.
[ред.] Архітектура
Розвиток монументального будівництва в Австралійському Союзі почався в кінці 18 ст. і перебував під впливом англ. класицизму і неоготики (див. Готика). В 2-й пол. 19— поч. 20 ст. розгорнулась інтенсивна забудова міст Сіднея, Мельбурна, Брісбена і Аделаїди. Для цього періоду характерним в еклектичний напрям в архітектурі (будинок головного поштамту в Сіднеї на вул. Мартінплейс у формах ранньо-ренесанського палацу та інші). З 20-х рр. 20 ст. в архітектурі Австралійського Союзу поширюються нові течії, в основному конструктивізм (урядові будинки в Канберрі, Сіднеї, Мельбурні та інші).
[ред.] Література
- Маркс К. Капітал, т. 1 [розд. 25]. К., 1954;
- Ленін В. І. В Австралії. Твори. Вид. 4, г. 19;
- Конституции буржуазных стран, т. 4. М.—Л., 1936;
- Андреева В. М. Австралия. М., 1956;
- Мухин Г. И., Потемкин М. П. Австралия. М., 1956;
- Дукмасов Н. А, К вопросу об экономической структуре Австралии. «Известия Всесоюзного географического общества», 1958, т. 90, в. 1;
- Милейковский А. Австралия. Очерк экономической географии. Л., 1937;
- Народы Австралии и Океании. Под ред. С. А. Токарева и С. П. Толстова. М., 1956;
- Очерки общей этнографии. Под. ред. С. П. Толстова, М. Г. Левина, Н. Н, Чебоксарова. М., 1957;
- Кучинский Ю, История условий труда в Великобритании и Британской империи. М., 1948; The Cambridge history of the British Empire, vol. VII, part 1. Australia. Cambridge, 1933;
- Greenwood G. Australia. A social and political history. Sydney. 1955;
- Петриковська А. Австралійська проза. «Всесвіт», 1958, № 6.
| Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
