Сузір'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оріон — це відоме сузір'я, яке можливо побачити із будь-якого місця на планеті в той же час протягом всього року. Межи сузір'я позначені жовтою штріхованою лінією. Сузір'я Оріон має форму, нагадуючу мисливця.

Сузір’я — будь-яка з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін використовується для назви групи зірок, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.

Деякі відомі сузір’я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко упізнати, наприклад, Велика Ведмедиця (контур ковша), Оріон (фігура мисливця), Лев (контур лежачого лева), Скорпіон. Інші сузір’я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зірки.

Зірки у сузір’ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Насправді вони розташовані у космосі в багатьох світлових роках одна від однієї. Цікавий виняток з цього правила становить група зірок з сузір’я Великої Ведмедиці.

Розподіл зірок по сузір’ям цілком довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір’я. Однак декілька найбільш помітних контурів, складених яскравими зірками, виділяються більшістю культур, хоча, звичайно, отримують різні назви; такими є сузір’я Оріона і Скорпіона.

За грецькими поглядами небо складалося з сузір’їв і темних місць проміж ними. До того ж, деякі обриси, що їх виділяли давні греки, могли пересікатися, і деякі зірки належали до двох сузір’їв, а інші, що не складали характерних контурів, взагалі не відносили до ніякого сузір’я. Протягом часу у астрономів з’явилася потреба більш однозначного визначення положення зірки на небі.

Міжнародний Астрономічний союз поділяє небесну сферу на 88 ділянок з точними межами між ними, завдяки чому будь-який напрямок (чи місце) на небі попадає в межі якогось єдиного сузір’я. В північній півкулі неба ці ділянки в основному слідують сузір’ям, які виділяли на небі давні греки та середньовічні астрономи, а також традиційним знакам зодіаку.

Межи сузір’їв були проведені Еженом Дельпортом у 1930 році; він провів їх удовж кіл небесних координат — прямого сходження та схилення. Однак він зробив це в координатах епохи B1875.0. Внаслідок прецесії точки весняного рівнодення межі сузір’їв на сучасних зоряних картах (епохи J2000) вже трохи скісні і не є достеменно вертикальні й горизонтальні.

[ред.] Історія

Сучасний розподіл північного неба базується на сузір’ях, які визначав римський астроном Клавдій Птолемей, який жив у єгипетській Александрії. За пізніших часів птолемеїв список доповнювався з метою заповнити проміжки між його сузір’ями.

Зіркі, що складають дванадцять сузір’їв південного неба, неможливо побачити в Греції. Ці зірки стали відомі у середньовіччі під час розвитку мореплавства, і ці сузір’я були окреслені лише у XV ст.

Інші культури виділяють на небі інші сузір’я. Наприклад, зовсім інші сузір’я викреслювали на небі китайські астрономи внаслідок того, що китайська астрономія розвивалась незалежно від європейської. Зокрема, замість грецьких дванадцяти зодіакальних сузір’їв китайці виділяють на екліптиці 28 «домівок» (宿).