Стравінський Ігор Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Iгор Стравінський

Страві́нський Ігор Федорович (5 (17)червня 1882 — 6 квітня 1971), — російський композитор, диригент. Син співака Ф.І. Стравинского.

Зміст

1 Життя і творчість
2 Стравінський і Україна
3 Список творів
4 Джерела

[ред.] Життя і творчість

Народився в Ораніенбаумі поблизу Санкт-Петербурга. З дитячих років вчився грі на фортепіано у А. П. Снеткової і Л. А. Кашперової. У 1900–05 займався на юридичному факультеті Петербурзького університету. У 1903–05 брав уроки композиції у Н.А. Римського-Корсакова, якого називав своїм духовним батьком. Багато років плідно співпрацював з балетмейстером С.П. Дягілєвим. У «Російських сезонах» в Парижі пройшли прем'єри балетів Стравінського «Жар-птиця» (1910), «Петрушка» (1911), «Весна священна» (1913), що принесли композиторові світову славу. З 1910 довго жив за кордоном. З 1914 влаштувався в Швейцарії, з 1920 — у Франції, з 1939 — в США (у 1934 прийняв французьке, в 1945 — американське підданство). Вів широку концертну діяльність (диригував переважно власними творами, виступав і як піаніст). У 1962 відбулися авторські концерти в Москві і Ленінграді.

Творчість Стравінського відрізняється образно-стилістичною багатоманітністю, проте підпорядкованою в кожен творчий період своєї стрижньовій тенденції.

У т.з. російський період (1908 — початок 20-х рр.), вершинними творами якого є балети «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна», хореографічні сцени «Весілля» (1917, остаточний варіант 1923), Стравінській виявляв особливу цікавість до якнайдавнішого і сучаснішого йому російському фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагана, лубка. У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравінського, пов'язані з «театром уявлення», закладаються основні елементи музичної мови — «поспівковий» тематизм, вільний метроритм, остинатність, варіантний розвиток і т.д.

У наступний, т.з. неоклассицистський період (до початку 1950-х рр.) на зміну російській тематиці прийшла антична міфологія, істотне місце зайняли біблейські тексти. Стравінській звертався до різних стильових моделей, освоюючи прийоми і засоби європейської музики бароко (опера-ораторія «Цар Едип», 1927), техніку старовинного поліфонічного мистецтва («Симфонія псалмів» для хору і оркестру, 1930) і ін. Названі твори, а також балет із співом «Пульчинелла» (на теми Дж.Б. Перголезі, 1920), балети «Поцілунок феї» (1928), «Орфей» (1947), 2-а і 3-а симфонії (1940, 1945), опера «Пригоди гульвіси» (1951) — не стільки високі зразки стилізації, скільки яскраві оригінальні твори (використовуючи різні історико-стилістичні моделі, композитор відповідно до своїх індивідуальних якостей створює сучасні по звучанню твори).

Пізній період творчості (з середини 1950-х рр.) характеризується переважанням релігійної тематики («Священний спів», 1956; «Заупокійні співи», 1966, і ін.), посиленням ролі вокального початку (слова), вільним використанням додекафонної техніки (проте в рамках властивого Стравінському тонального мислення). При всій стилістичній контрастності творчість Стравінського відрізняється єдністю, обумовленою його російським корінням і наявністю стійких елементів, що виявляються в творах різних років. Стравінській належить до провідних новаторів 20 століття. Він одним з перших відкрив нові музично-структурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації (наприклад, джазові), вніс багато нового в метрорітмічеськую організацію, оркестровку, трактування жанрів. Кращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики 20 в.

[ред.] Стравінський і Україна

Для сучасної української музичної спільноти актуальними є дослідження духовних зв'язків Ігоря Стравінського з українською культурою. Значну частину своїх творів Стравінський писав на українській землі, а їх джерела знаходив в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості І.Стравінський називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини, а після одруження 1906 року Ігор Стравінський розробив проект, за яким на околиці Устилуга був побудований його власний дім. Щоліта з 1907 до початку Першої світової війни композитор писав свої твори в Устилузі. В Устилузі І.Стравінський написав перший твір — фантазію для оркестру «Феєрверк», якому присвятив півтора місяця напруженої праці. Загалом же в Устилузі він працював над 17 творами, серед яких «Жар-птиця», «Петрушка» і широко відома «Весна священна».

У 1994 році у Луцьку вперше було проведено міжнародний фестиваль "Стравінський і Україна", у програмі якого були концерти, а також наукова конференція, на якій чи не вперше в Україні розглядалося питання духовного зв’язку Ігоря Стравінського із українською культурою. У 2005 було проведено другий, а в 2006 - третій міжнародний фестиваль.

[ред.] Список творів

[ред.] Балети

Жар-Птиця	для симфонічного оркестру	1910
Петрушка	для симфонічного оркестру	1911
Весна Священна	для симфонічного оркестру	1913
Соловей	для голосу-соло, хору та оркестру	1914
Байка про Півня, Лисицю, Кота та Барана	для 4 солістів та камерного оркестру	1916
Історія солдата	для камерного оркестру та три розповідача	1918
Пульчинела	для камерного оркестру та солістів	1920
Свадебка	для 4 фортепіано, ударних, хору і солістів	1923
Аполон Мусагет	для струнного оркестру	1928
Поцілунок Феї	для симфонічного оркестру	1928
Персефона	для симфонічного оркестру	1933
Гра в карти	для симфонічного оркестру	1936
Балетні сцени	для симфонічного оркестру	1944
Орфей	для камерного оркестру	1947
Аґон	для камерного оркестру	1957

[ред.] Опери

Соловей	1914
Байка (див. Балети)	1916
Мавра	1922
Цар Едип	1927
Персефона для чтеця, солістів, камерного оркестру	1933
Babel	1944
Пригоди гульвіса (рос. похождения повесы)	1951
Всесвітній потоп	1962

[ред.] Оркестрові твори

Симфонія Мі-бемоль мажор	для симф. оркестру	1907
Фантастичне скерцо	для симф. оркестру	1908
Феєрверк	для симф. оркестру	1908
Пісня солов'я	для симф. оркестру	1917
4 етюди	для симф. оркестру	1918
Симфонія для духових		1920
Сюїта з балету "Пульчинела"	для симф. оркестру	1920
Сюїта №1 для камерного оркестру		1921
Сюїта №2 для камерного оркестру		1925
Концерт для фортепіано та духових		1923-24/1950
Капрічіо для фортепіано з оркестром		1929/1949
Концерт для скрипки з оркестром in D		1931
Сюїта з балету "Поцілунок Феї",	для симф. оркестру	1934
Прелюдія для джаз-бенду		1937
Концерт in Es "Dumbarton Oaks"	для камерного оркестру	1938
Симфонія in C	для симф. оркестру	1940
Полька для циркового слона	для симф. оркестру	1942
Danses Concertantes	для камерного оркестру	1942
4 норвезькі настрої	для симф. оркестру	1942
Ода	для симф. оркестру	1943
Scherzo à la Russe для оркестру	версія для Paul Whiteman's band)	1944,
Cимфонія в трьох частинах	для симф. оркестру	1945
"Ебонітовий" концерт	для кларнету і джаз-бенду	1945
Концерт in D	для струнного оркестру	1946
Танго	для камерного оркестру	1940/1953
Greeting Prelude	для симф. оркестру	1955
"Movements" для фортепіано з оркестром		1958/1959
8 інструментальних мініатюр для 15 виконавців		1963, оркестровка Les Cinq Doigts)
Варіації пам'яті Aldous Huxley	для симф. оркестру	1963/1964

[ред.] Фортепіанні твори

Тарантела	1898
Скерцо	1902
Соната фа-дієз мінор	1903-4
4 етюди Op.7	1908
Весна священна, переклад для двох ф-но	1913
Вальс квітів, для двох ф-но	1914
Trois pièces faciles для двох ф-но	1915
Souvenir d'une Marche Boche for piano	1915
Cinq pièces faciles для двох ф-но	1917
Вальс для дітей	1917
Piano-Rag-Music (Регтайм)	1919
Хорал	1920
Les Cinq Doigts	1921
Соната	1924
Серенада	1925
Концерт для двох ф-но	1935
Танго	1940
Соната для двох ф-но	1943
2 ескізи для сонати	1967

[ред.] Камерні твори

Три п'єси	для струнного квартету	1914
Pour Pablo Picasso,	для кларнету	1917
Канон	для двох вальторн	1917
Дует	для двох фаготів	1918
Сюїта з Історії солдата	для скрипки, кларнета і ф-но	1919
Три п'єси	для кларнету	1919
Концертіно	для струнного квартету	1920
Октет	для духових	1923
Duo Concertant	для скрипки і фортепіано	1932
Пастораль	для скрипки і фортепіано	1933
Італійська сюїта (із Пульчинели)	для скрипки, віолончелі і ф-но	1933/1934
Елегія	для альта соло	1944
Септет		1953
Епітафія	для флейти, кларнету і арфи	1959
Подвійний канон	для струнного квартету пам'яті Raoul Dufy	1959
Monumentum Pro Gesualdo Di Venosa (arrangement)	для камерного ансамблю	1960
Fanfare for a New Theatre	для двох труб	1964

[ред.] Хорові твори

(рос. "Звездоликий")	для чоловічого хору й оркестру	1912
Pater Noster		1926
Симфонія псалмів	для хору і оркестру	1930
Месса		1948
Кантата	для сопрано, тенора, жіночого хору, 2 флейт, гобою, англ.ріжка, віолончелі	1953-1954
Canticum Sacrum		1955
Threni		1958
A Sermon, a Narrative and a Prayer		1961
Anthem (The dove descending breaks the air)	для хору a capella	1962
Авраам і Ісаак		1963
Introitus		1965
Requiem Canticles		1966