Дводольні
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дводо́льні (Dicotyledoneae, Dicotyledones) — досить гетерогенна група квіткових рослин, які характеризуються наявністю у зародка двох бічних супротивних насінних долей (звідси назва). Група не створює клади, тому не є таксоном, а розглядається як єдина група тільки з історичної точки зору. У старих системах класифікації рослин (до 1998 року) квіткові рослини звичайно поділялися на дві групи — дводольні та однодольні, звичайно у ранзі класу. Дводольні — значно більша група, що містить 175—200 тис. видів, приблизно втричі більше, ніж число однодольних.
[ред.] Морфологічні особливості
Через різне походження, дводольні відрізняються різноманітністю вегетативних і репродуктивних органів. Навіть найбільш відомі ознаки зберігаються не завжди, серед дводольних зустрічаються представники з нетиповими ознаками, а іноді з окремими ознаками, характернішими для однодольних.
Насіння: Ембріон однодольних має одну сім'ядолю, коли ембріон дводольних має дві.
Квітки: Частини квітки у однодольних кратні числу три, коли у дводольних — кратні числу чотири або п'ять.
Стебло: У однодольних, провідні пучки у стеблі дуффузні. У дводольних, на відміну від них, провідні пучки розташовуються кільцеподібно, а між деревиною (ксилемою) і лубом (флоемою) знаходиться особлива освітня тканина — камбій, що забезпечує вторинне потовщення.
Вторинні пагони: У однодольних вторинні пагони зустрічаються рідко, але вини дуже часті в однодольних.
Пилок: У однодольних, пилок має одну борозне або пору, коли у дводольних вони мають три.
Коріння: Корнева система звичайно діфузна у однодольних, коли у дводольних корінець зародка найчастіше перетворюється на головний корінь, здібний до довголітнього існування.
Листя: У однодольних, головні листові жиди мають перелельну геометрію, у дводольних листя, як правило, з сітчастим жилкуванням. Листова пластинка у дводольних часто розчленована, краї її виємчатиє або зубчаті.
[ред.] Значення для людини
Дводольні займають найважливіше місце в господарській діяльності людини. До них відносяться більшисть харчових і кормових рослин: (картопля, гречка, соя, буряк, баштанні і багато інших); плодові і синичні культури (виноград, цитрусові, яблуня, смородина та ін.); олійні (соняшник, арахіс, тунг та ін.); більшість видів деревьев (дуб, береза, липа та ін.); чай, кава, какао і сотні найважливіших лікарських рослин, пряні і ароматичні рослини (лавр, коричне дерево та ін.); тютюн; найважливіші волокнисті рослини (бавовник, льон, конопля, джут та ін.); рослини, що дають каучук, камедь і смоли; багато дубильних, фарбових, ефіроолійних і декоративних рослин.
[ред.] Класифікація
Традиційно дводольнібули назвалися Dicotyledones або Dicotyledoneae в будь-якому ранзі. Якщо вони розглядалися як клас, як в системах Тахтаджяна або Кронквіста, вони, часто називалися магноліопсідами (Magnoliopsida), від назви виду магнолія.
Після публікації системи APG у 1998 році, дводольні рослини більше не розцінюються як «хороша» група, і назва «дводольні рослини» або «дікоти» більше не використовувається як назва таксону. Значна більшість колишніх дводольних, проте, формують монофілетичну групу, відому як еудікоти (eudicots або tricolpates) у сучасній системі класифікації рослин APG II. Їх легко відрізнити від решти квіткових рослин за структурою їх пилку. Інші дводольні однодольні рослини мають пилок з однією бороздкою, або форми, що походять від нього, тоді як еудікоти мають пилок з трьома бороздками (tricolpate), або форми, що походять від нього.
Хоча решта дводольних все ще не створює монофілетичної групи, їх інколи об'єднують у групу палеодікотів (palaeodicots).
