Абхазія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Аҧсны/აფხაზეთი
Apsny/Абхазія

Прапор Абхазії¹ Герб Абхазії¹ ¹ Де-факто використовується сепаратиським урядом
Офіційні мови	абхазька¹ ², російська мова¹ грузинська²
¹ Де-факто використовується сепаратиським урядом
² Згідно Конституції Грузії
Political status	Де-факто: незалежна Де-юре (міжнародно визнана як): Автономна республіка у складі Грузії
Столиця	Сухумі
Президент¹	Багапш Сергій
Прем'єр міністр¹	Анкваб Александер
¹ Де-факто: сепаратиський уряд у Сухумі
Голова Парламенту²	Мзхавія Темур
Голова Кабінету Міністрів²	Акішбая Малхаз
² Де-юре: законний уряд країни у Верхній Абхазії
Незалежність  – Проголошена  – Визнана	Від Грузії  23 липня 1992  ні
Площа  – Загальна  – % води	8,600 км²  незначна
Населення  - Загалом (2000 р.)  - Густота	250,000  29/км²
Валюта	Російський рубль, Грузинська латі
Часовий пояс	UTC +3

Абхазія, Апсни - самопроголошена і невизнана держава під егідою Росії, автономна республіка Грузії. Держава абхазів. Розташована на східному побережжі Чорного моря в пн.-зх. частині Грузії. Утворена 4 березня 1921. Пл. 8,6 тис. км². Поділяється на 5 р-нів. Столиця — місто Сухумі.

Зміст 1 Природа 2 Населення 2.1 Етнічний склад 2.2 Міста 3 Історія 4 Новітня історія 5 Господарство 5.1 Сільське господарство 5.2 Транспорт 6 Охорона здоров'я 7 Культура 8 Література 8.1 Література 9 External links

[ред.] Природа

Більша частина Абхазії лежить на пд. відрогах і передгір'ях Головного Кавказького хребта (Гагринський, Бзибський, Кодорський, Абхазький хребти), менша — на низовинному узбережжі Чорного моря. Надра багаті на кам. вугілля (Ткварчельське і Бзибське родовища), буд. матеріали, мінеральні джерела (аудхарські, сухумські та ін.).

Клімат в узбережній смузі А. і на схилах гір до 500—600 м субтропічний з м'якою зимою і помірно жарким літом; у горах до вис. 2000 м — помірно холодний, вище 2000 м — холодний. У примор. смузі пересічна т-ра січня від +4 до +7°, липня +23, +24°. Опадів 1200—1400 мм на рік.

Ріки Бзиб, Кодорі, Гуміста, Галідзга та ін. мають гірський характер; оз.—Ріца, Амткелі, Бебесир. Ґрунти узбережжя і передгір'я—жовтоземи і червоноземи різного ступеня опідзолення та болотні ґрунти. Вище — бурі гірськолісові, перегнійно-карбонатні та гір-ськолучні ґрунти.

Рослинність багата: понад 1500 видів рослин. Більша ч. А. вкрита лісами. Ліси багаті на цінні породи: самшит, смереку, дуб, колхідський бук, каштан, тис та ін. Велику господарську цінність мають субальпійські та альпійські луки. Значні ділянки займають культ. насадження евкаліптів та пальм. В лісах А. зустрічаються ведмідь, дика свиня, олень, сарна, дика кішка, рись, лісова куниця та ін.

[ред.] Населення

Корінне населення - абхази (здебільшого християни, частково - мусульмани-суніти; до 1993 року становили 17% населення республіки).

• 1959 - 400 000
• 1989 - 516 000
• 2000 - 180 000 - 200 000

[ред.] Етнічний склад

В Абхазії живуть абхази, грузини, росіяни, вірмени та інші Міське населення — 147 тисяч чололвік, пересічна густота населення — 46,5 чоловік на 1 км² (1959). Населення зосереджене переважно в узбережних р-нах і в передгір'ях. Абхази були меншістю у Абхазії — 17,7%, до вимушеного переселення грузин, вірмен і інших народів. Найчисельнішим етносом тоді були грузини — 45,7%.

Етнічний склад Абхазії. Дані [1]

	Етнічна група	Перепис 1992 року		Перепис 1997 року
1	Абхази	94 767	17,7%	53 993	37%
2	Грузини	244 872	45,7%	43 442	29,7%
3	Росіяни	76 413	14,3%	18 110	12,4%
4	Вірмени	78 041	14,6%	17 747	12,2%
5	Інші	40 968	7,7%	12 694	8,7%
6	Всього	535 061	100%	145 986	100%

[ред.] Міста

Сухумі, Ткварчелі, Гагра, Гудаута, Очамчіре, Галі і селище міськ. типу Новий Афон.

[ред.] Історія

В серед. 1-го тис. до РХ А. входила до складу Колхідського царства.

З 6—5 ст. до РХ на узбережжі А. з'явився ряд грец. колоній (Пітіунт, Діоскурія та ін.).

В 65 до РХ в А. утверджується влада римлян.

У 4 ст. після РХ в Західній Грузії створилось Лазьке царство, до складу якого ввійшла і Абхазія, як князівство.

У 6 ст. після РХ А. підпала під вплив Візантії. В 523 було запроваджено християнство.

Наприкінці 8 сторіччя проголошене Абхазьке царство, яке у 8 ст. об'єднало навколо себе всю Зх. Грузію. Під впливом Візантії населення Абхазії прийняло християнство. Тоді ж посилилися культ.-політ. зв'язки з планами й адигейським населенням Пн. Кавказу, а також через Тмутаракань встановилися зв'язки з Київською Руссю. 975 року Абхазія ввійшла до складу об'єднаної Грузії. Але від'єдналася від неї в XIII сторіччі.

У 16 ст. А. захопили турки, що привело до її економіч. і культ. занепаду. Під турецьким впливом більшість населення Абхазії перейшла в XVII столітті в іслам.

[ред.] Новітня історія

1810 року Абхазію приєднали до Росії як автономне князівство. Скасування цього статусу якого призвело до повстання 1866 р. Після його придушення 400 тис. абхазів (основна частина населення) були змушені залишити батьківщину і переселитися до Туреччини (т. зв. махаджири). Залишені абхазами землі були заселені греками та вірменами з Туреччини, а також переселенцями з європейської частини Росії і сусідніх районів Грузії (здебільшого мегрелами), через що сформувалося поліетнічне населення сучасної Абхазії. Під колоніальним пануванням Росії з'явилися абхазька писемність, школи, художня л-ра.

Перша с.-д. орг-ція в А. виникла 1902. Під час революції 1905—07 в А. розгорнувся революц. рух, одним з керівників якого був Г. К. Орджонікідзе. Після розпаду Російської імперії Абхазія здебільшого входила до складу Грузії (у статусі автономної республіки). Після Жовтневого перевороту в Росії в А., як і в усій Грузії, владу взяли меншовики.

В результаті збройного більшовицького заколоту у квітні 1918 майже в усій А. було проголошено Рад. владу. Восени 1918 при допомозі англ. військ владу знову захопили меншовики. У лютому 1921 організувався ревком А. (6. Ешба, Н. Лакоба, Н. Акіртава), який керував боротьбою за встановлення Рад. влади, який за інтервенцією Червоної Армії, 4 бер. 1921 в А. встановив Радянську владу. 30 груд. 1922 А. в складі ЗСФРР ввійшла в СРСР. За роки соціалізма А. досягла розквіту: ліквідовано економіч. і культ. відсталість, значно розвинулись пром-сть і соціалістич. сільське господарство.

Регіон став "гарячої точкою" з моменту проголошення незалежності республіки в 1992 р. У відповідь в серпні 1992 р. Тбілісі ввів у республіку свої війська, які, проте, в 1993-1994 рр. були розгромлені (фактично російськими та чеченськими збройними формуваннями).

[ред.] Господарство

Виробляються олово, фрукти, тютюн.

За роки Рад. влади А. перетворилась у район розвинутого субтропічного г-ва, харч., лісооброб. і гірничодоб. пром-сті. У 1957 валова продукція пром-сті зросла в порівнянні з 1928 в 34 рази. Гол. галузь пром-сті — харчова, яка працює на місцевій с.-г. сировині. Найбільші пром. підприємства: тютюново-ферментаційні з-ди в Гантіаді, Гудауті, Сухумі, Очамчіре, тютюнова ф-ка в Сухумі, олійний з-д в Очамчіре, плодоконсервний з-д у Сухумі, 11 чайних ф-к (Галі, Очамчіре, Дранда, Гудаута), шкіряно-взуттєвий комбінат у Сухумі, мебльові ф-ки в Сухумі та Очамчіре, Кодорський лісопильний комбінат, Калдах-варський лісопильний з-д. У горах — заготівля лісу, у Ткварчелі — видобування кам. вугілля. Електростанції: теплова в Ткварчелі і Сухумська ГЕС на р. Гумісті. На узбережжі розвинуто рибальство та рибоводство (рибоводний з-д у Гудаутському р-ні).

[ред.] Сільське господарство

Провідна роль у с. г. А. належить тютюну та субтропічним культурам. У 1958 заг. посівна пл. 51,9 тис. га, в т. ч. зайнято (в тис. га): під найкращими в СРСР сортами жовтого тютюну (самсун) 7,4, під чаєм — 9,4, під цитрусовими — 2,2, під тунгом — 2,6. Вирощують лавр, ефіроолійні культури та ін. Загальносоюзне значення мають садівництво та виноградарство. Посіви зернових мають допоміжний характер. По суті, єдиною зерновою культурою є кукурудза — 32,4 тис. га. В А. (на 1. І 1959) було (у тис. голів): великої рогатої

худоби — 149; овець та кіз —62; свиней — 59; коней — 14. Розвинуті бджільництво і шовківництво. В А. 228 колгоспів, 14 радгоспів (1958).

[ред.] Транспорт

Електрифік. з-ця Туапсе — Самтредіа (з віткою на Ткварчелі) і паралельно з нею автомобільна магістраль (з відгалуженням до оз. Ріца). Через Клухорський перевал проходить Воєнно-Сухумська дорога. Широко використовується морський транспорт. Гол. порт — Сухумі.

[ред.] Охорона здоров'я

На 1 січ. 1959 в А. були 61 лік. заклад на 2565 ліжок, 10 диспансерів, 100 акушер.-фельдш. пунктів, 61 дитячі ясла на 2355 місць, 1071 лікар і 2889 чол. серед. мед. персоналу в системі Мін-ва охорони здоров'я. На території А. розташовані відомі курорти: Сухумі, Гудаута, Гагра, Новий Афон, де працює 20 санаторіїв на 4695 ліжок та 15 будинків відпочинку на 2435 місць.

[ред.] Культура

У 1914 в А. було 156 шкіл, 8,7 тис. учнів. В 1958/59 навч. р. в 453 загальноосвітніх школах навчалось 65,3 тис. учнів. У 1958 було 3 пед. училища, 2 технікуми, пед. ін-т, мед. і муз. училища. В республіці є 8 спорт. шкіл, 6 муз. шкіл, художня школа, культ.-осв. училище та інше. На кін. 1958 налічувалось 146 кіноустановок, 220 клубів, 278 масових б-к. Працюють Сухумський держ. драм. театр, філармонія, ансамбль пісні і танцю, Будинок народ. творчості, краєзнавчий музей. В А. є ряд н.-д. установ, в т. ч. Абхазький ін-т мови, л-ри й історії АН Груз. РСР, Ін-т експериментальної патології і терапії Академії мед. наук СРСР та ін. Видаються 3 обласні, 6 районних і 1 міська газети. Налічується понад 24,8 тис. радіоточок.

[ред.] Література

Перший абхазький буквар було видано 1865. У 1892 вийшла «Абхазька азбука» К. Мачаваріані і Д. Гуліа. Абх. література належить до молодих л-р Радянського Союзу. Основоположником і видатним діячем абх. л-ри є народ. поет Абхазії Д. І. Гуліа (н. 1874). Поряд з Д. Гуліа в розвитку абх. л-ри видатну роль відіграв письменник-драматург С. Я. Чанба (1886—1937). Значне місце в абх. рад. л-рі займають поети І. Когоніа, Л. Квіцініа, К. Агумаа, Ш. Цвіжба, Б. Шінкуба і прозаїки І.-Папаскірі, В. Агрба, М. Лакербай. Усна творчість абхазців, яка розвивалась на протязі багатьох століть, дуже багата. її вивчення зосереджене в Абхазькому ін-ті мови, л-ри й історії.

[ред.] Література

• 
  

Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.

• Замятнин С. II. Палеолит Абхазии. Сухуми, 1937;
• Бердзенішвілі Н. та ін. Історія Грузії. Тбілісі, 1958 [груз. мовою];
• Марр Н. Я. О языке и истории абхазов. М.—Л., 1938;
• А н т е л ав а И. Г. Очерки по истории Абхазии XVII—XVIII веков. Изд. 2. Сухуми, 1951;
• Грузинская ССР. М., 1958; ГвелесианиГ. Г., Клопотовский Б. А. Грузинская ССР. М., 1955;
• Сухуми (Краткий истор.-краевед. очерк). Сухуми, 1955.

[ред.] External links

• President of the Republic of Abkhazia. Official site (en, ru, ab, tr)