Євреї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Єврéї
Раса:
Загальна кількість	13,6 млн.
Найбільші розселення
Мова	іврит, ідиш
Релігія
Етнографічні групи

Єврéї (самоназва — йєгудим на івриті (יהודי) та йид, або айид на ідиші, народ, людина, яка походить від древнього народу іудеїв) — один з давніх народів (етносів).

Загальна чисельність 13,62 млн. чоловік. Найбільші поселення у США, Ізраїлі (де євреї є основним населенням), Франції, в Росії, на Україні, у Великобританії, Аргентині, Канаді, Бразилії, ПАР, Білорусії; по декілька десятків тис. людей живуть також в Угорщині, Бельгії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Молдавії, Ірані, Мексиці, Австралії, Швейцарії, Румунії, Індії, Туреччині, Уругваї, Чилі; дрібніші групи євреїв живуть в інших країнах світу.

Походження євреїв традиційно асоціюється зі Старим Заповітом Біблії, який містить чи не найперший опис історії цього народу. Етнічною територією розселення євреїв вважається терени близького Сходу (Палестина).

Часто вживається для зазначення людей, які сповідують релігію іудаїзму, але існує багато прихильників іудаїзму, які не є етнічними євреями, наприклад караіми, або спільнота африканців-іудеїв.

Зміст 1 Етнонім 2 Етнічні групи 3 Єврейське населення України 3.1 Історія 4 Відомі євреї 5 Література

[ред.] Етнонім

Етнонім євреї через церковно-слов'янську мову сходить до грецького ебрайос ("єврей"), в свою чергу висхідному до івритському іври ("що перейшов через що-небудь"). Як етнічне позначення в Біблії вперше застосоване до прабатька Аврама. Слов'янський етнонім євреї, як і однокорінні англійський Hebrew, французький Hebreu, німецький Hebraer, відноситься до книжкової біблейської традиції. У живому усному вживанні звичайні різні ендо- і екзоетноніми, що етимологічно відносяться до івритського yehudi ("іудей, житель Іудеї"), що став самоназвою євреїв з середини 1-го тисячоліття до нашої ери. Через старогрецьке іудайос, латинське iudaeus утворюються слов'янське іудей. Слово жид (запозичено з польської мови; з середини 19 століття перетворилося на принизливе або архаїчне позначення євреїв — англ. Jew, франц. Juif, нім. Jude, польськ. żyd, арабське яхуд, турецьке чуфут, персидське джухуд і ін.), (Див.назви єврейского народу).

Стародавньою самоназвою євреїв є йисраель ("ізраїльтяни"), беней-йисраель ("сини Ізраїлю"), висхідне до племінного епониму Йисраель-Ізраїль, другого імені Іакова ("що бореться з Богом").

[ред.] Етнічні групи

Іудейській релігійний ритуал в різних країнах певним чином відрізняється. Тому їснує певний розподіл на єврейські спільноти за країною проживання або походження:

• ашкеназі (північно, та східноєвропейські євреї),
• сефарди (середеземноморські євреї),
• тайманці (єменські),
• мізрахі (з краін близького сходу та Ірану),
• бухарці (центральна азія),
• грузини (Грузія),
• тати (північний кавказ).

[ред.] Єврейське населення України

В Україні євреїв за даними перепису 2001 року налічувалось 103 591 чоловік ( 486,3 тис.чол. у 1989 р.). Переважно вони мешкають в містах. Для більшості з них рідна мова російська, також ідиш та українська.

Єврейське населення України за підсумками Всеукраїнського перепису 2001 року
Реґіони України*	Кількість, тис. осіб		У % до підсумку		2001 р. у % до 1989 р.
	усього	євреїв	2001 р.	1989 р.
Автономна Республіка Крим	2024,0	4,5	0,2	0,7	30,2
Вінницька	1763,9	3,0	0,2	1,4	11,7
Дніпропетровська	3561,2	13,7	0,4	1,3	27,5
Донецька	4825,6	8,8	0,2	0,5	31,4
Житомирська	1389,3	2,6	0,2	1,4	12,3
Запорізька	1926,8	4,3	0,2	0,7	30,3
Миколаївська	1262,9	3,2	0,3	0,9	27,4
Одеська	2455,7	13,3	0,5	2,6	19,4
Харківська	2895,8	11,5	0,4	1,5	23,7
Чернівецька	919,0	1,4	0,2	1,8	8,8
м. Київ	2567,0	17,9	0,7	3,9	17,9
м. Севастополь	377,2	1,0	0,3	0,7	36,2
Усього	48457	103,6	0,2	0,9	21,3
* - Реґіони, де частка євреїв у загальній кількості постійного населення становить не менше 0,2%.

Вважали рідною мовою, у %
	мову своєї національності	українську	російську	іншу мову
Євреї	3,1	13,4	83,0	0,5

[ред.] Історія

Євреї оселились на території сучасної України ще у дохристиянські часи. Про їх перебування в Криму, куди вони переселилися з Малої Азії і Кавказу, свідчать надгробні написи І-ІІ ст. до н.е.

За часів Княжої Русі у Х-ХІІІ ст. існували громади слов'янських євреїв, так званих кенааним.^[1] Вони жили в окремих кварталах у містах, зокрема існував єврейський район у Києві. В цей період євреї переселяються на західноукраїнські землі з Хазарії, Криму, Київської Русі і Візантії, а з початку ХІІ ст. — з країн Західної Європи.^[2] Причому крім ашкеназі, певну частину становили сефарди.

Невеликі поселення в Україні були створені у XIV ст. вихідцями із Литви. Однак наймасовіше переселення євреїв відбулося з Польщі з кінця XIV і в наступні століття. Більшістю це були ашкеназі.

Введення царським урядом у 1796 р. дискримінаційної "смуги осілості" (губернії Правобережжя) призвело до того, що більшість евреїв селилися у містечках і невеликих містах. На Правобережжі євреї були розселені спорадично — окремими етнорелігійними громадами. На прикінці XVIII ст. їх чисельність становила 110 тис. чоловік ( близько 3.5% усього населення). Основу єврейської соціальної організації становила територіальна громада (кегила), яка зосереджувалась у міських поселеннях; у великих містах існували відокремлені єврейські квартали (гето), громадське самоврядування (кагал).

У другій половині ХІХ ст., після заохочувальних заходів царського уряду щодо переселення євреїв у міста, їх чисельність швидко зростає, виникають великі громади в Одесі та інших містах півдня. У 1857 р. у Новоросії вони становили вже 3.8% від усього місцевого населення.

Хоча євреї належали переважно до міщанського та купецького стану, серед них значним було соціально-класове розшарування.

На початку ХІХ ст. у Новоросії було засновано ряд єврейських землеробських поселень, в яких дозволялося жити лише тим євреям, які прийняли християнство. До середини ХІХ ст. на півдні України налічувалося 20 таких селищ, де мешкало 12 тис. чоловік. У кінці ХІХ ст. у Херсонській та Катеринославській губерніях налічувалось відповідно 26 і 17 єврейських сільських поселень.

Після жовтневого перевороту 1917 р. у зв'язку з ліквідацією "смуги осілості" більшість євреїв переселилася на лівобережжя та у найбільші міста України і Росії. За даними перепису 1926 р., у містах України проживало вже 60% від усіх євреїв України, тоді як у 1897 лише 40%. Євреї становили більшість населення у таких містах, як Житомир, Вінниця, Умань, Проскурів, Новоград-Волинський, Коростень, Овруч, Бердичів. На західноукраїнських землях згідно польського перепису 1921 року більність євреїв проживало у таких містах, як Бугач, Чортків, Заліщики, Ковель, Дрогобич, Луцьк, Рівне, Станіслав, Тернопіль.

В наслідок міграційних процесів чисельність євреїв в Україні зменшилася за 1897—1926 рр. з 1 644,5 тис. до 1 565,5 тис. чоловік, у той час як у цілому по СРСР зросла з 2 430,4 тис. до 2 597, 4 тис.чоловік. Крім того, поряд із створенням у 1928 році Єврейської автономної області, куди виїхала і певна кількість українськиї євреїв, у 1924-1930 роках в Україні було засновано 162 єврейських землеробських поселення, з яких утворили чотири єврейських національних райони:

• Калініндорф на Херсонщині (40 селищ);
• Новий Златопіль у Запорізькій окрузі (45 селищ);
• Сталіндорф на Криворіжжі (11 селищ);
• Фрейдорф у Криму (40 селищ).

До нашого часу, крім деяких кримських, єврейські сільські поселення не збереглися.

На прикінці 1920-х рр. загальна чисельність євреїв у сучасних межах України становила близько 2.5 млн.чоловік. У наступні роки чисельність єврейського населення значно зменшилась внаслідок міграційних та етнічних процесів і передусім їх масового винищення в роки другої світової війни.^[3]

[ред.] Відомі євреї

[ред.] Література

1. ^  Народы мира:Историко-этнографический справочник. Москва 1988. ст 161.
2. ^  Хонігсман Я.С.,Найман А.Я. Евреи Украины (краткий очерк истории). Київ, 1992.— Ч.І.— ст 13.
3. ^  Кабузан В.М., Наулко В.І. Євреї на Україні, в СРСР і світі:чисельність і розміщення // Український історичний журнал. — 1991. — №6; Беренштейн О. Демографічні аспекти життєдіяльності євреїв України у 20-30 роках ХХ ст.// Наук. зап. ІП і ЕНД. — Київ, 1998, вип.4, ст 10-17.