Польська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Польська мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Польща (38,5 млн.) ,Білорусь, Україна,Німечина |
| Регіон: | Східна Європа |
| Кількість мовців: | ~ 46 мільйонів |
| Місце: | |
| Класифікація: | Індо-Європейска Слов'янська |
| Офіційний статус | |
| Державна: | Польща |
| Регулює: | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | pl |
| ISO 639-2 | pol |
| SIL | POL |
Польська мова (польс. język polski) — слов'янська мова, належить до групи західних слов'янських мов.
Зміст |
[ред.] Особливості
Польській мові характерний особливий порядок слів, при якому група підмета стоїть перед групою присудка, узгоджене означення у стійких зворотах міститься після означуваного слова, а в складеному присудку допоміжне дієслово być ніколи не опускається.
[ред.] Фонетика
- 1) наявність носових голосних ą; ę (dąb «дуб», sąd «суд», pięć «п'ять», mięso «м'ясо»);
- 2) постійний наголос на передостанньому складі;
- 3) заміна властивих українській та іншим слов'янським мовам м'яких або твердих приголосних t, d, r на ć, dź, rz («ж»): ciasto, dzień, rzeka «річка»;
- 4) чергування е перед передньоязиковими твердими приголосними, залежно від походження, з а чи о: wierzyć «вірити» - wiara «віра», nieść «нести» — niosę «несу»;
- 5) чергування сполучення -er- після м'яких перед передньоязиковими твердими приголосними з -аr-: twierdzić «твердити» - twardy «твердий»;
- 6) чергування перед кінцевими дзвінкими приголосними ó («у») з о, ą з ę: bób «біб» — bobu «бобу», błąd «помилка» — błędu «помилки».
[ред.] Морфологія
- 1) вживання особових показників у 1-й і 2-й особах однини й множини минулого часу — рухомі закінчення -em (-m), -eś (-ś), -ście: miałem «я мав», miałeś «ти мав», але miał «він мав»; spałeś dobrze або dobrześ spał «(ти) добре спав»;
- 2) закінчення -my в 1-й особі множини дієслів теперішнього часу: czytamy «читаємо», robimy «робимо»;
- 3) вживання дієслівної зв'язки być «бути» у теперішньому часі;
- 4) утворення складеної форми майбутнього часу дієслів за допомогою зв'язки być «бути» у сполученні не тільки з інфінітивом, але і з формами активних дієприкметників минулого часу на ł: będę pisać, będę pisał(a);
- 5) вживання особових закінчень дієслів при творені форм умовного способу:
czytał(a)bym «я читав би (читала б)», czytał(a)byś «ти читав би (читала б)», czytałi(ły)byśmy «ми читали б», czytałi(ły)byście «ви читали б».
[ред.] Історія
Літературна мова формується на базі великопольських, малопольських та мазовецьких говірок. За періодизацією літературна мова поділяється на такі етапи:
- Давньопольска мова – до 1500 року;
- Середньопольська мова – з XVI ст. по другу половину XVIII ст.
- Новопольська мова – з другої половини XVIII ст.
Письмо на базі латини. Найдавніша письмова пам’ятка – Свентокшиські проповіді (середина XIV ст.).
[ред.] Приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка польською мовою у перекладі Пастернака:
Testament
Kiedy umrę to na wzgórzu Wznieście mi mogiłę, Pośród stepu szerokiego Ukrainy miłej. Aby łany rozłożyste I brzeg Dniepru stromy Można było widzieć, słyszeć Jego grzmiące gromy. Gdzie uniesie z Ukrainy Do sinego morza Wrażą krew... dopiero wtedy I łany, i wzgórza — Wszystko rzucę i ulecę Do samego Boga, Aby modlić się... aż dotąd Ja nie uznam Boga. Pochowajcie mnie i wstańcie, I kajdany rwijcie, I posoką, wrażą juchą, Wolność swą obmyjcie. Mnie zaś w wielkiej już rodzinie, W kraju wolnym, nowym, Pamiętajcie wspomnieć czasem Dobrym, cichym słowem.
 |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
