Пересопницьке Євангеліє
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пересо́пницьке єва́нгеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія.
Зміст |
[ред.] Засновок для написання
Замовниками та меценатами виступали волинські князі: Настасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка — князі Іван Федорович та Євдокія Чарторийські.
[ред.] Написання
Писець Пересопницького Євангелія — Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, працював над створенням пам'ятки під керівництвом архімандрита Пересопницького монастиря Григорія.
Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в Дворецькому монастирі князів Жеславських, завершена — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі на Волині (тепер Рівненський район Рівненської обл.).
Творилася книга майже п'ять років зі значною, не з'ясованою досі перервою: розпочато її 15 серпня 1556 у Дворецькому монастирі при церкві Святої Трійці (с. Дворець Ізяславеького району Хмельницької області), де цього ж року написано Євангеліє від Матвія, а завершено переклад усіх інших Євангелій з додатком Післямови і Місяцеслова 1561 р., а саме 29 серпня, в Пересопницькому монастирі (тепер с.Пересопниця Рівненської області). Писцями були Михайло Василієвич, син протопопа Сяніцького та чернець Григорій, архімандрит Пересопницького монастиря. На підготовку такої кількості тонких і цупких пергаментних листків розміром 380 х 240 мм (їх у рукописі 482) пішло ціле стадо молоденьких ягнят, козенят і телят, зі шкіри яких за спеціальним рецептом виготовлено пергамент.
[ред.] Матеріал, виконання
Другим аспектом цінності книги є художнє оформлення, бо її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом (різновидом письма з чітко викінченими і оформленими літерами) свідчить про високий майстерний рівень національних мистців. Цим творці унікальної книги намагалися довести, що українська художня культура має вагомі цінності у світовому мистецтві, які не є гіршими від тих, що несли представники колоніалізму.
Написане на пергаменті пізнім уставом чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо.
Вага книги 9 кг 300 г.
[ред.] Історична реліквія
Пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми И переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.
[ред.] Мовознавче значення Євангелія
Книга у свій час стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови, бо появилася тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ'я з церковнослов'янською мовою, доповненою українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу. Боротьба між цими релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. У той час здійснено чимало таких перекладів: Четія — 1489 р., Волинське Євангеліє —1581 р., Крехівський апостол —XVI ст. та ін. Але найвизначнішою пам'яткою з мовного погляду став переклад канонічного Пересопницького Євангелія.
[ред.] Особливості мови
Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов’янські слова (наприклад, «чресла» — бедра, «бдЂти» — не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрЂху» — дах, «через збожя» — через оранку і т. п.).
На графіці рукопису позначився другий південнослов’янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.
[ред.] Культорознавча парадигма Євангелія
Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способі перекладу, створенні так званих сумаріїв, у яких викладено зміст розділів, витворенні високої перекладацької стилістики і участі у творенні книги представників різних українських суспільних прошарків — монахів, селян, що годували молодняк для шкірок, ремісників, що виготовляли пергамент, відомих волинських меценатів — українських шляхтичів князів Заславських та Чарторийських.
[ред.] Історія
З часу свого завершення пам'ятка знаходилася в Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її побутування невідома. 17 квітня 1701 р. вона була подарована гетьманом України Іваном Мазепою до Переяславського кафедрального собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом — у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику "Києво-Печерська лавра". З 1948 року — у відділі рукописів Бібліотеки АН УРСР (нині Інститут рукописів Національної бібіліотеки України ім. В.Вернадського), де й зберігається.
[ред.] Збереження
До наукового обігу пам’ятку ввів О.Бодянський.
24 грудня 1948 р. Пересопницьке Євангеліє передали до Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського (Київ), де зберігається і досі.
[ред.] Дослідження
Якщо оригінал пам'ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у тридцятих роках XIX століття відкрив для світу визначний український вчений Осип Бодянський, який був учнем Переяславської семінарії, то нове повнокровне життя дала їй Інна Чепіга — старший науковий співробітник Інституту української мови, яка понад 20 років присвятила вивченню цієї пам'ятки.
[ред.] Перевидання
У 2001 році здіснено перевидання Євангелія із науковою обробкою — впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками. Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням. Дослідниця виробила спеціальну систему для передачі виносних літер, різних діакретичних та синтаксичних знаків, відчитання відповідних слів.
[ред.] Символіка Євангелія
Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.
[ред.] Література
- Пересопницьке Євангеліє (1556—1561) /Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. — Київ, 2001. 703 с.
