Сянік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Герб Сянока

Сянок, Сянік, (пол. Sanok), місто в Низькому Бескиді, на сході краю Горлицько-Сяніцької улоговини, над рікою Сян; осередок східної Лемківщини, тепер повітове місто Кроснянського воєводства в Польщі. 31000 меш. (1974). Положений на перехресті шляхів з Перемишля через Лупківський перевал на Закарпаття й Угорщину та на захід через Коросно до Польщі, Сянок був княжим городом і боронив шлях на Угорщину. Входив до складу Перемиського, згодом Галицького князівства. Перша згадка з 1150 (в Іпатському літописі), 1339 дістав маґдебурзьке право від князя Юрія II Тройденовича і став чималим торгово-ремісничим осередком. З середини 14 століття входив до складу Польщі і був центром Сяніцької землі (у складі Руського воєводства); з другої половини 16 століття занепадає. У 1668 — 75 тут жив перемиський єпископ Антоній Винницький (відтоді перемиські єпископ у своєму титулі вживали додаток «сяніцький»). З 1772 Сянок входив до складу Австрії як округове, а пізніше повітове місто. У середині 19 століття Сянок нараховував 2 500 мешканців, потім його населення почало зростати у зв'язку з будовою залізниці і деякою індустріалізацією: 1880 — 5 100, 1900 — 9000, 1921 — 12 100.

Колишнє українське місто зазнало (так само, як північно-західна частина Сяніцького повіту, а частково й околиці Сянока) полонізації; у 1880 українці становили 18%, 1900 — 13,5%; національний склад населення на 1. 1. 1939 у тис. і % такий: українці — 1,8 (11,5%, вони здебільша вживали польську мову), поляки — 8,7 (56%), євреї — 5,1 (32,5%). Проте Сянок був осередком життя Східної Лемківщини (див. 1 277 стор.; там і прізвища укр. діячів); з 1930 у Сянку діяв музей «Лемківщина», у 1936 — 44 Сянок був осідком Лемківської Апостольської Адміністратури. Українське життя пожвавилося у 1939 — 44 (тоді кількість українців зросла до 3 000), воно майже цілком занепало після примусового виселення українців з Лемківщини у 1946 — 1947.

Тепер Сянок є промисловим містом (автобусний завод, ґумова, керамічна фабрики і харчова промисловість); регіональний музей (багаті українські фонди, зокрема ікони з колишнього українського музею «Лемківщина»), музей народного будівництва (Muzeum Budownictwa Ludowego) скансенівського типу з багатими матеріялами з Лемківщини, Бойківщини й Посяння (чимало українського матеріалу також у періодику музею «Materiały ...», з 1969), заснований 1958. Пам'ятки архітектури: замок (сучасна будівля 1523 — 48, реставрований 1672 — 74 і 1952 — 53), костьол і монастир францісканів (17, 19 століття), церква класицистичного стилю (1784 — 89). У Сянку діє православна церква й відділ Українського Суспільно-Культурного Товариства.

Література: Тарнович Ю. Княже місто Сянік. Кр. 1941.