Устав (вид письма)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Устав — ранній тип письма кирилічних рукописів. Кирилиця, утворена за болгарського царя Симеона (893–927 рр.), є точним графічним відтворенням (з новими літерами для специфічно слов`янських звуків) тогочасного візантійського грецького алфавіту унціяльного письма (litterae unciales, від uncia в сенсі «цаль»: 2,46 см, тобто «літери заввишки в цаль»), що вживалось для богослужбових книг і збереглось у грецьких відписах Нового Завіту від 4 ст.

До України устав прийшов із Святим Письмом, і перші датовані рукописи були виконані на Україні в 11 ст.: «Ізборник Святослава» (1073) та «Ізборник Святослава» (1076). Уставом написане також Остромирове Євангеліє (1056–1057 рр.).

Типові риси уставу:

літери розміщаються точно між двома рівнобіжними лініями, за межі яких виходять лише д, з, р, у, х, ц, щ;
літери прямовисні, геометричні, з правильними прямими лініями та заокругленнями;
їхня середня ширина наближається до висоти (таким чином вони майже вписуються в квадрат);
відстані між літерами великі;
поділу на слова нема;
окрім небагатьох титл, надрядкових знаків майже нема;
відступи між літерами менші, деякі літери нахиляються вправо, і з'являються «акценти».

За висотою літер — 6–7 мм — це ще досить великий устав (Літери грецького унціялу теж були фактично менші, ніж цаль). Подібним, але трохи меншим уставом середньої величини написано «Ізборник» 1073 р. Пізніші приклади уставу — Галицьке євангеліє 1144 p. та Пандекти Антгоха 11–12 стст.

Заміна пергаменту папером, збільшення попиту на книжки та потреби ділового письма призвели від 13 ст. до прискорення темпу писання, що виявилося у втраті ретельної геометричности, викривленні та нахилі прямих частин літер і спрощенні деяких літер: так виник переходовий тип письма, так званий, великий півустав, літери якого далі зменшувалися й звужувалися, і, таким чином, у 15 – на початку 16 стст. уже переважав півустав, а в 16–17 стст. прийшов скоропис. Одначе, устав ще зустрічається у богослужбових книгах, наприклад, у Пересопницькому євангелії (1556–1561), хоча надрядкові літери й акценти типові для півуставу, великий півустав Крехівського апостола (1563–1572) близький до уставу.