Алтайські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алтайські мови - макросім'я мов, яка включає тюркські мови, монгольські, тунгусо-маньчжурські, а також корейську та японську мови.
За класифікацією О. Самойловича тюркські мови (понад 80 млн. мовців) поділяються на 6 груп:
- р-група або булгарська (з чуваською мовою - 1.4 млн. мовців);
- д-група або уйгурська (чи пн.-сх.);
- тау-група або кипчацька (пн.-зах.): татарська - 5.5 млн. мовців, башкирська - 0.9 млн., казахська 8 мли., карачаєво-балкарська - 200 тис., кумицька - 220 тис., кримськотатарська - 700 тис.;
- таг-лик-група або чагатайська (пд.-сх);
- таг-ли група або кипчацько-туркменська;
- ол-група або огузька (пд.-зах.); турецька (османли) - 45 млн., азербайджанська - 14 млн., туркменська – 4 млн., а також південнобережні діалекти кримськотатарської мови.
Типологічно тюркські мови аглютинативні. Супутником аглютинації виступає гармонія голосних (пор. тур. ev-ler-in-de "у їхніх будинках", oda-lar-ın-da "у їхніх кімнатах". Словозміна іменників майже в усіх тюркських мовах має 6 відмінків (крім якутської), множина передається суфіксом lar/ler. Приналежність виражають через систему особових афіксів, приєднуваних до основи.
Система вказівних займенників - тричленна: ближчий, дальший. віддалений (тур. bu - şu - о). У системі дієвідмінювання наявні два типи особових закінчень: перший - фонетичне змінені особові займенники – виступає в більшості часових форм: другий тип - пов'язаний з присвійними афіксами – використовується лише у минулому часі на di та в умовному способі. Заперечення має різні показники для дієслова (ma/ba) та імен (değil).
Утворення синтаксичних сполучень - як означальних, так і предикативних - однакове за типом: залежне слово передує головному. Характерне синтаксичне явище - тюркський ізафет: kibrit kutu-su - букв. "сірник коробка його", тобто "сірникова коробка" чи "коробка сірників".
Найдавніші пам'ятки писемності тюркськими мовами - від 7 ст. (тюркське рунічне письмо): від 13 ст. - на арабській графічній основі: у 20ст. графіка більшості тюркських мов зазнала латинизації. а згодом - кирилізації.
Писемність турецької мови від 1928 р. на латинській основі: від 1990-х років латинизовано писемність деяких інших тюркських мов: азербайджанської. туркменської, узбецької, кримськотатарської.
В Україні представлено кілька тюркських мов: кримськотатарська (з позакримською діаспорою - бл. 700 тис. осіб), гагаузька (разом з молдавськими гагаузами - бл. 170 тис. осіб), а також урумська мова - варіант кримськотатарської мови приазовських греків.
За історичних умов формування тюркського населення Криму кримськотатарська мова склалася як мова типологічне неоднорідна: її три основні діалекти (степовий, середній, південний) належать відповідно до кипчацько-ногайського, кипчацько-половецького та огузького типів тюркських мов.
Предки сучасних гагаузів переселилися на початку XIX ст. з пн.-сх. Болгарії до тодішньої Бесарабії; відтоді їхня мова зазнала сильного впливу сусідніх румунської та слов'янських мов (поява пом'якшених приголосні, специфічного голосного заднього ряду середнього піднесення Ъ, який корелює в системі гармонії голосних з голосним переднього ряду Е).
У словнику численні запозичення з грецької, італійської (у кримськотатарській), перської, арабської, слов'янських мов.
[ред.] Запозичення до української мови
Чимало запозичень з тюркських мов прийшло за багато віків до української мови: козак, тютюн, торба, корогва, орда, табун, чабан, ковбаса, ватага, ясир, батіг, отаман, осавул, кінь(комонь), боярин, лошиця, торг, торгівля, торжество, чумак (є вже у словнику Махмуда Кашгарі. 1074р.), гарбуз, майдан, кіш, кошовий, кобза, байрак, шишка, бунчук, очкур, бешмет, башлик, кавун, бугай, казан, буланий, чалий, булат, канчук, ковпак, козир, чума, яр, тюрбан, товар, товариш, балик, аркан, йогурт: пізніше прийшли цілі конструкції: в мене є - імовірно і з тюрк. bende var (пор., однак, фінське), давай підемо замість "ходімо" (через російську) тощо.
З монгольських – чавун, пиріг, курінь, баламут, мерин, ура!
Чимало тюркських географічних назв збереглося у степовій Україні та в Криму: Крим, Бахчисарай, Сасик, Кагарлик, Токмак, історичні назви Одеси - Хаджибей. Сімферополя – Акмесджіт, Борислава – Кизикермен, Білгорода-Дністровського – Аккерман. Київ також мав колись тюркську назву – Манкермен "Тиномісто". Типові тюркські за походженням прізвища Кочубей, Гоголь, Шеремета, Багалій, Кримський.
З однієї лише мови половців-куманів (держава яких понад 200 років існувала у Середньому Подніпров'ї) запозичені слова: булава, курган, кощій (член кошу, слуга). Про куманів-половців нагадують такі назви поселень як (Г)Умань, Куманча: про печенігів – численні Печеніжини.
Дивись також:
