Албанська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Албанська мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Албанія, Косово, Македонія, Чорногорія, Греція, Італія. |
| Регіон: | Європа |
| Кількість носіїв: | 6 млн. |
| Класифікація: | Індо-Європейська Албанська мова |
| Офіційний статус | |
| Державна: | - |
| Офіційна: | Албанія, Косово, Македонія, Чорногорія |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | sq |
| ISO 639-2 | alb |
| SIL | sqi |
Албанська мова – одна з індоєвропейських мов, що посідає ізольоване положення та складає особливу групу. Вона є продовженням зниклих індоєвропейських мов Балканського півострову та генетично споріднена з ілірійською та месапською мовами. Існують певні зв’язки албанської мови з фракійською мовою.
Албанська мова поширена в Албанії, у Косово, в Македонії, у Чорногорії в Італії, Греції. Незначна кількість носіїв живе також у Болгарії, Румунії та в Україні (Одеська область).
Албаномовна спільнота поділяється на дві основні діалектні області: південну (тоскську) та північну (ґеґську). На базі обох цих діалектів у кінці XIX сторіччя виникла сучасна літературна мова у двох варіантах. Діалекти розрізняються такими рисами:
- ротацизмом (переходом [s], [z] у [r]): наявний у тоскському, відсутній у ґеґському
- нейтральним голосним [ë]: наявний у тоскському, відсутній у ґеґському
- дифтонгом [ua] у тоскському та його відповідником [ue] у ґеґському
- носовими голосними: наявні у ґеґському, відсутні у тоскському
- інфінітивом: наявний у ґеґському, відсутній у тоскському (де він заміняється кон’юнктивом)
- відмінностями утворення дієприкметників, дієприслівників та деяких часових форм дієслова
- певними особливостями у лексиці
В Албанії у вжитку переважає тоскський діалект.
Албанська мова має 7 голосних та 29 приголосних звуків. У ґеґському діалекті присутні носові [ã] та [õ], особливий губний [ü] та редукований голосний [ë]. Характерною особливістю албанської фонетики є також наявність звуків dh [ð] та th [θ]; слабких l [l] та r [r], які протиставлені сильним ll [L] та rr [R], середньоязикових, що позначаються літерами q та gj; а також серії африкат, що позначаються на письмі як c, ç, x, xh.
Наголос в албанській мові – фіксований: він падає на передостанній склад.
Граматична структура зберігає індоєвропейську трьохродову систему (роди чоловічий, жіночій та середній). Іменники, прикметники, займенники та артиклі мають чотири типи відміни та відміняються за шістьма відмінками (при чому форми родового та давального відмінків збігаються). Артиклі (означений та неозначений) можуть стояти перед означуваним словом (препозитивний артикль) або приєднуватися до означуваного слова як суфікс (постпозитивний артикль). Дієслово має розвинену систему дієвідміни з шістьма способами та часовими формами (3 простих часа та 5 складних часів).
У реченні переважає відносно вільний порядок слів. У лексиці окрім питомого індоєвропейського шару присутні запозичення різного часу з грецької, латинської, сербської, болгарської, турецької, італійської, французької мов.
У процесі тривалої історичної взаємодії з іншими балканськими мовами (болгарською, румунською, грецькою) албанська мова виробила цілу серію спільнобалканських рис у структурі та типології, за рахунок чого албанську мову зараховують до так званого балканського мовного союзу.
Перші писемні пам’ятки албанської відносяться до XV-XVI століть («Формула хрещення» єпископа Паля Енґели, 1462 року, та «Служебник» Ґьона Бузуку, 1555 року). Писемність на основі латинського алфавіту.
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка албанською мовою: (переклад Йорґо Блаці) ----- Kur të vdes, të më mbuloni Te ndonjë kodrinë, Që ta shoh gjithnjë, vëllezër, Mëmën Ukrainë; Të vështroj me gaz në zemër, Fushën pa kufi. Të vështroj si derdhet Dnjepri, Si buçet ai, Si vrapon mes Ukrainës, Drejt e për në det, Do t’i lë më nj’anë aherë, Fushat dhe rrëketë; Do të ngjitem lart në qiell Perëndine të shoh, T’i flas hapure t’i lutem, Se tani s’e njoh. Kur të më mbuloni mua, Prangat flakini, Derdheni në shesh të luftës Gjakun për liri! Dhe në familjen e madhe, Të re dhe të lirë, Ma kujtoni fjalën time T’urtë dhe të mirë!.. ----- (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
