Італійська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Італійська мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Італія, Швейцарія, Мальта, Ватикан, Сан-Марино, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Лівія, Ерітрея |
| Реґіон: | Європа |
| Кількість мовців: | ~ 70 млн. |
| Місце:19-20 | |
| Класифікація: | Індо-Європейска Романська Італьсько-західна |
| Офіційний статус | |
| Державна: | Італія, Швейцарія, Європейський Союз, Ватикан, Сан-Марино, Хорватія, Словенія, Сомалі |
| Реґулює: | Accademia della Crusca |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | it |
| ISO 639-2 | ita |
| SIL | ita |
Італійська мова — мова романської групи індоєвропейської сім’ї. Офіційна мова Італії, Ватикану (поряд з латиною), Сан-Марино, Швейцарії (поряд з німецькою, французькою і швейцарською ретороманською). Писемність на основі латинського алфавіту.
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка італійською мовою: (переклад Євгена Крацевича) IL TESTAMENTO Se io muoio, mi interrin Sull’alta collina Fra la steppa della mia Bella Ucraina. Che si vedano i campi, Il Dniepr con le rive, Che si oda il muggito Del fiume stizzito. Quando porterà il fiume Al mare azzurro Il sangue nero, nemico, Il sangue impuro, Lascerò allor la tomba Ed andrò a Dio Per pregare… Prima di cio Non conosco Dio. Sepoltomi, insorgete, Le caten rompete, Che il sangue dei nemici Spruzzi la libertà. Nella vostra gran famiglia Nuova, liberata Vorrei esser ricordato Con parola grata. (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
 |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
