Європейський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

**Європейський Союз**

Європейський Союз (ЄС, Европейська Унія, Европейська Співдружність) - союз держав-членів Європейських Спільнот (ЕВГ, ЕВВіС, ЕВРАТОМ), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і діючим з листопада 1993 р.

Зміст

1 Мета ЄС
2 Члени ЄС
3 Головні органи ЄС і Європейських Спільнот
4 Подальше розширення
5 Україна і ЄС
6 Витоки і історія утворення
7 Ресурси Інтернет

[ред.] Мета ЄС

Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта EKU, від 1999 року - Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

[ред.] Члени ЄС

Бельгія, Данія, Франція, Греція, Іспанія, Нідерланди, Ірландія, Люксембург, Німеччина, Португалія, Італія, Великобританія,
з 1995 р. - Австрія, Фінляндія, Швеція,
з 2004 р. - Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.

[ред.] Головні органи ЄС і Європейських Спільнот

Європейський Парламент
Європейська Рада (голів держав і урядів)
Європейська Комісія
Рада ЄС (міністри певного відомства)

[ред.] Подальше розширення

Планується, що Болгарія і Румунія набудуть членства в ЄС 1 січня 2007 року. Угоди про Приєднання до ЄС ці країни підписали 25 квітня 2005 року, всі країни-члени (за винятком Німеччини і Данії) підписали цю угоду. Планується, що останні підпишуть її до кінця 2006 року.

Хорватія розпочала переговори у жовтні 2005 року. У червні 2006 р. чільники Євросоюзу заявили про прогнозований вступ Хорватії до ЄС у 2010 році.

Туреччина є офіційним кандидатом на вступ до ЄС. Амбіції Туреччини набути членства в ЄС сягають 1963 року коли у Анкарі було укладено відповідну угоду. Офіційно, попередні переговори розпочалися у жовтні 2005-го року. Однак аналітики прогнозують можливий вступ Туреччини у 2015-му році. Туреччина має здійснити деякі необхідні соціальні і економічні реформи. Інша проблема те, що лише 3% території Туреччини належить до Європейського континенту, хоча формально, відповідно до Копенгагських критеріїв географічних вимог не існує.

Македонія отримала офіційний статус кандидата у грудні 2005 року.

Норвегія, Ісландія і Ліхтенштейн як члени Європейської економічної зони є членами єдиної економічної зони ЄС без набуття членства.

Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія і Сербія офіційно визнані потенційними кандидатами.

[ред.] Україна і ЄС

У жовтні 2005 р. президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що майбутнє України - у ЄС. Проте 9 листопада 2005 року в опублікованій новій стратегії ЄС було сказано, що вступ Румунії, Болгарії, Хорватії й інших країн колишньої Югославії може блокувати можливість майбутнього вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар ЄС з розширення Оллі Рен заявив, що ЄС має бути обережним з надто великим розширенням і що наразі план розширення виглядає вкомплектованим. Очевидно, що відсутність формальної ініціативи самої України (і, відповідно, відсутність взаємних документальних зобов’язань щодо вступу України до ЄС) впливає на тональність європейських посадовців.

2005 року Президент України Віктор Ющенко заявив, що членство в ЄС є стратегічною метою зовнішньої політики України. Більшість фракцій у Верховній Раді України підтримує приєднання до ЄС і поглиблення зв'язків з Західною Європою.

[ред.] Витоки і історія утворення

Не варто шукати витоки ЄС у Римський Імперії хоча б тому, що остання географічно мала центр довкола Середиземного моря і простягалася на терени Африки і Азії, не включаючи Німеччину, Скандинавські країни, Шотландію, Ірландію та Центрально-Східну Європу. Римська Імперія розширювалася силою, була контрольована центральою державою і не розділяла ідеалів і принципів на яких сьогодні розбудовується ЄС.

Можливо лише митний союз 1800-х років часів Наполеона може розглядатися як перший передвісник майбутнього ЄС.

Одна з перших публічних пропозицій об’єднати країни на принципах рівності членів і кооперації була зроблена миролюбивим Віктором Гюґо у 1851 р. Після гуманітарних катастроф Першої і Другої світових війн необхідність в утворенні європейської спільноти стала очевидною. Ці відчуття найперше реалізувалися у Європейську Спілку Вугілля і Металу, яка була утворена у квітні 1951 року і набула чинності у липні 1952-го. Спілка об’єднувала Західну Німеччину, Францію, Італію і країни Бенілюксу і була закріплена Паризським Трактатом 1951 р. (Історія ЄС).

Перший митний союз став відомим як Європейська Економічна Спілка (European Economic Community; свого часу відомий як Спільний Ринок), започаткований Римським Трактатом 1957 року і введенний в дію з 1 січня 1958 року. Останній згодом став відомим як Європейська Спільнота і визнається сьогодні як "перша засада" ЄС.

Президент Франції Валері Жіскар д’Естен пропонував змінити назву Європейський Союз на Об’єднана Європа, але це не було прийнято.