Фагот
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фаго́т (італ. fagotto - букв. вузол, в'язка - музичний інструмент cімейства дерев'яних духових.
Винайдений в 1539 р. Aфранио в Ферраре, в результаті реконструкції бомбарди. Сучасного вигляду фагот досяг в 1834 році в результаті вдосконалень, здійснених нім. майстром І.А.Хеккелем та фаготистом К.Альменредером). Виготовляється з клена (раніше також із бука, самшита, явора та ін.) В конструкцію сучасного фаготу входить:
- Стовбур - в формі літери U, що має 3 коліна - басове, "чобіток", та флігель. Загальна довжина - понад 2,5м.
- Розтруб
- Ес - металева трубка у формі літери S (звідки й назва), що кріпиться до стовбура. На іншу сторону еса встановлюється подівйна тростина, за допомогою якої видобувається звук.
Канал інструменту містить 25-30 отворів, 5-6 з яких закриваються пальцями, інші - клапанами.
Діапазон фаготу - від B до d2. В партитурі для симфонічного оркестру партія фаготів пишеться між партією кларнетів та партією валторн.
Різновид фаготу - контрафагот, звучить октавою нижче фаготу. Серед видатних українських фаготистів - Апатський В. М.
Див. також [1] (рос. мова)
