Акцент
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Акце́нт (запозичено з лат. accentus «наголос, інтонація, підвищення голосу» через франц. accent, з поправкою на латинську вимову;
- Маловживаний синонім наголосу.
- Графічні знаки, якими позначають наголос (напр., у грецькій мові) і деякі особливості голосних звуків, напр., у французькій мові значком accent aigu (é) позначають більш закриту вимову звука, значком accent grave (è) — більш відкриту, значком accent circonflèxe (ê) — відкриту довгу вимову звука «e».
- Мимовільне спотворювання звуків нерідної мови людиною, зумовлене артикуляційною базою своєї рідної мови.
- В музиці — виділення окремого звука або акорду шляхом його посилення (позначається: >, sf та ін.) чи ритмічного подовження, зміни гармонії, тембру, напряму мелодичного руху і т. п.
Джерело: Українська радянська енциклопедія
