Угро-фінські народи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мапа приблизного розселення угро-фінських племен в 9 ст..

Фі́нно-у́гри — племена північно-східної Європи, що з часів неоліту заселяли Західний Сибір, Зауралля, північне і середнє Приуралля, територію на північ від верхньої Волги, Волгоокське межиріччя та середнє Поволжя до півночі сучасної Саратовської області в Росії.

[ред.] Назва

У руських літописах знані під об'єднуючою назвою чудь (самоназва суомалайн), а територія іх розселення — Залісся.

[ред.] Розселення

Згідно археологічних даних, ареал розселення чудських племен у східній Європі залишався незмінним протягом 2 тисяч років. Починаючи з 9 століття фіно-угоські племена європейської частини теперішньої Росії поступово асимілювалися слов'янськими колоністами, вихідцями із Київської Русі. Цей процес склав основу формування сучасної російської нації.

Згідно з літописними згадками та мовним аналізом топонімів, чудь об'єднувала в собі кілька племен: Мордва, Мурома, Меря, Веспси (Весь, Вепси), та ін.

Згідно з дослідженнями меряніста Ореста Ткаченко, "В російського народу, по материнській лінії зв'язаного із слов'янською прабатьківщиною, батьком був фінн. По батьківській лінії росіяни походять від фінно-угрів». На думку Михайла Покровського, росіяни є етнічною сумішшю, в якій фіннам належить 4/5, а слов'янам —1/5. Пережитки фінно-угорської культури у культурі російській простежуються у таких особливостях, що не зустрічаються серед інших слов'янських народів: жіночі кокшник та сарафан, чоловіча сорочка-косоворотка, лапті (личаки) у національному костюмі, пельмені у стравах, стиль народної архітектури (шатрові будівлі, крыльцо), російська баня, священна тварина — ведмідь, 5-ти тонова гама співу, а-кання та редукція голосних, парні слова типу стежки-дорожки, руки-ноги, жив-здоров, такой-сякой, мовний зворот у меня єсть (замість я маю, характерного для інших слов'ян) казковий зачин "жил-был", відсутність русального циклу, колядок, культу Перуна, наявність культу берези, а не дуба.