Вепси
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Вепси | |
|---|---|
| Раса: | Європеоїди |
| Загальна кількість | 12 501 |
| Найбільші розселення | |
| Мова | вепська мова |
| Релігія | |
| Етнографічні групи | |
Ве́пси — фіноугорський народ Східної Європи.
Вепсія — земля вепсів.
Зміст |
[ред.] Визначення
Самоназви — вепсь, бепся, людинікад, вепслайне. Росіяни, поряд з назвою "вєсь" уживали етнонім "чудь", що використовували для всіх прибалтійсько-фінських народів. Назва "північна чудь", імовірно відносилося до вепсів. Розмовляють вепською і російською мовами. Чисельність за даними перепису 1989 року — 12 500 осіб. Свою країну називають Вепсія.
[ред.] Мова і територія
Вепси мешкають на території Росії трьома окремими групами між озерами Ладозьким, Онезьким і Білим.
Вепська мова має три діалекти: північний (людіковський), середній і південний. Антропологічно вепси відносяться до біломорсько-балтійського типу великої европєоїдної раси.
Між їх південною і середньою групами підтримуються деякі зв'язки, але північних вепсів відокремлюють від інших ріка Свір. Найближчі мовні родичі вепсів — карели, і іжори.
Пращурами вепсів є середньовічні фіномовні племена вєсі, значні групи якої зіграли важливу роль також в етногенезі карелів, а також брали участь у формуванні північних росіян і західних комі.
| Чисельність вепсів за даними переписів | ||
|---|---|---|
| Рік перепису/ | Кількість вепсів/ | , % |
| 1897 | 25 284 | |
| 1926 | 32 773 | |
| 1939 | 32 000 | |
| 1959 | 18 400 | 46 |
| 1970 | 8 281 | |
| 1979 | 8 094 | 38,4 |
| 1989 | 12 501 |
Дані переписів були завжди занижені. Так по оцінці фінських дослідників кількість вепсів у 1934 році складала щонайменше 50 000 осіб.
[ред.] Народні риси
Вепси традиційно є хлібороби. Підсобні промисли рибальства, полювання і збору грибів і ягід. Різьба по каменю і дереву.
Традиційне житло і матеріальна культура вепсів близькі до північноросійських, але хати відрізняються Т-образним плануванням. Критий двоповерховим двір. Стіл займає фінське положення(біля стіни фасаду, а не в передньому куті ). Жіночий традиційний одяг має спідничний (спідниця і кофта) і сарафанний комплекси. Традиційна їжа — кислий хліб, пироги-рибники, рибні блюда; напої — пиво, хлібний квас.
До 1920-х роках зберігалися архаїчні соціальні інститути — сільська громада і велика родина. Сімейні обряди в цілому подібні із північноросійськими. Два типи похорону — з голосіннями і з "веселінням небіжчика".
У 1000—1200 роках поширилося православ'я, однак довго зберігалися паганські вірування.
Вепси мають оригінальні перекази про древню чудь. Не збереглися поеми, але записані декілька пісень. Відомий танець з ложками.
[ред.] Історія
Назва Vas, Vasіna у Хроніці готського історика Йордана (VІ ст. по РХ), імовірно, відносяться до вепсів. Руський літопис згадує весь серед тих народів, що покликали варягів (вікінгів) княжити в Новгороді. Можливо, назва {назву} "північна чудь" швидше за усе відносилося {ставилося} до вепсів. [[Б'ярмія]] у скандинавських сагах, на думку окремих вчених, пращури вепсів. Шляховий щоденник арабського мандрівника Ібн Фадлана (X ст.) згадує вепсів під ім'ям "вісові". Релігійний історик Адам Бременский у гамбурзькій історії церкви, написаної {написаній,написаною} в Х ст., і "Gesta Danorum" ("Діяння данов") Саксона Граматика XІІ ст. згадують народ vepse ("вепсі").
На південно-східному березі Ладозького озера, в усті рік Волхов і Свір, була виявлена безліч поховань епохи, що передувала заселенню цієї місцевості слов'янами, тобто датованої 950-1100 рр. Знайдена в могильних курганах скандинавські прикраси і зброя. Вепси підтримували зв'язки із вікінгами, слов'янами, комі-зирянами і меря.
Земля давньої Весі досягали східного берега озера Ладога.
Частина вепсів, що жили між Ладозьким і Онезьким озерами асимілювалася з карелами, і, таким чином, виникли олонецький і людиковський діалекти карельської мови (людиковський деякі лінгвісти вважають самостійною мовою).
У середині XІІ ст. вепси платили данину волзьким булгарам. Місто Бєлоозеро на Білому озері стали данниками Ростово-Суздальске князівствоРостово-Суздальского князівства, а пізніше, у 1238 році було створено Бєлозерське князівство. У XІ ст. князівство стало частиною Московське велике князівствоМосковського великого князівства. У середні сторіччя тут двічі лютували епідемії чуми.
На початку XVІ в. один мандрівник свідчив, що в околицях міста Білозерська жителі говорять по-вепськи. Цар Петро Великий заснував металургійні і збройні заводи біля Онезьк озера (Петрозаводськ).
У 1920-х роках у вепсів прокинулася національна самосвідомість, розгорнувся рух за відродження народу. 24 села одержали статус національних вепських і були створені два національних округи. Відкрилися національні вепські школи. Народилася вепська літературна мова і писемність на основі латинської абетки. Перша абетка з'явилася 1932 року. У 1932-1937 рр. видано 20—30 книг вепською мовою.
1937 року заборонили будь-яку вепську культурну діяльність. Вепськие школи були закриті, видані книги — спалені, інтелігенція — репресована.
У 1941—1944 роках фіни окупували території проживання північних вепсів на берегах Онезького озера. Добровільці-вепси служили в фінському батальйоні.
[ред.] Національне відродження вепсів останніх часів
1988 — вепська конференція у Петразаводську
1989 — створено Спілку вепської культури і відроджено національний вепський район над Онезьким озером. Почалося викладання мови у школі.
