Майя (цивілізація)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення. Дивись Майя
Майя - одна з цивілізацій Мезоамерики. Ця цивілізація мала розвинену писемність в доколумбовій Центральній Америці, вражаючі пам'ятки архітектури і мистецтва, а також глибокі знання з астрономії та математики. Попри загальні уяви про майя, вони нікуди не зникли, мільйони з них продовжують жити на тих самих територіях де жили тисячу років тому; багато в чому вони все ще дотримуються тих самих традицій і мови що й сторіччя тому. Єдине, що зникло - це велич і краса цивілізації майя минулих сторіч.
Протягом 1-го та початку 2-го століття н.е. майя розселилися на величезній території, що включає в себе південні штати Мексики (Табаско, Чьяпас, Кампече, Юкатан і Кинтана-роо), нинішні країни Беліз і Гватемалу та західні райони Сальвадору і Гондурасу. Ці території, розташовані в тропічній зоні, відрізняються різноманітністю ландшафтів. На гористому півдні протягнувся ланцюг вулканів, частина з них ще діє. На півночі вулкани переходять у вапнякові гори Альта-верапас, які далі на північ утворюють вапнякове плато Петен, що відрізняється жарким і вологим кліматом. Тут і склався центр розвитку цивілізації майя класичної доби.
Цивілізація майя мала багато спільного з іншими цивілізаціями Мезоамерики. Писемність та календар не були винаходами майя, але запозиченнями з інших культур. Майя, однак зробили свій внесок в їх удосконалення та розквіт. Вплив культури майя знаходять в регіонах Мексики на відстані до 1000 км від центру іхнього розповсюдження.
Історію і культуру стародавньої цивілізації майя прийнято ділити на три основні періоди: • Докласичний період (1000 р. до н.е. - 317 р. н. е.); • Класичний період (317 - 987 рр. н. е.); • Посткласичний період (987 р. н.е. - XVI ст.).
Зміст |
[ред.] Історія
На територіях, де поселилися майя люди вже мешкали принаймні з 10-го тисячоліття до н.е. Залишки поселень вздовж тихоокеанського узбережжя датовані приблизно 1800 р. до н.е.
[ред.] Докласичний період
Докласичний період ще називають періодом Землеробства. До цього часу не існує одностайної думки стосовно початку і кінця цього періоду. Приблизною датою початку цього періоду вважають 1000 р. до н.е., а кінцем 320 р. н.е. Саме в цей час з’являється мова майя, будуються великі міста. Існують археологічні докази того, що майя мігрували з одного місця в інше, зливаючись з залишками цивілізації ольмеків. В деяких місцях будівлі, скульптури, написи, тощо вказують на те, що поступово вплив ольмекської культури зменшувався і майя виробляли свою власну культуру. Однак безперечно майя багато запозичили з архітектури та скульптури ольмеків, а також культ мерців, та уяви про священні якості води й вогню. З культури ольмеків походить писемність майя, а також система чисел довгого рахунку. Власне чисто майська культура з’явилася тільки на початку нашої ери.
З часом культура майя почала свій розвиток і досягла розквіту в стародавньому місті Петен, на території сучасного Гондурасу. Саме тут знаходять експонати, що вказують на розвиток землеробства, розвиненої політичної системи, релігії, розподіл праці. Пізніше хвилі мігрантів розповсюдили культуру майя на далеку відстань, до півострова Юкатан, сучасної Мексики. Цим пояснюється наявність декількох діалектів сучасної мови майя, які мають спільні корні але й деякі відмінності які виникли з перебігом часу. В 300 р. до. н.е. завдяки розвитку землеробства зростає населення і починається процес урбанізації. В цей час вже можна говорити про розвиток сільського господарства, вирощування певних культур, таких як кукурудза, і де скотарство та рибальство вже займають не основну, а допоміжну роль.
Археологічні розкопки підтверджують, що майя почали споруджувати перші церемоніальні будинки близько 3000 років тому. Майя й ольмеки взаємодоповнювали і запозичували один в одного архітектурні традиції. Першими та найстарішими спорудами були прості споруди могил - курганів, які пізніше розвинулися в більш складні піраміди. Залишки цивілізації майя докласичного періоду знаходять в мексиканському штаті Чіапас, в південній частині штату Охака. Поступово вплив ольмекської культури зник і вплив культури майя поширився на півострів Юкатан, а також Гватемалу та інші місця.
[ред.] Класичний період
Класичний період в історії цивілізації майя тривав з 320 р. н.е. до 987 р. н.е. Цей період ще називають Теократичним періодом, тому що вважалося, що суспільством майя того часу керували священики, які концентрували в своїх руках все політичне, економічне і суспільне життя. Насправді ж, згідно археологічним знахідкам священики відігравали значну роль в суспільстві майя, але не керівну. Існував клас знаті, які складався майже виключно з воїнів. Багато зображень виконаних майя вказують на те, що міста майя знаходились в стані майже перманентної війни одне з одним.
В цей період розвивається сільське господарство як основа економічної діяльності суспільства, і в якій були зайняті великі кількості людей. Також існував розподіл праці та виразна система суспільних класів. Цивілізація майя складалася з великої кількості незалежних міст-держав, таких як Тікаль, Палєнке, Копан, Калакмуль і багатьох інших. Місто Копан на території сучасного Гондурасу досягло свого розквіту в 736 р. н.е. Тут існував центр наукових досягнень майя. Вважається, що саме тут майя вдосконалили свої знання з астрономії, склали точні таблиці сонячних затемнень, винайшли формулу для створення календаря. Вважається що календар майя більш точніший ніж той, що ми використовуємо зараз.
Найбільш відомі пам’ятки цього періоду – численні піраміди. Майя також залишили багато стел із зображеннями на них своїх правителів, з ієрогліфічними текстами про родовід правителів, війни та інші досягнення. Майя також займалися торгівлею. Існують докази того, що вони торгували з багатьма досить віддаленими від них народами Мезоамерики. Важливими предметами торгівлі майя були сіль, какао, обсидіан, тощо. Зокрема існують свідоцтва торгівельних і культурних контактів майя з м. Теотіуакан і цивілізацією, що панувала там.
[ред.] Посткласичний період
В 8-му та 9-му сторіччі починається занепад цивілізації майя. Більшість міст-держав центральних низин виявились покинутими. Між археологами не існує одностайної думки щодо причин занепаду. Деякі вважають, що безперервні війни, екологічний занепад ораних земель, а також посухи могли бути причиною того, що майя залишили ці центри свого суспільства.
Існують дві великі теорії, які пояснюють причини чому майя залишили свої міста. Одна з теорій – екологічна. Ті, хто дотримується цієї теорії вважають, що причиною занепаду цивілізації майя було погіршення становища земель, які майя використовували в землеробстві. Археологічні розкопки підтверджують, що майя практикували підсічно-вогневе землеробство. Одна з гіпотез пояснювала, що причиною занепаду було виснаження ґрунтів та ерозія, в результаті чого навколишні землі вже були неспроможні прогодувати постійно зростаюче населення міст. Також стверджується, що населення міст досягло таких розмірів, що землеробство регіону було вже нездатне забезпечити життєві потреби майя.
Інша теорія пояснює занепад цивілізації майя зовнішніми причинами, такими як вторгнення іноземних загарбників, епідемії, кліматичні катаклізми. Деякі археологічні знахідки дійсно підтверджують вторгнення, наприклад тольтеків та інших, але більшість дослідників схиляються думки, що це не могло бути єдиною причиною занепаду суспільства. Також висуваються теорії занепаду суспільства в зв’язку із знищенням торгівельних шляхів після падіння Теотіукану в 700 чи 750 р. н.е., або такі як повстання селян проти еліти суспільства.
Всі ці теорії безперечно заслуговують на увагу, однак жодна з них повністю не пояснює занепад всіх міст-держав цієї цивілізації.
[ред.] Структура суспільства і економіка
Суспільство майя мало чіткий поділ на класи знаті, священиків, воїнів, ремісників, торговців, селян (яких було більшість) і рабів. На чолі суспільства стояли верховні вожді, котрі отримували владу в спадщину від батька і делегували її вождям поселень. Соціальна структура суспільства майя була досить складна, кожний суспільний клас також ділився в залежності від майнових, статевих чи інших чинників. Селяни, які складали більшість підрозділялися на власне селян, слуг і рабів. Знать підрозділялася на воїнів, священиків, службовців і вождів. Приналежність до класу священиків теж передавалася в спадщину серед класу знаті. На нижчому щаблі суспільства знаходились раби. Рабами звичайно ставали захоплені в полон інші майя, або злочинці. Знать і нижчі класи суспільства переважно не знаходились в антагоністичному протистоянні один з одним оскільки їх поєднували родові зв’язки.
Основною сферою економічної діяльності майя було землеробство. Вони вирощували кукурудзу, бавовну, боби, перець, какао, маніоку, фрукти, тощо. Вважається, що сама назва майя походить від слова “кукурудза”. Майя також мали домашню худобу, приручили собаку, тримали індиків, займалися бджільництвом. Торгівля з іншими народами і племенами була досить розвинена. Торговці користувалися повагою і шаною всього суспільства, до того ж деякі з них займалися шпигунством на корись своєї колонії. Грошей як таких не існувало, функцію грошей використовували зерна какао, маленькі мідяні дзвоники, пір’я птаха кетцаль. Також була поширена мінова торгівля.
[ред.] Культура
[ред.] Мистецтво
Мистецтво майя досягло свого розквіту саме під час класичного періоду (200-900 р. н. е.). Різьблені рельєфні зображення в Палєнке і Копані вважаються одними з найкращих. Витонченість і грація зображень людини на цих пам’ятках архітектури майя нагадують класичні форми Стародавньої Греції. Саме тому цей період історії майя і називають класичним. До нашого часу не дійшло багато малюнків виконаних майя. Більшість зображень – фрески і малюнки на кераміці. Бонампак – одне з місць де збереглися чудові фрески майя.
[ред.] Архітектура
Найбільш відомі своєю архітектурою міста Майської цивілізації Чічен-Ітца, Тікаль, Ухмаль та інші. Дослідження і розуміння спільних рис архітектури майя дуже важливо для розуміння еволюції всієї цивілізації майя. Основною рисою архітектури майя є намагання інтегрувати навколишнє середовище в дизайні міст і споруд: міста і будинки знаходяться неподалік водоймищ і також в ключових місцях для астрономічних досліджень. В центрі міста як правило знаходилася піраміда, поруч з якою були розташовані інші менші піраміди, державні або релігійні споруди, площадки для гри в м’яч та інші. На думку археологів більшість міст майя не будувалося за чітким планом, а дещо хаотично в продовж сторіч. Незважаючи на це, існуючі будинки знаходились в чіткому співвідношенні до небесних тіл та інших астрономічних уявлень майя. Деякі археологи стверджують, що згідно Довгому Календарю майя, в кінці кожного 52-річного циклу храми й піраміди часто перебудовувались. Також перебудови і зміни в архітектурі міст були частково впроваджені не тільки з огляду до відповідності астрономічним вимогам, а також і політичними, наприклад новим керівництвом міст.
Хоча майя напевно й не мали таких технологічних та інженерних досягнень в будівництві як інші цивілізації, (наприклад, навіть залізо та колесо) будівництво споруд поширювалося завдяки великим людським ресурсам. В будівництві широко використовувалися матеріали з навколишнього середовища, каміння і дерева. Каміння для будівництва видобувалося з місцевих копалин, проте досить часто його заміняв більш придатний і легкий в обробці вапняк. Вапняк використовували не тільки великими блоками, а й дрібний чи помолотий вапняк, який в такому стані набирав якості теперішнього цементу. В деяких містах, де бракувало каміння в будівництві використовувалася глина, дерево, тощо.
[ред.] Зразки архітектури майя
- Платформи для релігійних церемоній як правило будували з вапняку висотою менш ніж 4 метри. Більшість з них були оздоблені по боках рельєфними зображеннями фігур. Деякі вчені вважають, що тут виставлялися відрізані голови повержених ворогів, а також голови команди, яка програла гру в м’яч.
- Палаци як правило являли собою великі будівлі з багатим оздобленням і знаходились ближче до центру міста. Частіше за все палаци були одноповерховими з внутрішнім подвір’ям, оздобленням і прикрасами згідно статусу володаря будинку.
- Архітектурні комплекси як правило складалися з основної споруди в формі ступінчастої піраміди яка завжди знаходилася в західній частині платформи або площі. Існує теорія, що ці комплекси насправді обсерваторії, тому що спостереження сонця в пірамідах завжди було напрочуд точним під час зимового та літнього сонцестояння.
- Піраміді і храми часто були найбільш важливими спорудами, розташованими на самому вищому місці міста. Таке їх розташування (ніби ближче до небес) пояснюється тими релігійними функціями які вони відігравали. Останні дослідження вказують на те, що деякі піраміди використовувалися як місця захоронення, проте храми на них ніколи не мали могил. Деякі храми знаходилися на верхівці пірамід і являли собою грандіозні, багато оздобленні споруди. Часто на верхівках храмів встановлювалися скульптурні зображення вождів, за якими можна було спостерігати навіть з далекої відстані і поза рослинністю джунглів.
- Обсерваторії. Майя мали досить глибокі знання з астрономії і багато їхніх споруд знаходилися в відповідності до розташування відомих їм небесних тіл. Хоча так називають деякі будівлі і храми, вчені вважають, що більшість споруд так чи інакше розташовані в співвідношенні до небесних тіл.
- Площадки для гри в м’яч являли собою невід’ємну частину цивілізації майя. Їх знаходять майже всюди в ареалі їх розповсюдження. Деякі з цих споруд мають з двох боків сходи до церемоніальних площадок або малих пірамід, де відбувалися релігійні служби або жертвоприношення по закінченню гри.
[ред.] Писемність
Писемність майя часто називають ієрогліфами з-за поверхневої схожості з ієрогліфами Стародавнього Єгипту. Насправді ж писемність майя являла собою комбінацію фонетичних символів і логограм. З цієї причини її частіше за все класифікують як логографічну писемність. В цій системі знаки мовних складів відіграють важливу роль. В Доколумбовім Новім Світі це була єдина система писемності, яка цілком представляла розмовну мову суспільства. Всього майська писемність мала більш ніж тисячу різних знаків, з невеликими відмінностями того чи іншого знаку або значення. Багато з них з'являються в текстах зовсім рідко або обмежені специфічними місцеположеннями. Загалом близько 500 знаків було у використанні, приблизно 200, з яких (включаючи варіації), мали різне фонетичне або складове значення.
Найперші написи мовою майя датуються 200 - 300 роками до н.е. Проте були знайдені ще давніші написи виконані або запотеками, або ольмеками. Існують написи, які вчені називають пост-ольмекськими, і які на думку вчених являють собою перехідну писемність між ольмеками і майя. Майська писемність була вже в стані занепаду коли іспанці прибули в Новий Світ. Перші іспанські завойовники ще зустрічали майя, які вміли писати і читати, знаходили величезні бібліотеки майської літератури. Під впливом релігійних вірувань майже вся література майя була знищена іспанськими священиками, зокрема єпископом Дієго де Ланда. З величезної кількості книжок збереглося тільки три; з приблизно 10 тис. текстів, що дійшли до нашого часу – переважна більшість виконана на кам’яних стелах і пірамідах.
[ред.] Наукові досягнення
[ред.] Математика
Математики майя ввели поняття нуля й оперували нескінченно великими величинами. Стародавні майя користувалися двадцятичною системою числення. Чому саме число 20 разом з одиницею стало основою їх рахунку, зараз неможливо встановити з достатньою достовірністю. Швидше за все сама людина була для стародавніх майя тією ідеальною математичною моделлю, яку сама природа «розчленувала» на 20 одиниць по числу пальців на руках і ногах. Стародавні майя прийшли до використання в математиці позиційного принципу. На відміну від європейців, їм не було у кого запозичувати цей принцип, і вони самі додумалися до нього, причому майже на ціле тисячоліття раніше Старого Світу. Запис цифрових знаків, які складали число, вони стали вести не горизонтально, а вертикально, знизу до верху. Оскільки рахунок був двадцатичним, то кожне початкове число наступної верхньої позиції, або порядку, був в двадцять разів більше свого сусіда з нижньої строчки (якби майя користувалися десятичною системою, це число було б більше не в двадцять, а тільки вдесятеро). На першій строчці стояли одиниці, на другій — двадцятки і т.д.
Майя записували свої цифрові знаки у вигляді крапок і тире, причому крапка завжди означала одиниці даного порядку, а тире — п'ятірки. П'ятірки-тире спрощували написання цифрових знаків, не вносячи яких-небудь принципових змін до двадцятичної системи рахунку. Майя не боялися порушити строгий, чіткий лад двадцятичної системи, щоб пристосувати абстрактну побудову чисел до своїх конкретних потреб. І зробили це так само просто і геніально. Математичні розрахунки із застосуванням багатозначних чисел у майя були в основному пов'язані з астрономічними обчисленнями, які лежали в основі календаря. Щоб спростити їх, майя максимально наблизили первинне число третього порядку до кількості днів свого року. Адже у вісімнадцяти двадцятиденних місяцях, складових календарного року, число днів дорівнює 360.
[ред.] Астрономія
Майя були також досвідченими астрономами. Вони займалися не тільки рахунком днів, але й створенням концепції часу. Розташування храмів і інших будівель мало для майя дуже велике значення. Як й інші народи Центральної Америки, майя надавали особливу увагу спостереженню руху небесних тіл. Нерідко досить важливі частини храмів майя, були орієнтовані таким чином, що їх положення позначало схід, кульмінацію і захід тих чи інших зірок. Особливо цікавили майя сузір'я Плеяди, а також траєкторія таких планет, як Меркурій, Венера, Марс і Юпітер. Звичайно, вони дуже уважно спостерігали за рухом Сонця і Місяця, а тому уміли передбачати затьмарення.
Для розрахунків затьмарень майя поєднували астрономічні спостереження і довідкові таблиці. Майя складали свої таблиці з розрахунку на 11 958 днів, що майже точно відповідає 46 рокам майського календаря (11 960 днів). Це повністю відповідає 405 місяцям Місяця (також 11 960 дням). Авторами таблиць були також складені доповнення, що коректують їх основні дані - це забезпечувало їх точність до одного дня протягом 4500 років. Це було одним з дивовижних досягнень майя, чий календар ще й зараз один з найточніших в світі.
[ред.] Релігія
Релігія домінувала майже всі аспекти життя народу майя. Її вплив був завжди відчутний в сільськогосподарських обрядах, суспільних церемоніях, мистецтві і культурі. Важливість релігії була дуже великою, якщо брати до уваги її тісний зв’язок з політичним контролем, ідеологією. Всі аспекти релігійного життя були зконцентровані в руках окремої групи суспільства – священиків.
Майя вірили в циклічну природу часу. Ритуали й церемонії були часом дуже тісно пов’язані з небесними та земними циклами, за якими вони постійно спостерігали і вписували в окремі календарі. Робота шаману майя полягала в інтерпретації цих циклів і надання пророцтв на майбутнє або минуле на основі цифрових співвідношень всіх календарів.
Багато що з релігійної традиції майя все ще не зрозуміле, але відомо, що майя, подібно більшості стародавніх суспільств, вважали, що космос має три головні рівня: пекло, небо, і землю. Майя вірили, що в пекло людина потрапляє через печери і площадки для гри в м’яч. Вони вважали, що пеклом керують старі боги смерті і гниття. Нічне небо вважалося вікном, через яке можна було побачити всі надприродні явища. Життєвий цикл кукурудзи лежить в основі віри майя. Бог Маїсу, або кукурудзи був одним із основних божеств майя. Тілесний ідеал Бога Маїсу був втілений в багатьох скульптурах виконаних майя. Майя вважали, що всесвіт був плоский і рівний, але нескінченний в обсязі. Вони також поклонилися колу, яке символізувало вдосконаленість і рівновагу сил в природі.
[ред.] Смерть в релігії майя
Згідно релігії майя, після смерті душа померлого подорожує до пекла, або підземного світу, де вона мусить перетнути річку. В цій подорожі душі допомагає безволосий собака (xoloitzcuintle). Вони також врили, що камінь нефрит значно полегшить померлому перехід у той світ. Майя вірили що рай існує на небі, де душі вбитих в бою воїнів (померлих так званою “святою смертю”)супроводжують сонце. Як людина жила - добре чи погано не відігравало такої ролі як те, як вона помирала, “святою смертю”, чи ні. Майя ретельно кваліфікували інші типи “святих смертей” наступним чином:
- смерть жінки при народженні дитини
- смерть від втоплення
- смерть від самогубства
- смерть від прокази
- смерть через жертвоприношення
- загибель воїна в бою
Майя не вірили в реінкарнацію в традиційному сенсі, проте вважали, що душа померлого народжувалася знову в іншій людині без будь якої згадки про минуле життя.
[ред.] Людські жертвоприношення
Людські жертвоприношення були досить поширені не тільки серед майя, але і в цілій Мезоамериці, а також серед інших цивілізацій світу. Причину появи такого явища можна знайти в теорії створення світу і чоловіка, в книзі майя Пополь Ву. Згідно вірувань майя боги створили людину щоби людина прославляла богів і годувала їх. Боги мали годуватися космічною енергією, яка знаходилася в крові й серці людей, яких приносили в жертву.
Практика людського жертвоприношення пов’язана з канібалізмом в багатьох суспільствах, хоча серед майя канібалізм не був дуже поширений. Дуже поширеним було жертвоприношення кров’ю, таке як зображене на фресках в м. Бонампак. На фресках, зокрема зображені представники еліти суспільства майя (як жінки, так і чоловіки), які приносять жертву ріжучи свій язик до крові. Жертвоприношення кров’ю цінилося богами більше за все.
