Ярослав Осмомисл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ярослав Володимиркович Осмомисл (1130-і pp. — 1187), князь галицький (1153–1187), син галицького князя Володимирка Володаревича. Літопис вперше згадує його 1150 у зв'язку з одруженням з Ольгою, дочкою кн. Юрія Долгорукого. Названий в «Слові о полку Ігоревім» — Осмомислом (що має вісім смислів, тобто розумний, мудрий). При вступі на престол галицьке князівство знаходилося у конфліктному стані з київським за деякі міста на Волині. Ярослав Осмомисл був готовий визнати зверхність київського князівства Із'яслава Мстиславича, але бояри спротивилися, тоді Із'яслав увійшов зі своїм військом у Галичину і в битві під Теребовлею над Серетом при великих втратах переміг галичан. Після смерти Із'яслава (1154) наступило замирення між Галичем і Києвом (за виїмком 1158 — 61 за Із'яслава Давидовича). Ярослав Осмомисл утримував добрі зв'язки з суздальським кн. Юрієм Долгоруким, разом з ін. кн. брав участь у походах проти половців. Відгомоном цієї боротьби було «Слово о полку Ігоревім». З ін. сусідами, Польщею і Угорщиною, Ярослав Осмомисл утримував мирні відносини, як також з Візантією та цісарем Фрідріхом І Барбароссою. Ярослав Осмомисл поширив територію свого князівства, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Він мав велике військо, при допомозі якого став одним з наймогутніших кн. на Русі. Про це згадує автор «Слова о полку Ігоревім»: «підпер гори Угорські своїми залізними полками, заступивши королеві дорогу», «зачинив ворота Дунаєві». Ярославу Осмомислу прийшлося воювати з своїм двоюрідним братом Іваном Ростиславичем (Берладником), який 1159 пробував з Дунайського пониззя захопити Галичину, але безуспішно. За Ярослава Осмомисла розбудовано і укріплено багато галицьких міст, його заходами у 1153 — 1157 збудовано у Галичі Успенський собор.

На внутр. відтинку споч. Ярослав Осмомисл пробував жити в згоді з боярами, вони йому допомагали під час війни з Із'яславом Мстиславичем, але розбогатівши від торгівлі, боярство перетворилося на родову аристократію з військ. дружинами і почали втручатися у держ. й приватні справи кн. 1172 Ярослав Осмомисл покинув свою дружину Ольгу Юріївну і взяв нешлюбну жінку, боярську дочку Настасію Чагрову. Бояри спротивилися і примусили кн. повернути Ольгу, а Настасію спалили як чарівницю. Також бояри спротивилися останній волі Ярослава Осмомисла: при смерті він бажав поділити галицьке князівство між синами, призначаючи Олегові Галич, а Перемишль Володимирові. Бояри прогнали Олега.

Мудрою політикою за 35-річного князювання Ярослав Осмомисл створив могутню державу, з якою рахувалися всі його сусіди.