Юрій Долгорукий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Юрій Долгорукий. Портрет XVII ст.

ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ДОВГОРУКИЙ Народився у 1090 р. Помер 15 травня 1157 р. внаслідок отруєння на бенкеті у київського осьменика Петрили. Син Володимира Мономаха, родоначальник лінії володимиро-суздальських князів. Прізвище отримав за постійне прагнення оволодіти Києвом та Переяславлем Руським. Князь суздальський (1108-1135, 1136-1149, 1151-1155 рр.), переяславський (1134-1135 рр.) і київський (2 вересня 1149 — 20 серпня 1150, 28 серпня 1150 — бл.початку квітня 1151, 20 березня 1155 — 15 травня 1157). Згідно запису у Любенькому пом'янику (поз.4) перед смертю став іноком Гавриїлом. Похований у церкві Спаса на Берестові. 12 січня 1108 р. одружився з дочкою половецького хана Аепи Осеневича . Здається, що у нього була і друга дружина, яку Андрій Боголюбський вислав у Візантію з молодшими братами.

[ред.] Енциклопедія українознавства

Юрій Долгорукий (б. 1090 — 1157), кн. ростово-суздальський, згодом В. кн. київ., шостий син Володимира Мономаха. Прізвище Долгорукий — «Довга рука», надано деякими літописцями після його смерти за постійні втручання з загарбницькою метою у справи київ. князівства. Ще за життя Мономаха за Ю. Д. закріплено Ростово-Суздальську землю з резиденцією у Суздалі, де місц. боярство служило для нього підпорою. З 1125, після смерти Мономаха, Ю. Д. став незалежним ростово-суздальським кн. Після смерти свого старшого брата київ. кн. Мстислава І Великого (1132) Ю. Д. силою захопив Переяслав, згодом виміняв його за частину півн. земель у свого брата Ярополка, кн. київ. Перехід Переяславщини до Ю. Д. спричинив його боротьбу з братами, яка закінчилася 1135 поразкою Ю. Д., у висліді чого він був примушений покинути півд. землі і повернутися на Суздальщину. За його князювання зросла екон. і політ. сила півн. князівств, тут здвигнено м. Переяславль Залєський, Юрьєв Польський, Кострому, 1147 вперше згадується Москва, яку він укріпив 1156, тому Ю. Д. вважають засновником Москви. Він оформив на Півн.-Сх. Русі уділи, які роздав своїм синам, стаючи засновником моск. династичної лінії Рюриковичів («молодші Мономаховичі») та організатором Ростово-Суздальського князівства, ядра пізнішої Росії.

1149, користуючися з міжусобиць між кн., Ю. Д. пішов у похід на півд. і разом з половцями, б. Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київ. кн. Із'яслава II, оволодів Києвом. Однак 1150 мусів його покинути, але згодом знову опинився в Києві. Після поразки на р. Руті (1151), якої йому завдав Із'яслав II, Ю. Д. повернувся до Суздаля. Втретє здобув він Київ 1155, де лишився до кін. свого життя. Щоб закріпитись на півд., він роздавав тут своїм синам удільні князівства. Ю. Д. не був любленим серед киян; під час пиру у київ. боярина Петрила його 15. 5. 1157 отруїли. Після його смерти повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу, «суздальців — бояр і дружину — побивали по. містах і селах» (М. Грушевський). За Ю. Д. вперше виявилося суперництво двох народів, між Україною-Києвом та Суздальщиною почалася боротьба, яка набрала гострих форм за його сина Андрія Боголюбського.

Література: Грушевський М. Історія України-Руси, П. Л. 1905; Пресняков А. Княжое право в древней Руси. П. 1909.