Юрій Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Юрій I Львович (1252 чи 57) - 18 березня 1308) - князь Белзький (1264-1301), князь Галицько-волинський (1301-1308), син Льва Даниловича.

Спочатку князював на Холмщині і Підляшші, після смерти батька (1301) об'єднав всі землі Галицько-Волинського князівства зі столицею у Володимирі. За князювання Юрія Львовича Польща відвоювала Люблінську землю (1302), а Угорщина — частину Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинське князівство зазнало розквіту і економічного добробуту. Юрій Львович титулував себе «королем Руси, князем Ладимирії» (Regis Rusie, Princeps Ladimerie), його держава користувалася добрими міжнародними зв'язками. Зокрема Юрій Львович тримав союз з Куявською лінією польських князів, був одружений з Євфиміею, сестрою Владислава Локетка. Його заходами засновано 1303 Галицьку митрополію, до складу якої увійшли єпархії: Галицька, Володимирська, Перемиська, Луцька, Холмська, Турівська. По смерті Юрія Львовича закінчився розквіт Галицько-Волинського князівства.