Хотинська битва 1621

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хотинська битва 1621, козацько-польська перемога над Туреччиною, у наслідку якої турецький султан Осман II був змушений припинити війну. Після поразки польських військ під Цецорою 1620 (дивіться Цецорська битва 1620) і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Европи. 150-тисячній (можливо 120-тисячній) турецькій та 60-тисячній татарській армії протистояло лише 30-тисячне польське військо. Деякі джерела вказують кількість турецько-татарських військ - 300-400 тис. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї.

Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва на Черкащині ухвалила взяти участь у боротьба проти Туреччини і вислала у Варшаву делеґацію на чолі з гетьманом Петро Конашевичим, щоб за свою участь, у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

[ред.] Хід битви

40-тисячне козацьке військо під проводом запорізького гетьмана Я.Бородавки подалося в Молдавію, перейшло Дністер і впродовж серпня стримувало турецьке військо, яке просувалося до Хотина, у якому укріпилося польське військо. Татарські орди на чолі з ханом Джанібек-Гіреєм прагнули перешкодити з'єднанню козацького війська з польським. Тому просування козацького війська під Хотин відбувалось з боєм під захистом рухомого табору. Тим часом козаки з'єдналися під Хотином з польським військом.

Наступного дня, 1 вересня 1621 р. турки розпочали штурм ще неукріплених козацьких позицій. Протягом наступних днів турецькй султан кидав свої кращі сили, зокрема особисту гвардію - яничар на бойові порядки запорожців, однак успіху не мав. По козацькому війську невпинно вівся вогонь майже з усієї турецької артилерії.

Кульмінацією битви стало 4 вересня 1621 р. В цей день султан провів три масові штурми польсько-козацького табору, в яких взяли участь близько 100 тис. турецьких воїнів. Перший штурм тривав пртягом п'яти годин і був спрямований на козацьке військо. Потім був проведений другий двохгодинний загальний (і на козацькі і на польські позиції) штурм. І нарешті третій штурм був спрямований на козацькі позиції. Турки пішли на штурм козацьких позицій під захистом тварин, женучи перед собою верблюдів, мулів та худобу. Але козаки маючи досвід у використанні худоби під час бойових дій, вийшли з укріплень і сильними гучними окриками настрашили тварин й змусили їх повернути назад.Змішавшись з турецьким військом, тварини порушили його бойові порядки, виникла паніка, турки почали тікати. Козаки переслідуючи турків, увірвались в турецький табір. П. Сагайдачний попросив головнокомандуючого Я. Ходкевича підтримати успіх козаків наступом польської кавалерії і розгромити турецьк військо. Але Я. Ходкевич проявив велику обережність в прибічність до оборонної тактики. Була втрачена чудова можливість покінчити з Османом II. Козацьке військо не отримавши очікуваної підмоги вимушене було відступити до своїх позицій. Вторнення запорожців до турецького табору викликало велику паніку ворога. Турецька сторона понесла великі людські втрати, а також в артилерії та іншій зброї яку козаки вивезли з табору. Табір був настільки порушений, залитий кров'ю, що Осман вирішив поміняти його місце.

6 вересня в турецькому таборі стало відомо, що великий загін запорожців потопив в Чорному морі 20 турецьких суден з гарматами і напав на Царгород (Константинополь).

Турецьке військо поновило бойові дії 7 вересня. Вони розпочалися з гарматного обстрілу козацьких позицій. Обстріл здійснювався 60 (деякі джерела - 150) гарматами. Атаку почала турецька кіннота, потім пішли яничари. Протягом п'яти годин на козацький табір було здійснено чотири атаки, але козаки не тільки вистояли а й переходили у контратаку. В другу половину дня побачивши марність штурму козацьких укріплень Осман II спрямував удар на польський табір супроводжуючи атаку артилерійським обстрілом. Була здобута частина польських шанців, але наступила темрява, і турецьке військо їх залишило.

Наступного для, 8 вересня 1621 р. з гетьманьства був скинутий Я. Бородавка і страчений, а на його місце козаки обрали П. Сагайдачного. Причина цієї події до цього часу не відома. А очевидно сталось щось значне бо в козаків не було прийнято міняти керівників у відповідальні моменти, зокрема під час бойових дій.

Після потужного обстрілу козацького табору з гармат турки 11 вересня розпочали великий третій штурм, але успіху не мали.

14 вересня до турецького табору прибув зі своїм загоном (10 тис. вершників) легендарний серед татар своєю хоробрістю та військовою талановитістю Каракаш-паша. Його поява викликала піднесений настрій і надію у турецького війська. Султан так зрадів, що, порушуючи звичай сам виїхав зустрічати Каракаша, який пообіцяв Осману II одним штурмом змести поляків і козаків.

Наступного дня, 15 вересня, Каракаш очолив штурм, але вже через годину був мертвий і турки припинили атаку. Вони втратили ініціативу і перейшли до оборони. Однак в польсько-козацькому війську з'явився голод. З боку козаків та поляків почалися сутички та вилазки спрямовані на добування їжі. Козаками активно проводилися нічні атаки турецького табору.

24 вересня помер Я. Хоткевич, який тяжко хворів.

Сподіваючись, що ця смерть негативно вплинула на моральний стан ворожого війська султан знову повірив у можливість перемоги. 25 вересня турки розпочали П'ятий великий штурм, але успіху він не мав.

28 вересня шаленим гарматним обстрілом розпочався Шостий великий штурм. Султан кинув у бій усе, що в нього було. Протягом дня було проведено дев'ять великих атак. Але турки йшли до бою вже не з власної волі. Позаду йшли сотники і десяцькі з оголеними шаблями і гнали військо вперед. За свідченнями самих турків втрати цього дня були найбільшими за весь час бойових дій. Називають цифри від 3 до 20 тис.

[ред.] Наслідки битви

Внаслідок битви турецькі втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди Хотинський мирний договір 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків.

Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Польська гусарія не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві мала піхота та артилерія.

Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов'янських та арабських народів проти турецького поневолення.

[ред.] Література

• Василенко Г. Хотинська війна. К. 1960; Підгородецький Л., Рашба Н. Розгром тур.-тат. полчищ (1621 p.). Укр. Іст. Журнал, 9. 1971.
• Енциклопедія українознавства
• Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С., "Як козаки воювали", 1990