Туба
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ту́ба - (від лат. tuba - труба) - самий низький по теситурі мідних духовий інструмент.
Перші туби з'явились на початку XIX ст. і використовувались початково у військових та садових оркестрах. В минулому тубу заміняв серпент. Після вдосконалення інструмента майстром Адольфом Саксом в сер. 19 ст., тубу почали використовувати в симфонічному оркестрі. Першим значним симфонічним твором, де використана туба є "Фантастична симфонія" Г. Берліоза
В сучасній практиці використовують тубу двох конструкцій:
- Концертна туба - стаціонарний інструмент. Грають, як правило сидячи, спираючи на коліна, або стоячи, підвішуючи інструмент на підтяжках.
- Сузафон (Гелікон) (від грец. έλικας - кручений, англ. sousaphone, по імені майстра en:John Philip Sousa) - інструмент, сконструйований таким чином, що виконавець одягає його на шию, спираючи на праве плече. Розтруб інструменту при цьому здіймається над головою музиканта. На цьому інструменті можна грати, крокуючи, завдяки чому він широко використовується у військових оркестрах.
Діапазон туби - від A2 до f1 з пропуском звуку H2. Партія туби в партитурі для симфонічного оркестру пишеться разом з партією третього тромбону між партією тромбонів та партією литавр.
[ред.] Використання туби
В оркестрі туба виконує функцію баса. Рідко зустрічається туба і як сольний інструмент, напр.
- "Бидло" з оркестровки М.Равеля "Картинок з виставки" М.Мусоргського.
- Каприс для туби К.Пендерецького.
Інколи туба вживається і в джазових оркестрах, особливо для гри на вулицях. Звідси протиставлення мідного басу (brass bass) та струнного басу (string bass), тобто контрабасу.
Туба є складним інструментом для виконавців. Тубісти невисокого класу, як правило, вміють грати на тубі лише staccato, що прийнятно лише для басу маршової музиці, в той час як штрих legato, в якому досягається повний красивий звук потребує від виконавця високої майстерності.
[ред.] Посилання
- Туба в России (рос.мова)
