Самойлович Данило Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

САМОЙЛОВИЧ (справжнє прізвище Сущинський (Сушковський)) Данило Самійлович - український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного щеплення.

Народився 11(22) грудня 1742 р. (за іншими відомостями - 1724, 1743, 1744 або 1745) в с. Янівці (тепер с. Іванівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл.), в родині священика о. Самійла Сушковського.

Помер 20 лютого 1805 р. у Миколаєві.

Зміст

1 Біографія
2 Значення наукової діяльності Самойловича
3 Вшанування пам'яти
4 Література
5 Ресурси Інтернет

[ред.] Біографія

Перші знання отримав у Чернігівському колеґіумі.

1756-1761 - навчався у Київській академії, при вступі до якої змінив своє справжнє прізвище на Самойлович.

1761-1765 - навчався у Петербурзькій адміралтейській шпитальній школі, куди був спеціально відібраний зі студентів Київської академії одним із професорів школи.

1767 - отримав звання лікаря; очолив першу в Росії жіночу венерологічну лікарню.

1768-1770 - перебував на театрі бойових дій російсько-турецької війни 1768-1774 рр.. Як полковий лікар досягнув значного зниження захворюваності та смертності особового складу.

1770-1771 - добровільно взяв участь у боротьбі з епідемією чуми в Москві, був членом протичумної комісії та завідувачем чумними шпиталями.

1776 року на власні кошти виїхав на навчання до Страсбурзького, а згодом - до Лейденського університету, де 1780 року захистив докторську дисертацію Tractatus de sectione symphyseous ossium pulis et… sectionem Caesareum (Трактат про розтинання лонного зрощення та про кесарів розтин), яка була перевидана двічі. Самойлович першим із лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не лише докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці.

Він опублікував у Парижі декілька своїх розвідок, у яких висунув деякі нові пропозиції у сфері профілактики, діагностики та лікування чуми.

За свої досягнення Самойлович був обраний членом Паризької, Марсельської, Тулузької, Діжонської, Мангеймської, Турінської, Падуанської та інших (загалом 13-ти) хірургічних академій, а також Російської медичної колегії. Продовжував свою діяльність на Заході до 1783 року.

1784-1799 - керував боротьбою проти чуми в Кременчуці, Єлісаветграді, Одесі та в Криму (за енергійні заходи з ліквідації чуми 1785 року отримав чин колезького радника).

У липні 1784 року заснував "Собрание медицинское в Херсоне", яке було першим медичним науковим товариством в Україні (і навіть у всій Російській імперії).

1787-1789 — керівник Богоявленського військового шпиталю.

Кінець 1789 р. - виконував обов'язки губернського лікаря Катеринославського намісництва та Таврійської області.

1793-1799 - обіймав посаду головного лікаря карантинів півдня України.

З 1800 р. - інспектор Чорноморської лікарської управи.

[ред.] Значення наукової діяльності Самойловича

Самойлович першим у світі встановив, як передається чума. Відкинув міазматичну теорію походження цієї хвороби і довів контагіозність чуми (тобто, що зараження чумою відбувається при безпосередньому контакті з хворими або зараженими предметами). Запропонував щеплення ослабленою вакциною, заклав основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума - інфекційна хвороба, він уже 1771 року пропонував різні засоби дезінфекції речей хворих на чуму, зокрема одягу; прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання чумою.

У Херсоні та Кременчуці 1784 року Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня, що викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі. У Кременчуці вперше в світовій практиці він започаткував деякі епідеміологічні експерименти, якими спростував думку про можливість зараження чумою через повітря.

Одним із перших у Європі широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії (а, можливо, і в Європі) спробу виявити збудника чуми, існування якого передбачав.

Разом з іншими українськими вченими-медиками (О.Шумлянським, С.Андрієвським, П.Шумлянським, М.Тереховським та іншими) опрацював методику, навчальні програми та плани для медичних шкіл.

[ред.] Вшанування пам'яти

Зібрання вибраних творів Самойловича вийшло в 1949-1952 рр. в Москві (там же - і бібліографія праць).

Д.Самойлович проголошений почесним громадянином міста Херсона.

1995 року на студії "Київнаукфільм" знято документальну стрічку "Він врятував нас від чуми" (15'23"; режисер і автор сценарію Юрій Тищенко, оператор Світлана Нові)