Київська земля
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
КИЇВСЬКА ЗЕМЛЯ – історична назва території на правобережжі Дніпра в 9-15 ст. з центром у Києві. Населяли її нащадки східнослов'янського племені полян. Займала територію до річок Случі і Горині на заході, від р.Росі і верхів’їв Південного Бугу на півдні, до р.Прип‘яті на півночі. Перші літописні згадки про К.З. належать до 9 ст. Близько 882 р. більшою частиною цієї землі, у т.ч. Києвом, володів князь Олег. З того часу до середини 12 ст. К.З. входила до Київської Русі. Після розпаду Київської Русі внаслідок феодальної роздробленості на території К.З. у 30-х рр. 12 ст. виникло Київське князівство. В 1240 р. К.З. загарбали монголо-татари. Скориставшись з ослаблення західних і південно-західних руських князівств та з їхнього прагнення визволитися з-під іга Золотої Орди, великий князь литовський Ольгерд близько 1362 р. захопив Київську та Переяславську землі і Поділля. Після того, як феодальна Литва остаточно ліквідувала Київське князівство (1471 р.), назва К.З. перестала згадуватися в літописах та історичних документах.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Рад. енциклопедія історії України.- К., 1970.- т.2.
