Канут Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Канут Великий (Canute the Great) (995 - 12 листопада 1035) - король Англії з 1016, Данії з 1018 і Норвегії з 1028. Вторгшись в Англію разом з батьком, Свейном, королем Данії, він, після смерті батька в 1014, був проголошений королем армією вікінгів. Канут переміг Едмунда ІІ біля Асседуни, Ессекс, у 1016 і після смерті Едмунда став королем Англії. Він успадковував своєму братові Гарольду, королю Данії, у 1018, змусивши короля Малькольма платити данину після вступу військ в Шотландію в 1029, і завоював Норвегію в 1028. Його спадкоємцем став його незаконнонароджений син Гарольд ІІ.