Владислав I Локетек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ВЛАДИСЛÁВ І ЛОКÉТЕК (з картини Яна Матейка)

Владисла́в I Локе́тек (пол. Władysław I Łokietek; між 3 березня 1260 і 19 січня 1261 - 2 березня 1333) – князь брестський (з 1275 р.), польський король з династії П'ястів (з 1320 р.). Син куявського князя Казимира, батько Казимира ІІІ Великого. З правління Владислава було покладено початок політичному об’єднанню Польщі. При підтримці польського лицарства і частини міщан зумів об’єднати під своєю владою Малу Польщу, Помор’я і Велику Польщу (1296 р.). Придушив повстання німецького бюргерства у Познані (1310 р.) і Кракові (1311 р.), яке виступало проти зміцнення королівської влади і об’єднання Польщі. В 1320 р. коронований у Кракові. Підтримував союзницькі зв’язки з галицько-волинськими князями Андрієм Юрійовичем і Левом Юрійовичем. Ведучи війни проти Бранденбургу (1316-17 і 1326-29 рр.) і Тевтонського ордену (1327-32 рр.) уклав воєнний союз з Угорщиною і Литвою. В 1331 р. розбив війська Ордену біля с.Пловців. Помер під час переговорів з Орденом про повернення Польщі Помор’я 2 березня 1333 у Кракові.

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.

ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:

Владислав I Локетек