Тарнович Юліян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тарнович Юліян (псевд. Бескид) (2 січня 1903 — 28 вересня 1977), журналіст, публіцист, письменник і громадський діяч, народився у селі Ростайному на Західній Лемківщині неподалік Дуклі, у родині парафіяльного священика.

У 1908 р. Тарнович втрачає батька.

В 1921 р. у Львові записується в Український підпільний університет і вчиться до 1924 року. Навчаючись у Львові, він стає членом Української Військової Організації. Після закінчення юридичного факультету у 1928 р. повертається в Тарнавку, одружується з селянською дівчиною Анною Лазенгою в сусідньому селі Синява біля Риманова, де будує хату з наміром займатися сільським господарством.

В 1928 р. почав дописувати до студентських підпільних видань, таких як «Неділя» і «Бескид». У 1929-1932 р. навчається у Торговельній академії у Львові. Уже в 1930 р. появляються на сторінках майже усіх українських часописів у Львові його нариси, новели, оповідання та статті переважно на економічні та господарські теми. В 1933 р. вступає на філософський факультет Львівського університету, де навчається до кінця 1935 р. В 1935 р. стає співробітником Наукового товариства ім. Тараса Шевченка.

У 1934 р. старанням Лемківської комісії при Товаристві «Просвіта» у видавництві «Українська преса» Івана Тиктора формується редакційна колегія часопису «Наш Лемко», Тарнович стає його редактором. «Нашому Лемкові» надає український патріотичний характер (на противагу видаваній у Криниці русофільській газеті «Лемко») і редагує його до вибуху війни у 1939 р. Одночасно засновує «Бібліотеку Лемківщини», в якій було надруковано сім його книжок. Писав тоді під псевдонімами: Юліан Бескид, Юрій Землян і Осип Журба. За переконання і активну патріотичну діяльність на Лемківщині його постійно переслідувала поліція, а згодом він був ув’язнений і тривалий час просидів у Березі Картузькій.

У квітні 1940 р. Юліан Тарнович виїжджає до Кракова, там же редагує «Народну Бібліотеку», в якій було надруковано його дев’ять книжок про Лемківщину. Між ними «20 років неволі Лемківщини під польським ярмом» та «Матеріальна культура Лемківщини». Тут також почав редагувати тижневик «Краківські Вісті». В 1941 р. після вибуху німецько-радянської війни повертається до Львова, де редагує шість тижневиків: «Рідна Земля», «Станіславські Вісті», «Тернопільський Голос», «Воля Покуття», «Стрийський Голос» і «Голос Підкарпаття». Пише літературні нариси і новели для щоденника «Львівські Вісті».

У 1942-1946 роках написав понад 500 літературних творів, з яких частина друкувалася німецькою мовою.

За одну тільки книжку «Ілюстрована історія Лемківщини» йому місця на рідній землі вже не було. І він, залишаючи в Синяві родину, змушений був податися на еміграцію.

У 1944 р. Юліан Тарнович опиняється у Празі, згодом у Відні, Мюнхені та Реґенсбурзі, де в 1946 р. засновує часопис «Українське Слово» і розбудовує велику друкарню, в якій видано понад 350 тисяч аркушів українських літературних творів, а також друковано матеріали і підручники для українських шкіл та тисячі особистих документів.

У 1948 р. Тарнович переїжджає у Торонто в Канаді. Тут він у співпраці з владикою Борецьким починає видавати католицький часопис «Наша Мета» і редагує перший Шематизм Торонтонської єпархії. Редактор газети «Лемківщина» (1950-1953), «Український Робітник» (1950-1955), у 1965-1970 рр. – «Лемківські Вісті», видавець і співредактор газети «Мета» (1960-1970-і pp.) та ін.

Видав ряд календарів: у 1939 р. - «Лемківський Календар», в 1941 р. – «Календар Українського Видавництва», у 1947 р. - «Календар Українського Слова».

У 1965-1970 рр. зредагував і видав 5 календарів «Лемківських Вістей».

Під його наглядом вийшла друком епохальна праця д-ра Пастернака «Археологія України», д-ра Тисовського «Життя в Пласті» та Л.Мосендза «Останний Пророк».

В 1964 р. видав великий альманах «У Христовім Винограднику» і «Чверть Століття на Владичному Престолі». Любив малювати і намалював олією біля трьохсот чудових лемківських церков, що зберігаються в музеї його імені в Торонто, яким опікується Максим Маслей.

[ред.] Праці

«Ілюстрована історія Лемківщини» (1936)
«Історія пам'ятки в західних Карпатах і список усіх місцевостей на Лемківщині» (1937)
«Матеріяльна культура Лемківщиня» (1941)
«На згарищах Закерзоння» (1954)
оповідання з життя Лемківщини