Космологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Космоло́гія (грец. κοσμολογία, cosmologia, κόσμος (cosmos) Всесвіт + λογια (logia) вчення) — є вченням про Всесвіт в цілому і місце у ньому людства. Незважаючи на древність самого вчення, термін космологія був вперше введений філософом Крістіаном Вольфом (Christian Wolff) лише в 1730 році, і на даний момент використовується в фізиці, філософії, езотеризмі та релігії.
Зміст |
[ред.] Висвітлення космологічних поглядів в українській філософії
Українська школа філософії опирається на радянську школу. Не секрет, що стан гуманітарних наук в СРСР був не найкращим. Це зумовлювалось несиметричним ставленням радянської верхівки до природничих та гуманітарних наук не на користь других. В результаті, гуманітарні науки стали заручниками політичної пропаганди, базованої на поглядах вождів революції Володимира Леніна, Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, виконуючи при цьому суто пасивну роль і не маючи достатніх умов для самостійного розвитку. Розпад СРСР супроводжувався соціальними потрясіннями і тому кардинально не вплинув на стан гуманітарних наук в уже незалежній Україні. Як наслідок, висвітлення великої низки новітніх досліджень в галузі філософії та пов'язаної з нею термінології, які до цього часу розвивалися в країнах європи та америки, в українській філософії кінця 20-го та початку 21-го сторіч не є задовільним. Як приклад, можна привести відчутний брак уваги до космологічних поглядів в релігії, метафізиці та езотеризмі, як і загалом до цих галузей. В цей період української філософії, практично вся новітня космологія була зведена до досягнень фізичної космології, що й відображено в філософських словниках цієї епохи.
[ред.] Прикладні напрямки
На даний момент слід розрізняти чотири основні вчення про Всесвіт, які різняться між собою шляхами та методами здобуття знань:
- Фізика та астрофізика відіграють провідну роль у розвитку фізичної космології - розділу астрономії, який вивчає Всесвіт як ціле опираючись на закони фізики і використовуючи результати фізичних експериментів та астрофізичних спостережень.
- Частиною світоглядної філософії є метафізична космологія, яка передбачає використання людської свідомості для формування інтуєтивних висновків про природу Всесвіту, людини та Бога і/або їх взаємозв'язків між собою базованих на розширені деякого набору припущень запозичених з духовного досвіду і/або спостережень.
- Космологія є важливим витоком віри в релігії і міфології, які намагаються пояснити буття та природу дійсності. В деяких випадках, уявлення про створення (космогонія) і руйнування (есхатологія) Всесвіту відіграють центральну роль у формуванні структури релігійної космології, метою якої є зрозуміти роль людського суспільства у Всесвіті.
- На протиріччі між релігією та філософією виникла езотерична космологія - відмінна від релігійної космології меншою залежністю від традицій та впевненістю в інтелекті а не вірі, і, відмінною від метафізичної космології в її акценті на духовності як базовому понятті.
[ред.] Фізична космологія
Фізична космологія — підрозділ астрономії, який досліджує фізичне походження Всесвіту і його природу в найбільших масштабах. На раньому етапі свого розвитку, фізична космологія була тим, що зараз відомо як дослідження небосхилу та небесна механіка. Грецькі філософи Аристарчус Самоса, Арістотель і Птоломей запропонували різні космологічні теорії. Зокрема геоцентрична система Птоломея, яка відпочатку була побудована на космологічній моделі Арістотеля а згодом набула самостійного значення, довгий час слугувала для розрахунку та пояснення видимих рухів світил на небосхилі. Згодом, Ніколай Коперник запропонував значно простішу для розрахунків та уявного відтворення геліоцентричну модель сонячної системи, яка в той час утотожнювалась з моделлю Всесвіту. Йоган Кеплер, операючись на спостереження Тихо Браге, здійснив якісний матиматичний опис цієї моделі. Поряд з цим Галілео Галілей довів її правильність на основі власних спостережень та наукових методів досліджень, які сам тоді вперше сформолював. Роботи Галілея започаткували протистояння стрімко зростаючої фізичної космології, яка в той час була зародком науки, з релігійною космологією розширеною за рахунок космологічних поглядів Арістотеля що до руху світил на небосхилі. Наслідком такого протистояння став перегляд прихильниками релігійної космології деяких її категоричних тверджень та висновків зроблених на основі вчень Арістотеля, в той час як фізична космологія знайшла своє продовження в працях Ісаака Ньютона, який довершив створення цієї моделі формулюванням законів механіки та вивиденням закону тяжіння. Після відкриття зір і утотожнення їх із Сонцем, а також після відкриття нашої Галактики та великої кількості інших галактик у найвіддаленіших ділянках простору доступних спостереженням, модель Сонячної системи втратила значення моделі Всесвіту. Створення нової моделі Всесвіту було розпочато з гіпотези про поширеність законів механіки і всіх інших законів природи, відкритих в Сонячній системі, на всі ділянки простору та тіла у ньому. Базою такій гіпотезі слугували висновки теорії Ньютона про поширеність законів механіки на всі тіла Сонячної системи. Поширеність законів механіки та деяких інших законів природи (зокрема законів квантової механіки, яку можна вважати піґрунтям хімії, законів термодинаміки, електромагнетизму тощо) на віддалені об'єкти космосу з розвитком спостережувальної астрономії неодноразово перевірялась та підтверджувалась в явній та неявній формах в роботах численних астрономів.
Відчутного поштовху у напрямку розвитку фізична космологія зазнала після створення спеціальної та загальної теорій відносності Альбертом Ейнштейном. В спеціальній теорії відносності знайшли своє математичне відображення революційні на той час зміни у поглядах на простір і час, які природньо виникли під час спроб пояснити незалежність швидкості світла від руху спостерігача відносно джерела, встановлену в експериментах Хука і Фізо та, більш точно, в експерименті Майкельсона. Згідно із цими поглядами, простір і час не є абсолютними та незалежними один від одного, а залежать від руху спостерігачів які їх вимірюють. Наступним важливим етапом для розвитку фізичної космології стала гіпотеза Ейнштейна про зв'язок геометричних характеристик простору-часу та енергетичних характеристик матерії — енергії та імпульсу. Ця гіпотеза явно чи неявно лежить в основі всіх створених на даний момент теорій гравітаційного поля, серед яких пальму першості та провідне місце по застосуванню займає загальна теорія відносності Ейнштейна, побудована на основі Ріманової геометрії чотиримірного простору-часу (4-простір сигнатури Мінковського). Фрідман знайшов розв'язки рівнянь загальної теорії відносності Ейнштейна для однорідного і ізотропного розподілу речовини у Всесвіті, що відповідає реальному розподілу речовини на найбільших доступних для спостереження масштабах, і показав що Всесвіт не є стаціонарним - середня густина змінюється з часом. ́Габл підтвердив таку нестаціонарність вимірявши зміщення спектрів далеких галактик як наслідок ефекту Доплера. Згодом, рядом науковців, серед яких і фізиком зі США виходецем з України Георгієм Гамовим, був запропонований сценарій гарячого Всесвіту — феноменологічний опис його розвитку, який був згодом підтверджений відкриттям залишкового рівноважного випромінювання, що залишилося від його гарячої епохи. Наявність такого випромінювання була раніше передбачена Георгієм Гамовим.
Після створення інфляційної моделі Андрієм Лінде, стало можливим пояснити механізм Великого Вибуху та деякі характеристики Всесвіту, серед яких — залежність усередненої по всьому просторі амплітуди неоднорідностей густини від їх масштабу. Кульмінацією розвитку фізичної космології, стало відкриття неоднорідного розподілу температури залишкового випромінювання по кутових координатах в сопутниковому експерименті COBE та, більш точно, в експерименті WMAP. Наявність таких неоднорідностей передбачалась створеною теорією. На сьогоднішній момент космологія достатньо успішно пояснює розвиток Всесвіту від моменту Великого Вибуху до сьогоднішніх днів, кількісно описуючи всі його характеристики, і є наукою що стрімко розвивається.
[ред.] Метафізична космологія
У філософії та метафізиці, космологія має справу з Всесвітом який, за означенням, охоплює весь простір, час і всі явища. Історично, космологія мала доволі широкі межі, і в більшості випадків була заснована на релігії. Древні Греки не робили різниці між таким її застосуванням та їх моделлями космосу. Однак, в сучасному застосуванні метафізична космологія займається проблемами Всесвіту, які лежать поза можливостями науки (фізичної космології). Відмінність метафізичної космології від релігійної космології полягає в тому, що перша наближається до цих питань використовуючи філософські методи (такі як діалектика, тощо). Сучасна метафізична космологія пробує вирішити такі питання, як:
- Яке походження Всесвіту? Яка його першопричина? Його існування необхідне? (див. монізм, пантеїзм, еманатіонізм і креаціонізм);
- Які остаточні матеріальні компоненти Всесвіту? (див. механізм, динамізм, гіломорфізм, атомізм);
- Яка кінцева причина для існування Всесвіту? Всесвіт має ціль? (див теологія);
[ред.] Релігійна космологія
Більшість релігійних світів базуються на вірі, яка пояснює походження Всесвіту та життя. Часто вони засновані на біблійних вченнях та мають вигляд догматичної віри, однак в деяких випадках можуть бути розширені з допомогою філософських та метафізичних аргументів. В деяких вірах, Всесвіт є створений дією Бог-бога/богів, який/які також відповідальний/і за створення людства (див. креаціонізм). В більшості випадків, релігійна космологія також передбачає кінець Всесвіту шляхом окремої божої дії або як наслідок початкового божого помислу.
- І Християнство і Іудаїзм покладаються на оповіді Пророків як на біблійну основу релігійної космології. Див. також Біблійна космологія і Тзимтзум (Tzimtzum).
- Іслам покладається на вивчення корану як основного джерела для пояснення релігійної космології. Див. Ісламська космологія та The Quran and Cosmology.
- Певні прихильники Буддизму, Індуїзму (див. також іудейську космологію) і Джайнізму вважають, що Всесвіт проходить через нескінченні цикли створення і руйнування, при цьому кожен цикл триває на протязі триліонів років (наприклад в Індуїзмі цикл триває 331 триліон років, що складає тривалість життя Брами), і має числені підцикли місцевого створення та руйнування (в Індуїзмі, як приклад, день Брами триває 4.32 міліарди років). Ведичне (індуське) бачення світу базується на істинному божественому принципі самопроектуванні як божественому слові, а 'народження' Всесвіту відбулося від моністичного Hiranyagarbha або Золотої Матки.
- Складна суміш рідних Ведіку богів, духів і демонів, надставлених над божествами Індуїзму та Буддизму, їх віруваннями та традиціями, є ключем до Шрі-Ланкійської космології.
Деякі релігії сприймають відкриття зроблені в рамках фізичної космології, особливо великий вибух. Так, римська католицька Церква розглядає це як філософську пропозицію першопричини. Інші робили спроби використати методологію науки, щоб захистити погляди власних релігійних космологій, такі як інтелектуальний намір або креаціоністську космологію.
[ред.] Езотерична космологія
Більшість езотеричних і окультних вчень містять доволі складну космологію. Вони складають мапу Всесвіту і станів існування та свідомості відповідно до світоглядних поглядів цієї специфічної доктрини. Ця космологія покриває багато проблем які розглядаються в релігійній та філософській космологіях, зокрема такі як походження, мету та долю Всесвіту і свідомості та природу існування. Тому досить важко відрізнити де кінець релігії чи філософії і початок езотеризму та/або окультизму.
Загальні теми, до яких звертаються в езотеричній космології - еманація, заплутаність, еволюція, епігенезис, грані існування, ієрархія божественого існування, космічні цикли (такі як космічний рік, Юга), йогічні або духовні дисципліни, і посилання на змінені стани свідомості.
Приклади езотеричної космології можна знайти зокрема в: Гностицизм, Книга Урантія, Тантра (зокрема Кашмір Шайвізм), Каббалах, Суфізм, Сурат Шабда Йога, Теософія, Антропософія, Четвертий Шлях, Розсекречення космо-концепцій, Бог Говорить, тощо.
[ред.] Посилання
[ред.] Паперові джерела
- Філософський словник
[ред.] Електронні джерела
 |
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
